Номер провадження: 11-сс/813/1987/25
Справа № 521/13485/25 11-кс/521/3493/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.09.2025 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджан, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162470001125 від 30.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.09.2025 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області та відносно ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, з визначенням розміру застави 25 (двадцять п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
-ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені жодним доказом;
-також зазначає, що пред'явлена підозра є необґрунтованою та базується лише на припущеннях;
Захисник та прокурор, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явилися, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 не звертався до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення його участі під час апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до клопотання у провадженні СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025162470001125 від 30.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
31.07.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.08.2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.09.2025 року, підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 діб, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 25 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 гривень.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
На цій стадії суд не може надавати іншу оцінку тому чи наявна обґрунтована підозра, якщо на момент апеляційного перегляду не надано нових доказів, які не подавалися раніше, чи не змінилися обставини, котрі мали місце на момент прийняття первісного рішення про застосування запобіжного заходу, оскільки в протилежному випадку вказане по суті буде повторним переглядом первісного рішення про застосування запобіжного заходу, що суперечить принципу поваги до остаточного судового рішення.
В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку, що наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, установлені при застосуванні запобіжного заходу ризики продовжують існувати й надалі.
Надаючи саме таку оцінку, апеляційний суд зауважує, що під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК вбачається, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними, тобто такими, що продовжують існувати, якщо встановлено обґрунтовану ймовірність можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, але вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_6 раніше судимий, та відносно нього у 2022 році скеровано обвинувальний акт до Шевченківського районного суду міста Полтави, за обвинуваченням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, на шлях виправлення не став та повторно, скоїв тяжкий умисний злочин, з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики (1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідків, які обумовлені: тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчинення, зокрема, тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права; характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, а також фактичні обставини справи - що порушують право власності, яке є непорушним та зафіксоване у ст. 41 Конституції України, корисливий мотив; дані про особу підозрюваного, який немає, постійного прибутку та стабільного джерела доходу немає, у власності нерухомого або рухомого майна немає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась. Тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на переконання колегії суддів є безпідставними, адже спростовуються достатньою сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування не завершено, а його завершення може стати неможливим у разі ухилення підозрюваного від досудового розслідування внаслідок обрання останньому іншого запобіжного заходу.
Відомостей, які б могли вказувати на те, що існують обставини, які унеможливлюють перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я, матеріали провадження не містять та захисником не надано документів на підтвердження таких обставин.
За наведених обставини, існування ризиків, які слугують підставами для продовження строку застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів на даній стадії визнає обґрунтованим, а тому рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 32, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.09.2025 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162470001125 від 30.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4