Номер провадження: 22-ц/813/5530/25
Справа № 495/6679/23
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановив:
20 червня 2023 року засобами поштового зв'язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №23605-02/2022 в розмірі 46950 грн, з яких:
15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31950 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позов обґрунтовано тим, що 21 лютого 2022 року між ТОВ ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено вказаний вище кредитний договір, який підписано позичальником з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно цього договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
08 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08122022 за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі за вказаним вище кредитним договором №23605-02/2022, що укладений між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2025 року вказаний позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 23605-02/2022 в розмірі 46950 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 31950 грн - сума заборгованості за відсотками. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Садовський В.Є., просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин щодо видачі (надання) кредитних коштів, а саме квитанції, платіжної інструкції, інформаційної довідки, виписки по рахунку, яка б підтверджувала рух коштів.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором не може бути самостійним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.
Також не надано позивачем доказів, які б підтверджували перехід права вимоги від позикодавця до позивача, тому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не наділене правом вимоги.
Усупереч ст.ст. 512, 514, 517 ЦК України, позивачем на підтвердження права вимоги, не було надано до суду реєстр боржників з додатками, як і не надано доказів сплати грошових коштів за договором факторингу.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало у електронний кабінет копії апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 05 травня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не скористалося.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (46950 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає, зважаючи на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Інвеструм» (далі - товариство) та ОСОБА_1 у формі електронного документу уклали договір про надання фінансового кредиту №23605-02/2022 за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 22 березня 2022 року. Дата надання кредиту 21 лютого 2022(пункт 1.2).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 456,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,25% на добу (пункт 1.3).
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.7).
Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (пункт 1.13).
Для підписання договору на телефонний номер клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердження особи клієнта. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, клієнт підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора (п. 1.17).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1).
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (пункт 2.2 договору).
У разі недотримання умов встановлених пунктом 1.4 цього договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3 цього договору, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору (пункт 2.3 договору).
У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку (ах) до цього договору, проценти передбачені в п.1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитним коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору (пункт 4.3. договору).
Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 6.1 договору) (а.с. 8-10).
Договір у «розділі реквізити та підписи сторін», в частині інформації про клієнта, серед іншого містить відомості лише щодо прізвища, ім'я та по батькові позичальника, номер його РНОКПП, паспортні дані, адресу місця проживання, номер засобу зв'язку, номер одноразового ідентифікатора (W0153) (зворот а.с. 5).
Також 21 лютого 2022 року сторони кредитного договору у вказаний вище спосіб підписали додаток №1 до вказаного вище договору про надання фінансового кредиту, яким визначили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який видається кредит, кількість днів - 30, сума кредиту - 15000 грн, проценти за користування кредитом - 5625 грн (а.с. 6).
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №2919/240312101127 від 12 березня 2024 року на підставі договору на переказ коштів ФК-150920 від 15 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «Інвеструм», 21 лютого 2022 року о 16:45:49 на суму 15000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 139411911, призначення платежу: зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 95).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 03 грудня 2024 року №20.1.0.0.0/7-241127/82153-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 21 лютого 2022 року здійснено переказ грошових коштів на суму 15000 грн (а.с.130).
08 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) та ТОВ «ФК «Інвеструм» (клієнт) укладено договір факторингу №08122022 за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та не є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору факторингу). Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору факторингу) (а.с. 8-10).
Згідно копії акту прийому-передачі боржників за договором факторингу №08122022 від 08 грудня 2022 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 10683 боржника, після чого з урахуванням пункту 1.2. вказаного вище договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.11).
З копії зазначеного вище договору факторингу убачається, що оригінал цього документа підписаний представниками, як фактора, так і клієнта, а підписи їх представників скріплені печатками юридичних осіб.
У вказаний вище спосіб також підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 13).
З копії реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідача та кредитний договір, укладений між ним та ТОВ «ФК «Інвеструм» (а.с. 111).
Факт сплати коштів фактором на користь клієнта за вказаним вище договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції №19121 від 13 грудня 2022 року (а.с. 113).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із презумпції правомірності правочинів, яка не спростована відповідачем. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, які є обов'язковими, відповідач належним чином не виконав, тому суд дійшов висновку, що про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором №23605-02/2022 від 21 лютого 2022 року у розмірі 46950 грн.
З такими висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі (перерахування) його грошових коштів.
З такими аргументами колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Факт підписання зазначеного вище кредитного договору, яким передбачено зарахування кредитних коштів за банківськими реквізитами, вказаними позичальником (пункт 1.7 кредитного договору), шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, відповідач не заперечує.
З наданих позивачем доказів, що містяться у матеріалах справи убачається, що в день укладення кредитного договору, тобто 21 лютого 2022 року, сума позики у розмірі 15000 грн була перерахована відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк».
Наведені вище обставини скаржником усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов'язком, при цьому позивачем надані докази, які спростовують наведені вище доводи скаржника, оскільки слугують підтвердженням факту виконання ТОВ «ФК «Інвеструм» обов'язку з видачі грошових коштів на користь відповідача.
Крім того, скаржник посилається на те, що позивач не довів за допомогою належних доказів факт переходу права вимоги до нього від первісного кредитодавця.
Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відомостей про те, що договір факторингу №08122022 від 08 грудня 2022 року в частині відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №23605-02/2022 від 21 лютого 2022 року, судовим рішенням визнано недійсними, матеріали справи не містять.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаними вище кредитними договорами підтверджується витягом з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідача, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачем доведено обставини щодо його права вимоги до
ОСОБА_2 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсним не визнавався, тобто презумпцію їх правомірності скаржником не спростовано, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова