Номер провадження: 22-ц/813/7798/25
Справа № 495/3407/23
Головуючий у першій інстанції Савицький С.І.
Доповідач Лозко Ю. П.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком, у зв'язку з фактом самостійного виховання дитини батьком
встановив:
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року вказаний вище позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визначено місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з фактом самостійного вихованням дітей батьком ОСОБА_2 , без участі матері ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 квітня 2023 року до досягнення ОСОБА_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а починаючи з 25 лютого 2031 року у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовує тим, що вона не була присутня в судовому засіданні, не повідомлялася судом належним чином про розгляд цієї справи та ухвалення оскаржуваного рішення. Лише після отримання копії оскаржуваного судового рішення (вересень 2025 року), скаржниця зазначає, що почала вживати заходи з метою реалізації права на апеляційне оскарження. Посилається також і на те, що дійсно до ухвалення судового рішення діти проживали разом з батьком, оскільки стан її здоров'я значно погіршився на фоні постійних вибухів та обстрілів, унаслідок чого вона перебувала у постійному страху за своє життя та здоров'я, у неї виникли психічні розлади, які проявлялися у безсонні, підвищеній тривожності, панічних атаках, відчутті небезпеки. Вказані обставини унеможливили її спільне перебування з дітьми у зв'язку з чим у неї виникла об'єктивна необхідність тимчасового виїзду за кордон, де вона змогла отримати кваліфіковану допомогу спеціаліста та пройти курси реабілітації у приватного психолога. Неповідомлення її судом про відкриття провадження у справі та її розгляд, позбавило її можливості своєчасно взяти участь в судовому засіданні, надати пояснення щодо обставин справи, захистити свої інтереси належним чином, що призвело до того, що про існування оскаржуваного рішення суду вона дізналася лише після двох років з дня його ухвалення. Крім того, посилається на те, що поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження зумовлена не лише відсутністю належного повідомлення, але й наявністю обставин непереборної сили - зокрема активними бойовими діями, постійними обстрілами, погіршенням стану її здоров'я. Сукупність цих обставин є поважними та беззаперечно доводять неможливість своєчасного подання апеляційної скарги через обставини непереборної сили.
Перевіривши матеріали справи, доводи скаржниці, якими обґрунтовуються вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження потрібно відмовити, з огляду на таке.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v. UKRAINE, N 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)";
"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, N 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)";
"складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, N 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)".
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України) (див. постанову Верхового Суду від 04 червня 2025 року у справі N 477/735/16-ц).
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі N 733/112/20 (провадження N 61-16703св23) та від 06 березня 2024 року у справі N 953/5340/21 (провадження N 61-16122св23).
У межах річного строку з дня складення повного судового рішення може бути поновлено строк на апеляційне оскарження з інших поважних причин будь-яким заявникам, а особам, не повідомленим про розгляд справи, - і поза межами річного строку.
Тобто річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі N 490/9587/18 (провадження N 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка, відповідно, не знала / не могла знати про розгляд справи.
Також у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі N 201/13990/15 (провадження N 61-22496св19), від 29 січня 2021 року у справі N 308/2739/16 (провадження N 61-9648св19), від 21 червня 2023 року у справі N 202/32361/13 (провадження N 61-3546св23) зазначено, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №454/1883/22).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував практику, відповідно до якої національні суди мають надавати пріоритетність дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України" зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як "змагальність сторін" (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та "неприпустимість зловживання процесуальними правами" (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі N 490/9587/18).
З огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №301/2320/15-ц).
З матеріалів справи убачається, що 06 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який згодом змінив, звернувшись 26 квітня 2023 року із заявою про зміну предмета позову.
У матеріалах справи міститься оригінал нотаріально посвідченої заяви
ОСОБА_1 від 24 квітня 2023 року, наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , згідно з власним вільним волевиявленням, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, без отримання будь-якої винагароди, заявляю, що визнаю позов ОСОБА_2 щодо позбавлення мене батьківських прав щодо моїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цивільну справу щодо позбавлення мене батьківських прав відносно моїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прошу розглянути без моєї участі.» Також зазначено, що зміст, значення цієї заяви та її правові наслідки заявнику нотаріусом роз'яснено. Заява заявником прочитана, підписана власноруч, відповідає дійсному наміру заявника. Особу ОСОБА_1 , яка підписала документ, встановлено, її дієздатність перевірено. Приватним нотаріусом Ізмаїльського районного територіального округу Одеської області Гіренко М.М. засвідчено підпис ОСОБА_1 , який зроблено у його присутності (а.с. 30).
Крім цього, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2023 року, подану до суду першої інстанції, у якій остання просила розглянути справу №495/3407/23 без її участі, позовну заяву визнала повністю, проти її задоволення не заперечувала. Також зазначено, що наслідки визнання позову їй зрозумілі, права та обов'язки, як учасника справи (сторони) відомі та зрозумілі повністю (а.с. 32).
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 36).
Оскаржуване рішення ухвалене 19 травня 2023 року, 26 травня 2025 року забезпечено надання загального доступу до тексту цього судового рішення.
Отже, беручи до уваги дату ухвалення оскаржуваного судового рішення, останнім днем для подачі апеляційної скарги на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року є 19 червня 2023 року.
Проте, з апеляційною скаргою на вказане рішення суду скаржниця звернулася лише 03 жовтня 2025 року , тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, що становить понад 2 роки.
З викладеного убачається, що скаржниці було достеменно відомо про те, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 від 24 квітня 2023 року та заявою від 16 травня 2023 року, поданою до суду першої інстанції, у якій вона з посиланням на конкретний номер цивільної справи просила розглядати цю справу без її участі, вказавши, що позовні вимоги визнає, права та обов'язки їй зрозумілі, справжність її підпису у заяві від 24 квітня 2023 року засвідчено підписом нотаріуса.
Факт звернення до суду з вказаною вище заявою, як і дійсність зазначеної нотаріально посвідченої заяви, що міститься у справі, скаржниця не заперечує, належність саме їй підпису у цих документах під сумнів не ставить.
З огляду на вказане, скаржниця ОСОБА_1 не є особою, не повідомленою про розгляд справи у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі N 947/28840/21 зазначено, що "непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку".
Вказуючи про існування обставин непереборної сили, усупереч ст. 12,81 ЦПК України, скаржниця не надала будь-яких доказів в обґрунтування їх доведеності, зокрема не довела обставини перебування її на лікуванні (його характер, момент проходження та тривалість), як і не надала доказів, які б свідчили про її перебування за кордоном (відомості із паспорту для виїзду за кордон), а також причинно-наслідковий зв'язок між цими обставинами та пропуском строку на апеляційне оскарження, що становить 2 роки 3 місяці та 15 днів, а загалом 838 днів.
Посилання скаржниці на активні бойові дії та постійні обстріли, колегія суддів відхиляє, оскільки м. Ізмаїл, Одеської області, де зареєстрована та проживає скаржниця, не входило до вичерпного переліку територій, на яких ведуться (велися) саме активні бойові дії.
Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення скаржниці до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.
Апеляційна скарга та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містять обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин, які не залежали від її волі, не мала можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
Саме лише по собі посилання на введений та триваючий воєнний стан в Україні не може бути підставою для визнання таких обставин обставинами непереборної сили, які завадили заявнику звернутися до апеляційного суду з апеляційною скаргою в межах одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
До подібних правових висновків дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 листопада 2023 року у справі N 9901/221/21 (провадження N 11-156заі23), від 10 жовтня 2024 року у справі N 990/147/23 (провадження N 11-212заі24).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Отже, скаржниця ОСОБА_1 мала сумлінно користуватися наданими їй правами, зокрема цікавитися станом розгляду справи.
Доказів, які свідчили б про вчинення скаржницею усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, не надано.
Положеннями ч. 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ураховуючи наведене, а також імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, колегія суддів доходить висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року.
Керуючись ст. 127,357,358 ЦПК України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року.
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою поданою на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком, у зв'язку з фактом самостійного виховання дитини батьком.
Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України, скаржниці надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова