Номер провадження: 22-ц/813/5365/25
Справа № 523/5482/24
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
29.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне Підприємство «Укроборонсервіс», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та просила:
- стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 38 331,21 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 5 306,92 грн;
- стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром матеріального збитку та належним страховим відшкодуванням в розмірі 160 644,72 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» та Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн.
Позовна заява вмотивована тим, що 30 серпня 2023 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі транспортних засобів автомобіля Volvo р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 під її керуванням.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «КРАЇНА». Також ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс». АТ СК «КРАЇНА» визнала ДТП страховим випадком та здійснила страхове відшкодування але із порушенням строків виплати. Також нею була замовлена експертиза щодо визначення розміру заподіяної шкоди. Експертом було визначено значно більший розмір шкоди, ніж здійснена виплата АТ СК «КРАЇНА», що стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» (, Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне Підприємство «Укроборонсервіс», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнено з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 38 331 гривню 21 коп. Стягне6но з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 5 306 гривень 92 коп. Стягнено з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне Підприємство «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром матеріального збитку та належним страховим відшкодуванням в розмірі 160 644 гривні 72 коп. Стягнено з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне Підприємство «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 гривень 00 коп. Стягнено з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у вигляді судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 408,58 грн. Стягнено з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне Підприємство «Укроборонсервіс» відшкодування судових витрат у вигляді судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 634,32 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ «СК «Країна» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з АТ «СК «Країна» недоплаченого страхового відшкодування, пені та судових витрат, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що 25 грудня 2023 року на виконання приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в частині дотримання порядку оцінки розміру збитків завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з пошкодженням автомобіля належного Позивачу, на замовлення АТ «СК «Країна» оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , було складено звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 149724. Наголошуємо, що Звіт про оцінку № 149724 виконано відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» №2658III від 12.07.2001, Національним стандартом №1 «Загальні положення оцінки майна і майнових прав» і Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 21 жовтня 2019 року N3207/5/1033). Відповідно до результатів виконаного Звіту про оцінку №145111, встановлено, що: 1) 400 869,00 грн - ринкова вартість до пошкодження транспортного засобу; 2) 0,70 - значення коефіцієнту фізичного зносу; 3) 208 174,74 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу; 4) 93 514,07 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
З урахуванням викладеного вище, скаржником було правильно визначено розмір страхового відшкодування сплаченого на користь позивача, який складає 93 514,07 грн.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Країна», а тому підлягає перегляду виключно в цій частині.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 серпня 2023 року в районі будівлі №1 по вул. Академіка Заболотного в м. Одесі, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volvo р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н. НОМЕР_2 був неуважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну, а саме під час виїзду на перехрестя з нерегульованим рухом, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 , який був розміщений на тротуарі, внаслідок чого сталось ДТП, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, чим порушив пп. 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова суду оскаржена не була та набрала законної сили 06.11.2023 року.
На час настання ДТП ОСОБА_2 , будучи працівником (водієм автотранспортних засобів) ДП «Укроборонсервіс» керував транспортним засобом марки Volvo р.н. НОМЕР_1 виконуючи свої трудові обов'язки.
Власником пошкодженого автомобіля «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 . ОСОБА_5 , згідно довіреності від 29.05.2021 наділена правом розпорядження всім майном ОСОБА_4 , включно з автомобілем «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 .
На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СК «Країна», відповідно до полісу №АР/6694797 від 11.01.2023 року. Франшиза за полісом встановлена - 0 грн.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ») страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 9.2. ст. 9 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000,00 гривень на одного потерпілого. 22.11.2023 року позивач звернувся до судового експерта з правом проведення транспортно-товарознавчих експертиз ОСОБА_6 , з заявою про проведення експертного дослідження з визначення вартості заподіяної йому матеріальної шкоди і отримав Висновок експерта №273-23 від 12.12.2023 року. Згідно Висновку експерта №273-23 від 12.12.2023 року: 1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 30.08.2023 року визначається рівною 131 845,28 грн. 2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 (без врахування коефіцієнту фізичного зносу) визначається рівною - 300 357,30 грн. 23.11.2023 року адвокат Румянцев О.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку ст. 35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ»).
Згідно п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Враховуючи норму ст.36 Закону, АТ «СК «Країна» була зобов'язана до 21.02.2024 року здійснити виплату страхового відшкодування. Однак, виплату страхового відшкодування в розмірі нижчому за визначений у Висновку №273-23 було сплачено лише 05.03.2024 року. Так, на розрахунковий рахунок особи, яка надає послуги з ремонту пошкодженого майна страховиком АТ «СК «Країна» було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 93 514,07 грн. Тобто відповідачем було не доплачена сума 38 331,21 грн, окрім того, що порушено строки на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, майну третьої особи.
Згідно з статті 29 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З огляду на наведене, враховуючи вищенаведені розрахунки, стягненню з відповідача АТ «СК «Країна», як страховика, підлягає недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 38 331,21 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Пунктом 36.5 статті 36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки, заяву про виплату страхового відшкодування було подано страховику 23 листопада 2023 року, останнім днем виплати страхового відшкодування є 21.02.2024 року. Страховиком АТ «СК «Країна» здійснено виплату страхового відшкодування з пропущенням встановленого спеціальним законом строку, за що передбачені штрафні санкції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що з страховика за пропуск строку виплати страхового відшкодування слід стягнути пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виплати. При цьому, пеня: - За прострочення виплати суми страхового відшкодування в розмірі 131 845,28 грн. за період з 22.02.2024 по 05.03.2024 року становить 3566,31 грн; - За невиплату частини страхового відшкодування в розмірі 38 331,21 грн. за період з 05.03.2024 по 01.04.2024 року становить 1740,61 грн., що в загальному розмірі становить 5306,92 грн.
Також встановлено, що 18 березня 2024 року ФОП ОСОБА_7 здійснено відновлювальний ремонт автомобіля позивача, за що останнім сплачено його вартість за виключенням коштів, виплачених страховиком. Загальна вартість ремонту автомобіля «Toyota Rav4», р.н. НОМЕР_3 склала 292 490, 00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №737 від 18.03.2024 року. Позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_7 198 975,90 грн, як різницю між повною вартістю ремонту (292 490, 00 грн.) та сплаченим АТ «СК «Країна» страховим відшкодуванням (93 514,07 грн.), що підтверджується квитанцією №4443452 від 14.03.2024 року.
Приписами ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.
Отже, сума 292 490,00 гривень є такою, що була необхідна для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача та її стягнення з відповідачів є необхідною умовою для відновлення порушеного права позивача, отже в розумінні ст.22 ЦК України є вартістю заподіяного позивачу матеріального збитку.
Аналогічних висновків дійшов ВС КЦС в постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Враховуючи, що зі страховика відповідача АТ «СК «Країна» підлягає стягненню повний розмір страхового відшкодування з відрахуванням вже сплаченої частини (38 331,21 грн.), стягненню з заподіювача шкоди підлягає різниця між здійсненими витратами позивача на відновлення свого порушеного права та страховим відшкодуванням в сумі, яка дорівнює 160 644,72 грн, що виходить з наступного розрахунку: 160 644,72 гривень = 292 490,00 гривень (повна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача) - 131 845, 28 гривень (належний розмір страхового відшкодування).
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги звіт оцінювача №149724 від 25.12.2023, наданий АТ «СК «Країна», оскільки в порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» звіт №149724 складено оцінювачем ОСОБА_3 на підставі акту огляду і фотографій складених оцінювачем ОСОБА_8 . При цьому обидва вищезазначених оцінювача не є працівниками однієї організації. Отже, Звіт №149724 від 25.12.2023 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна оскільки особа, що склала звіт (оцінювач) не здійснювала особистого огляду транспортного засобу, а отже такий доказ є недопустимим в силу ст. 78 ЦПК України, як такий, що отриманий з порушенням порядку встановленого законом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_3 не здійснював особисто огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, а ґрунтував свій звіт на даних наданих відповідачем ПрАТ СК «Країна», а тому такий доказ у межах закону є недопустимим.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева