Номер провадження: 22-ц/813/4328/25
Справа № 497/685/24
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 січня 2025 року
у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «СК «Євроінс Україна», про стягнення заборгованості встановив:
У березні 2024 року ПрАТ СК «АРКС» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 16154,79 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 19 серпня 2022 року між позивачем та ТОВ «Софія Торг Компані» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ак880а2к5, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_1 . За умовами цього договору, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
14 лютого 2023 року о 12:24 год трапилася ДТП за участю вказаного вище транспортного засобу та автомобіля «Volvo» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року у справі №361/2059/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210797868.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, позивачем складено страховий акт ARX3583674 від 03 березня 2023 року та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 60902,06 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована за полісом обов'язкового страхування, то відповідно до ст.ст. 22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 44747,27 грн.
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 16154,79 грн, яку відповідно до ст.ст. 993,1187, 1194 ЦК України відповідач має сплатити на користь позивача.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.
В апеляційній скарзі ПрАТ СК «АРКС» просить скасувати рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи щодо розміру страхового відшкодування, яке відшкодовується страховою компанією відповідача та позивачем потерпілій особі.
Судом не застосовано до спірних правовідносин правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №352/1384/18.
Належним чином не досліджено докази, які були надані позивачем на підтвердження шкоди, яка пов'язана з ДТП та щодо розміру страхового відшкодування, яке виплачується за полісом обов'язкового страхування.
Скаржник скористався свої правом на звернення до страхової компанії відповідача, а ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатила позивачу грошові кошти у розмірі 44747,27 грн за договором обов'язкового страхування, відповідно до лімітів відповідальності, які діяли на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, однак розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування шкоди, тому з відповідача підлягає стягненню 16154,79 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Днем вручення судового рішення є день: отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.п. 2,3 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відпавлення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПрАТ «СК «Євроінс Україна» отримало у електронний кабінет копію ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не скористалися.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (16154,79 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає вказаним вище вимогам, з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що 14 лютого2023 о 12-24 год., в Броварському районі Київської області, на 42 км. + 600метрів А/Д М-01 Київ-Чернігів, в напрямку
м. Чернігів, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volvo» номерний знак НОМЕР_3 , належний ОСОБА_2 , з напівпричепом марки «Krone» номерний знак НОМЕР_4 , в порушення п. 10.1, 10.9 ПДР України, не переконався в безпечності свого маневру та рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль марки «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_1 який стояв. При ДТП автомобіль «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року у справі №361/2059/23 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні вказаної вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Це судове рішення набрало законної сили 08 квітня 2023 року.
Станом на час вказаної вище ДТП транспортний засіб «Volvo» номерний знак НОМЕР_3 на підставі полісу №511902-2311-211865454 від 04 листопада 2022 року був застрахований у ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Строк дії полісу з 05 листопада 2022 року по 04 листопада 2023 року. Страхова сума - 480000 грн.
На момент ДТП автомобіль «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «Софія Торг Компані», на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №ак880а2к5 від 19 серпня 2022 року було застраховано у ПрАТ СК «АРКС».
Відповідно до рахунку на оплату №0000000010 від 16 лютого 2023 року вартість ремонту транспортного засобу «Fiat Doblo» номерний знак НОМЕР_1 згідно калькуляції складає 62902,06 грн.
Розрахунком страхового відшкодування визначено, що розмір останньої, за вирахуванням франшизи (2000 грн) становить 60902,06 грн.
Згідно зі страховим актом від 03 березня 2023 року №ARX3583674 ПрАТ «СК «Євроiнс Україна» перерахувало ТОВ «Софія Торг Компані» страхову виплату в розмірі 60902,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням №956174 від 06 березня 2023 року.
23 серпня 2023 року страховик транспортного засобу «Volvo» номерний знак НОМЕР_3 сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 44357,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21030.
У жовтні 2023 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з претензією про відшкодування шкоди у порядку регресу в розмірі 16154,79 грн, посилаючись на наявність у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди (60902,06 грн) і страховим відшкодуванням (44747,27 грн).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ СК «АРКС», суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять висновку судової авто-товарознавчої експертизи, а згідно претензії від 16 жовтня 2023року, франшизу включено до суми вимоги. Надані позивачем документи не надають можливості встановити урахування під час ремонту пошкодженого транспортного засобу коефіцієнта фізичного зносу. Згідно розрахунку страхового відшкодування, ліміт відповідальності визначено в розмірі
40000 грн, а розмір страхового відшкодування складає 60902,06 грн, тому позивач, здійснивши страхове відшкодування, що не перевищує встановлений ліміт відповідальності, мав звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зауважує про таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі N 761/42030/21 (провадження N 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі N 607/20787/19 (провадження N 61-11625сво22)).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон N 85/96-ВР)).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому
цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону N 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди
в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 вказаного Закону) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 760/15471/15-ц, провадження N 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі N 147/66/17, провадження N 14-95цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі N 201/16373/16-ц (провадження N 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі N 760/15471/15-ц (провадження N 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі N 753/15214/16-ц (провадження N 14-25цс20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі N 147/66/17 (провадження N 14-95цс20) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі N 760/15471/15-ц (провадження N 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні".
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі N 641/10491/15-ц (провадження N 61-12709св21).
Отже, колегія суддів зауважує, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц, провадження N 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц (провадження N 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі N 712/8916/17 (провадження N 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі N 635/4741/17 (провадження N 14-46цс20, пункт 33.2).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі N 910/17792/17 (провадження N 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі N 457/726/17 (провадження N 61-43201св18)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
За обставинами цієї справи, станом на час ДТП згідно полісу №511902-2311-211865454 від 04 листопада 2022 року, транспортний засіб Volvo» номерний знак НОМЕР_3 був застрахований у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», згідно з яким страхова сума визначена у розмірі 480000 грн.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 із вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди (60902,06 грн) і страховим відшкодуванням (44747,27 грн) у розмірі 16154,79 грн, тобто в межах ліміту страхового відшкодування (480000 грн) відповідно до договору, укладеного 05 листопада 2022 року між приватним акціонерним товариством «ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та
ОСОБА_1 .
Ураховуючи те, що позивач звернувся до страхувальника із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не перевищує ліміт страхового відшкодування згідно укладеного між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_1 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення шкоди з ОСОБА_1 , оскільки останній є неналежним відповідачем.
З матеріалів справи убачається, що позивач не звертався до суду із клопотанням про залучення до участі у цій справі страховика ПрАТ «СК «Євроінс», як співвідповідача, позовні вимоги заявлені лише до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, визнаного судом винним у ДТП. В межах цієї справи позивач вказав процесуальний статус ПрАТ «СК «Євроінс», як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі N 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі N 640/22013/18 (пункт 31)).
Отже, у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем є страховик, тому колегія суддів вважає, що саме з вказаних вище підстав слід відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що вирішуючи цю справу суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, однак помилився в мотивах такого рішення, що відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни цього оскаржуваного рішення, та викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 січня 2025 року слід залишити без змін.
Згідно з положеннями ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення, а саме викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 січня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова