Номер провадження: 22-ц/813/6300/25
Справа № 496/683/18
Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 року,
за скаргою АТ «Страхова компанія «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець Журид Сергій Миколайович, боржник ОСОБА_2 ,
В серпні 2023 року АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець Журид Сергій Миколайович, боржник ОСОБА_2 , в обґрунтування якої зазначило, що на виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області 28.09.2018 року, видано виконавчий лист № 496/683/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» матеріальну шкоду у розмірі 71829,30 грн та судового збору 1762,00 грн. Даний виконавчий документ пред'явлено на примусове виконання до Приватного виконавця Журида С.М. виконавчого округу міста Києва посвідчення приватного виконавця № 0523 та сплачено авансовий внесок в сумі 2207,73 грн і в сумі 1471,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. 01.10.2020 приватний виконавець Журид С.М. повернув даний виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Оскільки виконавчий документ приватним виконавцем Журидом С.М. не було прийнято до виконання, виконавче провадження не відкривалось, виконавчі дії не проводились, витрати на проведення виконавчих дій приватним виконавцем не здійснювались, авансовий внесок сплачений стягувачем підлягає поверненню. Представником AT СК «ІНГО» 28.11.2022 року направлено приватному виконавцю Журиду С.М. заяву з проханням повернути авансовий внесок сплачений в сумі 2207,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15340 від 24.09.2020 року, та в сумі 1471,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12244 від 01.06.2021 року. Однак приватний виконавець Журид С.М. кошти авансового внеску не повернув, письмову відповідь на звернення про повернення авансового внеску не надав. Заявник оскаржує бездіяльність приватного виконавця, яка полягає у тому, що приватний виконавець Журид С.М. з жовтня 2020 року, тобто з дати повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, який не вчинив до цього часу будь-яких дій щодо повернення авансового внеску, така бездіяльність триває і на час подачі скарги. У зв'язку із чим, звернувся до суду зі вказаною скаргою.
АТ «Страхова компанія «ІНГО» просить суд визнати дії приватного виконавця Журида С.М. незаконними. Зобов'язати приватного виконавця Журида С.М., повернути невикористанні кошти авансового внеску в сумі 2207,73 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №15340 від 24.09.2020 року та 1471,82 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №12244 від 01.06.2021 року на рахунок стягувача АТ «Страхова компанія «ІНГО».
Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 28 лютого 2024 року скаргу АТ «Страхова компанія «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця - задовольнив. Визнав дії приватного виконавця Журида С.М. незаконними. Зобов'язав приватного виконавця Журида С.М., посвідчення №0523 виконавчий округ м. Києва, повернути невикористанні кошти авансового внеску в сумі 2207,73 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №15340 від 24.09.2020 року та 1471,82 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №12244 від 01.06.2021 року на рахунок стягувача АТ «Страхова компанія «ІНГО».
В апеляційній скарзі приватний виконавець Журид С.М. просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2024 № 496/683/18 та прийняти нове рішення, яким скаргу АТ СК «ІНГО» залишити без розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник звернувся до суду зі скаргою з порушенням строків її звернення в супереч вимогам статті 449 ЦПК України, а саме, представником АТ СК «ІНГО» 22.11.2022 року було направлено вимогу про повернення авансового внесу, отже, моментом, з якого скаржник дізнався по порушення своїх прав є дата 28.11.2022 року. До суду скаржник звернувся зі скаргою лише 24.07.2023 року, тобто більше чим через 7 місяців (7 міс 26 днів).
Зазначає, що суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, зокрема ст. 263, 449 ЦПК України, достеменного не встановив істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, що свідчить про передчасність висновків суду прийняття до розгляду скарги.
ОСОБА_1 посилається, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 ст. 450 ЦПК України, розглянувши скаргу без його участі, належним чином не повідомивши про розгляд справи. Зазначає, що він зареєстрований в системі Електронний суд з 24.05.2021 року, отже, суд першої інстанції повинен був всі документи по справі надсилати в Електронний суд, однак, в порушення вимог ст. 14 ЦПК України, суд не надсилав йому документи по справі, зокрема скаргу з доданими до неї документами, виклики/повідомлення про дату та час розгляду справи, у зв'язку з чим він був фактично позбавлений судом права брати участь в судовому засіданні, подавати заяви, клопотання, заперечення, чим суд обмежив його право до правосуддя передбачене Конституцією України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.07.2025 року АТ «Страхова компанія «ІНГО» та ОСОБА_2 роз'яснювалось право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 19.07.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
АТ «Страхова компанія «ІНГО» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 19.07.2025 року та 21.06.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 07.10.2025 року, що підтверджуєтьсярекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від представника АТ «СК «ІНГО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що АТ СК «ІНГО» заперечує проти апеляційної скарги приватного виконавця Журида С.М. в повному обсязі. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2024 № 496/683/18 вважає законною, з урахуванням судом всіх обставин справи, що відповідає постанові Одеського апеляційного суду від 05.12.2023 року № 496/683/18 провадження 22-ц/813/7528/23, якою судом апеляційної інстанції встановлено, що бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 , АТ «Страхова компанія «ІНГО» про дату, час і місце розгляду справи, призначеної на 23.10.2025 року повідомлені належним чином, судові повістки-повідомлення отримали 30.07.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник АТ «СК «ІНГО» - Нестерець Ю.П. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що заявник звернувся із скаргою на бездіяльність приватного виконавця Журида С.М. щодо не виконання ним вимог частини 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не повернення коштів авансового внеску, які належать стягувачу, тобто бездіяльність приватного виконавця. Суд погодився з доводами заявника, що викладені в скарзі та письмових поясненнях щодо бездіяльності приватного виконавця Журида С.М. та вважав, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 450 ЦПК України, в редакції на час розгляду скарги судом першої інстанції, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, другою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, призначеної 28.02.2024 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журид С.М., зокрема докази направлення судом та отримання останнім судової повістки-повідомлення.
Зазначені обставини свідчать про те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва не був повідомлений про час і місце розгляду справи, призначеної на 28.02.2024 року у спосіб як це передбачено ст. 128 ЦПК України або в інший спосіб.
Відповідно до довідки від 28.02.2024 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПКу зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журид С.М. про час і місце розгляду справи, проведення судового засідання, призначеного на 28.02.2024 року та постановлення оскаржуваної ухвали суперечить нормам ст. 450 ЦПК України, останній був позбавлений можливості знати про дату, час та місце судового засідання в порядку визначеному ЦПК України та приймати участь. Оскаржувану постанову винесено за відсутності сторін.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Журид С.М. посилається на порушення судом норм процесуального, а саме не повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, відсутність можливості взяти участь у судовому розгляді справи.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 рокупостановлена судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов'язковою підставою для скасування ухвали першої інстанції та постановлення нового судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що: «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Строк звернення до суду є процесуальним строком, і правовим наслідком пропуску такого строку відповідно до вимог статей 126, 449 ЦПК України, є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті.
Такі висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12, провадження № 61-5702 св 21.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом (див. постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Касаційний суд вже підкреслював, що: законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25)).
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав, що: «водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, прийнятій у подібних правовідносинах, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида С.М., які просить визнати незаконними та зобов'язати приватного виконавця Журида С.М., повернути невикористанні кошти авансового внеску в сумі 2207,73 грн сплачені відповідно до платіжної інструкції №15340 від 24.09.2020 року, в сумі 1471,82 грн сплачені згідно платіжної інструкції №12244 від 01.06.2021 року на рахунок стягувача АТ «Страхова компанія «ІНГО».
Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Страхова компанія «ІНГО» виконавчий лист № 496/686/18, виданий Біліяївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 71829,30 грн та витрати по сплаті судового збору, 28 листопада 2018 року пред'явлено на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журид С.М.
01.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Журид С.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно якого виконавчий лист № 496/683/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» майнової шкоди у розмірі 71829,30 грн та судового збору 1762,00 грн повернуто стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пред'явленням документу не за місцем виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Представником AT СК «ІНГО» 28.11.2022 року направлено приватному виконавцю Журиду С.М. заяву з проханням повернути авансовий внесок сплачений в сумі 2207,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15340 від 24.09.2020 року, та в сумі 1471,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12244 від 01.06.2021 року.
Однак суми сплачених ним авансовий внесків АТ «Страхова компанія «ІНГО» не поверталися.
Із матеріалів справи вбачається, що скарга на дії приватного виконавця Журид С.М. подана стягувачем АТ «Страхова компанія «ІНГО» до суду 24.07.2023 року, тобто майже через два роки та дев'ять місяців після повернення виконавчого документа стягувачу та через сім місяців після звернення до приватного виконавця Журида С.М. з заявою про повернення авансового внеску.
Питання поновлення строку звернення до суду з цією скаргою скаржник не порушував.
Стягувач фактично оскаржує діяння приватного виконавця, пов'язане з неповерненням суми авансового внеску, яке мала відбутися разом із поверненням 01.10.2020 року виконавчого листа № 496/683/18, виданого 28.11.2018 року Біляївським районним судом Одеської області.
Враховуючи поведінку скаржника, вчинені ним дії, направлені на з'ясування питань щодо повернення суми авансового внеску, наявність у АТ «Страхова компанія «ІНГО» протягом двох років та дев'яти місяців після повернення йому виконавчого документа реальної можливості дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, з огляду на відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення банку зі скаргою здійснено поза межами визначеного законодавством десятиденного строку на оскарження.
Колегія суддів зазначає, що направлення заяви від стягувача приватному виконавцю з проханням повернути авансовий внесок, колегія суддів не бере до уваги, оскільки звернення в позасудовому порядку для вирішення спору не зупиняє процесуальних строків, указані обставини можуть бути підставами для поновлення строку у разі подання скаржником відповідної заяви, проте у цій справі таких дій вчинено не було.
Також доводи АТ «Страхова компанія «ІНГО», що скаржник оскаржує триваючу бездіяльність приватного виконавця в частині неповернення авансового внеску, колегія суддів відхиляє, оскільки заявнику достеменно було відомо конкретну дату, коли були порушені його права - 28.11.2022 року (направлення АТ СК «ІНГО» вимоги про повернення авансового внесу), і саме з цього моменту законодавець визначив строк на оскарження зазначених дій.
Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 552/3735/20 (провадження № 61-7756св23), від 13 серпня 2025 року у справі № 403/10234/12 (провадження 61-5679св25).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення, яким скаргу АТ «Страхова компанія «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця та зобов'язання повернути невикористані кошти авансового внеску, особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець Журид С.М., боржник ОСОБА_2 , слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу АТ «Страхова компанія «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця та зобов'язання повернути невикористані кошти авансового внеску, особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець Журид Сергій Миколайович, боржник ОСОБА_2 , залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова