Номер провадження: 11-сс/813/1991/25
Справа № 523/17378/25 1-кс/523/5521/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 про накладення арешту на майно у к/п №42025164220000025 від 25.04.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та накладений арешт на майно, тимчасово вилучене 28.08.2025, у період з 12:45 год по 14:10 год в ході проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_7 № 418 КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пирогова буд. 4, а саме:
- мобільний телефон моделі «Redmi Note 10 Pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-картою всередині НОМЕР_3 ;
- амбулаторна картка на ім'я « ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », на 20 арк.;
- предмети, що за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості -15 шт., заборонивши користування, володіння, розпорядження вказаним майном, до зняття арешту у встановленому Законом порядку.
Мотивуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що майно, вилучене в ході обшуку 28.08.2025 відповідає вимогам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а передача його третім особам або власнику з великою ймовірністю може призвести до його втрати та псування.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на те, що слідчим суддею не зазначено яким саме критеріям речових доказів відповідає майно, на яке було накладено арешт, а відомості щодо того, що вказане майно набуте ОСОБА_7 шляхом вчинення кримінального правопорушення відсутні. Крім того, ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні, а вилучені грошові кошти є особистими збереженнями ОСОБА_7 , на підтвердження чого представником були надані докази про доходи останнього.
За таких обставин представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та винести нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене 28.08.2025 в ході проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_7 № 418 КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пирогова буд. 4.
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, при цьому представник ОСОБА_6 подала клопотання про розгляд справи за відсутності власника майна та його представника, в якому підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, на підставі вимог ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за їх відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя дотримався вказаних приписів кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За приписами ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 5 вказаної норми клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до клопотання прокурора в межах к/п №42025164220000025 від 25.04.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України за фактом вимагання неправомірної грошової винагороди керівництвом лікарні з громадян України за сприяння у наданні статусу інваліда другої-третьої групи, що дає змогу ухилитися від військової служби та виїхати за кордон, при цьому орган досудового розслідування вказав про отримання інформації щодо причетності ОСОБА_7 до вказаних кримінальних правопорушень.
28.08.2025, у період з 12:45 по 14:10 год в ході проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_7 № 418 КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пирогова буд. 4, було виявлено та вилучено: моб. телефон моделі «Redmi Note 10 Pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-картою всередині НОМЕР_3 ; амбулаторну картку на ім'я « ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », на 20 арк.; предмети, що за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти, номіналом 100 дол. США, у кількості - 15 шт.
В ході проведення зазначеного обшуку була вилучена амбулаторна картка особи, що в контексті обставин цього к/п, на переконання апеляційного суду, може свідчити про її пов'язаність з вчиненими кримінальними правопорушеннями. Так само, інформація, яка міститься в мобільному телефоні може мати доказове значення в ході досудового розслідування. При цьому, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, а тому існує висока ймовірність, що в ході розслідування може виникнути необхідність проведення експертиз та інших слідчих дій з метою збору доказів можливого вчинення власником вилученого майна кримінального правопорушення.
Отже, на переконання апеляційного суду, за результатами дослідження матеріалів судового провадження, вилучене вище перелічене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, відхиляючи доводи захисника щодо незаконного вилучення грошових коштів, які є особистими збереженнями ОСОБА_7 , апеляційний суд звертає увагу на те, що по-перше, обшук та вилучення грошових коштів відбувалось в робочому кабінеті ОСОБА_7 .
По-друге, кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії розслідування, уповноваженим органом вчиняються необхідні слідчі дії, в тому числі зібрання речових доказів, проведення експертиз, допит свідків з метою об'єктивного встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, за фабулою даного к/п інкриміновані діяння вчинялися з вимаганням грошових коштів за сприяння надання громадянам інвалідності, що в сукупності обумовлює необхідність перевірки законності отримання вилучених грошових коштів та обґрунтованість висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту на них.
По-третє, ОСОБА_7 мав змогу під час проведення обшуку пояснити слідчому обставини набуття вказаних коштів та надати докази на підтвердження таких обставин, однак не скористався такою можливістю та будь-яких пояснень з цього приводу не надавав.
Вище зазначене в сукупності спростовує доводи апелянта щодо невідповідності вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України.
Одночасно, колегія суддів зауважує, що ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що спростовує доводи апелянта щодо відсутності підстав накладення арешту на майно ОСОБА_7 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу власника майна на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, за умови, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. При цьому, апеляційний суд, також, враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 та скасування обґрунтованої ухвали слідчого судді про арешт майна.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025, якою накладено арешт на майно, зазначене в мотивувальній частині ухвали, вилучене 28.08.2025 в ході проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_7 № 418 КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пирогова буд. 4, у к/п №42025164220000025 від 25.04.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4