Номер провадження: 22-ц/813/5912/25
Справа № 521/18033/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України
Короткий зміст вимог
У жовтні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 24.10.2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-500/183/2007, з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором, 24.10.2007 року укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 № SR-500/183/2007.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року по справі № 521/4943/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № МL- 500/183/2007 від 24.10.2007 року, що станом на 10.02.2015 року (момент звернення до суду) становила 49 153 доларів США 96 центів.
ґпостановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № МL - 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 49 153 доларів США 96 центів.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року змінено, викладено абзаци другий, третій, третій її резолютивної частини в новій редакції. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ML - 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 48 827,83 доларів США.
У зв'язку із наявністю заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № ML - 500/183/2007 від 24.10.2007 року позивач розраховує 3% річних за час прострочення виконання рішення суду в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період 12.03.2017 року по 22.02.2019 року, що становлять 2861,44 доларів США.
З огляду на викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідачів солідарно 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, які становлять 2 861,44 доларів США, судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 15.04.2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України відмовив.
Суд першої інстанції, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, в якій вказано, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та заяву ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог строків позовної давності, дійшов висновку, що до заявлених ТОВ «Діджи Фінанс» позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 рік у розмірі 2 861,44 доларів США слід застосувати строки позовної давності та відмовити у їх задоволенні зв'язку із пропуском строків позовної давності.
При цьому, зауважено, що протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року по справі № 521/4943/15-ц ТОВ «Діджи Фінанс» залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк». Однак, ані в постанові Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року, ані в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 року по даній справі не встановлено, в якому обсязі перейшло право вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс».Документів, які б підтверджували наявність в ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України до позовної заяви не додано, відповідних клопотань про витребування матеріалів цивільної справи № 521/4943/15-ц позивачем не заявлено.
Судом також зазначалося, що матеріалами справи встановлено звернення ТОВ «Діджи Фінанс» до суду з двома позовними заявами про стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період, який сумарно становить п'ять років, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц. Стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат по справі № 521/18032/24 за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності, що підтверджується відповідним рішенням суду по справі № 521/18032/24.Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 рік (строк позовної давності) відсутня заборгованість у розмірі 2 861,44 доларів США, а отже позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просить рішення Хаджтбейського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухвалення із порушенням норм процесуального права та непарильним застосуванням норм матеріального права, неповним встановленням всіх обставин справи та не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована помилковими висновками суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності, оскільки з 12.03.2020 року (встановлення карантину) по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності призупинено, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності в даному випадку. При цьому, скаржником зауважено, що 18.09.2024 року постановою Верховного Суду задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , постанову Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року змінено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № МL - 500/183/2007 від 24.10.2007року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 48827,83 дол США. Тобто, судом в рамках іншої справи встановлено наявність грошового зобов'язання відповідачів перед ТОВ «Діджи Фінанс». Таким чином, на думку скаржника, висновки суду про відсутність документів на підтвердження наявності в ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є помилковими та такими, що не відповідають обставим справи.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
ТОВ «Діджи Фінанс» копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримало 05.06.2025 року в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_2 05.06.2025 року отримала копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження в електронному кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження направлено за допомогою засобів поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
24.06.2025 року від ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабовська М.В., на адресу апеляційного суду за допомогою підсистеми Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Згідно довідки, наявної в матеріал справи, 05.06.2025 року копію ухвали про відкриття апеляційного провадження доставлено до електронного кабінету Електронного суду адвокату Грабовській М.В., яка діє від імені ОСОБА_1 . З огляду на час доставлення даної копії ухвали, а саме 01:14:36 05.06.2025 року, строк розпочався з наступного дня, тобто з 06.06.2025, відповідно останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, є 16.06.25025 року.
Натомість, відзив на апеляційну скаргу надійшов на адресу апеляційного суду 24.06.2025 року, тобто з пропуском строку встановленого в ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Разом з тим, у вказаному відзиві також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на перебування адвокат Грабовської М.В. з 10.06.2025 року на лікуванні, долучивши виписку із медичної картки. З огляду на вище викладені обсатвниин апеляційнийй суд вважає, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу поновленню.
27.06.2025 року Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду.
ТОВ «Діджи Фінанс», ОСОБА_2 та адвокат Грабовська М.В., яка діє від імені ОСОБА_1 , повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, шляхом доставлення 30.06.2025 року судових повісток про виклик до електронних кабінетів Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце судового розгляду у відповідності до положень п. 4 ч. 8 с. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Від ТОВ «Діджи Фінанс» 23.10.2025 року на адресу апеляційного суду за допомогою підсистеми Електронний суд надішла заява про розгляду справи за відсутності їх представника.
Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, в якій вказано, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та заяву ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог строків позовної давності, дійшов висновку, що до заявлених ТОВ «Діджи Фінанс» позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 рік у розмірі 2 861,44 доларів США слід застосувати строки позовної давності та відмовити у їх задоволенні зв'язку із пропуском строків позовної давності.
При цьому, зауважено, що протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року по справі № 521/4943/15-ц ТОВ «Діджи Фінанс» залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк». Однак, ані в постанові Одеського апеляційного суду від 23.01.2024 року, ані в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 року по даній справі не встановлено, в якому обсязі перейшло право вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс».Документів, які б підтверджували наявність в ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України до позовної заяви не додано, відповідних клопотань про витребування матеріалів цивільної справи № 521/4943/15-ц позивачем не заявлено.
Судом також зазначалося, що матеріалами справи встановлено звернення ТОВ «Діджи Фінанс» до суду з двома позовними заявами про стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період, який сумарно становить п'ять років, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц. Стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат по справі № 521/18032/24 за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності, що підтверджується відповідним рішенням суду по справі № 521/18032/24.Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 рік (строк позовної давності) відсутня заборгованість у розмірі 2 861,44 доларів США, а отже позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML- 500/183/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 60 900, 00 дол. США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99% річних, датою остаточного повернення кредиту є 24 жовтня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 24 жовтня 2007 року між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед кредитором, за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником - ОСОБА_1 зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Пунктом 1.2 ст. 1 договору поруки передбачено, що поручитель ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 відповідають як солідарні боржники.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2020 року по справі
№ 521/4943/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № МL- 500/183/2007 від 24.10.2007 року, що станом на момент подання позову (10.02.2015 року) становить 49 153 доларів США 96 центів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідачів
станом на 10 лютого 2015 року заборгованості за кредитним договором № МL- 500/183/2007
від 24.10.2007 року у розмірі 49 153,96 доларів США та 0,75 грн, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою.
Протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року по справі № 521/4943/15-ц ТОВ «Діджи Фінанс» залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк».
23 січня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № МL- 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 49 153 доларів США 96 центів.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи місцевим судом, тому оскаржуване рішення підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем доведено підстави позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором
№ МL- 500/183/2007 від 24 жовтня 2007 року станом на 10 лютого 2015 року у загальному розмірі 49 153,96 доларів США та 0,75 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з відповідною касаційною скаргою.
18 вересня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року змінено, викладено абзаци другий, третій, третій її резолютивної частини в новій редакції. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 48 827,83 доларів США.
Ззаборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року становить 48 827,83 доларів США, як зазначено в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 521/4943/15-ц.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, дійшла висновку, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, дійшла висновку, якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 року в сумі 2861,44 доларів США, в обґрунтування зазначивши, що постановою Верховного Суду стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24.10.2007 року, яка станом на 10.02.2015 року становить 48 827,83 доларів США. У зв'язку з невиконанням відповідачами грошового зобов'язання у позивача виникло право на нарахування 3% річних на підставі статті 625 ЦК України у період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 року, які складають 2861,44 дол. США, виходячи із суми боргу 48827,83 дол. США х 3% х 713 днів : 365 днів : 100.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та заяву ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 рік у розмірі 2 861,44 доларів США не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строків позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 зробила висновки про те, що «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
«Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року».
Із матеріалів справи вбачається, що із цим позовом позивач звернувся до суду 01.11.2024 року.
Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 01.11.2024 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то до вимоги про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 року по 22.02.2019 року наслідки спливу строку позовної давності не застосовуються.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження N 14-446цс18).
За таких обставин, солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2777,17 доларів США, виходячи із наступного розрахунку - 48827,83 дол. США (сума боргу) х 3% х 692 дня : 365 днів : 100,
Разом з тим, вимога про стягнення солідарно з відповідачів трьох процентів річних, нарахованих за період з 12.03.2017 року по 01.04.2017 року не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзивах на позовну заяву.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3% річних у розмірі 4398,51 доларів США, що еквівалентно на день зверненню до суду 181 303,94 грн за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з двома позовними заявами про стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період, який сумарно становить п'ять років, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Колегією суддів враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 «у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року».
Помилковим є посилання суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з огляду на наступне.
Протокольною ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі № 521/4943/15-ц Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк».
Постановою Верховного Суду від 18.09.2024 року у справі № 521/4943/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ML- 500/183/2007 від 24.10.2007 року станом на 10.02.2015 року у загальному розмірі 48 827,83 доларів США.
Отже в рамках розгляду справи 521/4943/15-ц судами встановлено наявність грошового зобов'язання відповідачів перед ТОВ «Діджи Фінанс».
Інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Слід зауважити, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2025 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.08.2025 року, у справі № 521/18032/24 позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3% річних у розмірі 4398,51 доларів США, що еквівалентно на день зверненню до суду 181 303,94 грн за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Вказаним рішенням встановлено момент виникнення зобов'язання, а саме 15.02.2015 року, з цього моменту після встановлення визначення 18 вересня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у ТОВ «Діджи Фінанс» з'явилися підстави для реалізації свого прав на стягнення з відповідачів виплат 3 % річних за ст. 625 ЦК України, оскільки до визначення суми боргу судом позивач не міг реалізувати своє право на компенсаційні виплати.
Із тексту зазначеного вище рішення суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приймали участь у розгляді справи № 521/18032/24, а тому під час розгляду цієї справи ними не можуть оспорюватися обставини, які були встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2025 року.
Ураховуючи викладені обставини колегія судді вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність грошового зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Діджи Фінанс», що свідчить і про наявність у останнього права на стягнення 3% річних за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами рішення суду та невиконання позичальником своїх зобов'язань, то колегія суддів вважає, що солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2777,17 доларів США.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 3% річних у розмірі 2777,17 доларів США.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10437 від 29.10.2024 року, а за подання апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн.
Оскільки позовні вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" підлягають задоволенню частково на 97%, то з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2937,16 з кожного (97 % від суми сплаченого судового збору 2422,40 грн + 3633,60 грн).
Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати,пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За розгляд справи в суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідачів на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем в суді першої інстанції надано договір про надання правової допомоги № 11 від 12.02.2024 року укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та Адвокатським бюро «Анастасії Мінковської» в особі керуючого Мінковської Анастасії Володимирівни; додаткову угоду № 24 до договору про надання правової допомоги № 11 від 12.02.2024 року, укладену 21.10.2024 року, попередній детальний опис робіт (наданих послуг) в рамках справи за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України за період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 року; Акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) від 30.10.2024 року
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктом 4.11 договору про надання правової допомоги № 11 від 12.02.2024 року визначили тарифікацію наданих послуг клієнту із заначенням назви послуги та її ціни.
Згідно додаткової угоди № 24 до договору про надання правової допомоги № 11 від 12.02.2024 року, укладеної 21.10.2024 року адвокатське бюро відповідно до умов Основного договору, приймає на себе зобов'язання з надання поступної юридичної допомоги: представництво клієнта в Малинвському районному суді м. Одеси у справах за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідач посилається на не співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дослідивши надані ТОВ "Діджи Фінанс" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, який відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, при цьому колегія суддів враховує задоволення позовних вимог частково на 97%, то з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2910 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ 42649746, 3% річних у розмірі 2777,17 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" код ЄДРПОУ 42649746 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2937,16 з кожного та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2910 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова