Номер провадження: 22-ц/813/5616/25
Справа № 947/25606/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Громік Р. Д.
29.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст процесуальних дій у суді першої інстанції.
20 серпня 2024 року Хлицов звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Хлицової, і просив суд, зокрема, визнати його особистим майном грошові кошти розміщені на рахунку в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 ; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 ; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 та в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на грошові кошти розміщені: в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 , депозитний договір №312864045; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 , депозитний договір №317828978; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 , депозитний договір №318084064; в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , депозитний договір №90.30.0001407616 залишено без розгляду.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовних вимог без розгляду, так як вони не є тотожними.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак з такими висновками першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Ттлумачення пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду є наявність у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 367/644/21 (провадження № 61-1441св24)).
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі №759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20);
Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року в справі №686/25175/23 (провадження № 61-1927св24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
Апеляційним судом встановлено, що позовними вимогами у даній цивільній справі є визнання особистим майном ОСОБА_1 грошових коштів розміщених на рахунку в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 ; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 ; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 та в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 .
У провадженні судів різних інстанції перебувала цивільна справа №947/27712/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Дійсно, заочним рішенням Київського рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Зокрема, визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на поточний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 , в сумі 70800,00 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на поточний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 , в сумі 35400,00 грн. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 , в сумі 113000,00 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 , в сумі 56500,00 грн. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 , в сумі 4460,09 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , 1/2 частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 , в сумі 2230,05 грн. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 , в сумі 182703,00 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , 1/2 частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 , в сумі 91351,50 грн.
Водночас апеляційний суд зауважує, що у справі №947/27712/23 позовні вимоги заявлені про поділ майна подружжя, тоді як у даній цивільний справі позовними вимогами, зокрема, є вимоги про визнання права особистої приватної власності, що є різними предметами позову, хоча і фактично стосуються одного і того самого майна.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовних вимог без розгляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеса від 15 квітня 2025 року скасувати.
Справу в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на грошові кошти розміщені: в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_1 , депозитний договір №312864045; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_2 , депозитний договір №317828978; в АТ «Перший Український Міжнародний банк» № НОМЕР_3 , депозитний договір №318084064; в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , депозитний договір №90.30.0001407616, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева