Справа № 444/3380/24 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.
Провадження № 22-ц/811/765/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
07 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
08.08.2024 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за договором позики №75261688 у розмірі 6900,00 грн.
Позов обгрунтований тим, що 22.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75261688, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6900,00 грн, строк позики - 30 днів, тобто до 22.07.2021 зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Позикодавець на виконання п.1 договору позики №75261688 від 22.06.2021, свої зобов'язання виконав, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6900 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача за номером платіжної картки № НОМЕР_1 . 19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №1911, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру прав вимог №3 від 19 листопада 2021 року до договору факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 23112,87 грн, з яких: 6900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16212,87 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке набуло право вимоги за відповідним кредитним договором на підставі договору факторингу.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду оскаржило ТОВ "Фінансова компанія управління активами".
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що п.5.2. договору факторингу №1911 встановлено, що перехід від Позикодавця/клієнта до Позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від Первісного кредитора/Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Отже, сторонами зазначеного вище договору факторингу погоджено, що підтвердженням переходу права грошової вимоги до боржників стосовно портфеля проблемної заборгованості є підписані сторонами додатки №4 та №5 до договору факторингу. Відповідно до Реєстру прав вимог №3 від 19 листопада 2021 року до договору факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги за договорами позики в тому числі до відповідача. Таким чином, момент переходу права грошової вимоги є підписання додатку №4 та №5 до Договору факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року, а не з моменту оплати за вказаним вище договором факторингу, тому розрахунок або не розрахунок за вказаним вище договором факторингу не впливає на перехід права грошової вимоги, не є предметом зазначеного спору, не впливає на права та обов'язки відповідача. Звертає увагу на те, що відповідач повідомлений про відступлення права вимоги, оскільки ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким який - не підлягає виконанню (рішення Ірпінського міського суду Київської області постановлене у цивільній справі №367/7241/23).
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за договором позики №75261688 у розмірі 23112,87 грн.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом встановлено, що 22.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_2 ) укладено договір позики №75261688 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6900,00 грн, строк позики - 30 днів, тобто до 22.07.2021 зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Вказане підтверджується копією даного договору, копією довідки про ідентифікацію позичальника.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за договором позики становить 10754,97 грн та складається з: -6900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; -3854,97 грн - сума заборгованості за відсотками.
19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №1911, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників.
Відповідно до реєстру прав вимог №3 від 19 листопада 2021 року до вказаного договору клієнт відступає фактору право грошової вимоги до відповідача в сумі 23112,87 грн, з яких: 6900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16212,87 грн - сума заборгованості за відсотками. Вказане підтверджується копією даного договору та додатків до нього.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів визначення ціни придбання фактором у клієнта прав грошової вимоги до боржників (відповідача в тому числі), так як і не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитним договором відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи. Окрім цього, позивачем не надано доказів сплати ціни продажу, що також ставить під сумнів виконання зобов'язань фактором за договором факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.
Пунктом 5.2. договору факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.
Таким чином, моментом переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 є підписання фактором та клієнтом Реєстру права вимог №3 від 19.11.2021, у якому значиться боржник за договором позики №75261688 від 22.06.2021 ОСОБА_1 , а не здійснення фактором повної оплати за договором факторингу, як помилково вважав суд першої інстанції.
Викладене свідчить, що на підставі договору факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 позивач набув право вимоги до відповідача за спірним договором позики, що убачається з фактичних обставин справи та підтверджується належними у справі доказами.
Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, провадження №61-2269св18. Як зазначає Верховний Суд у вказаній постанові: »...Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.»
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, в тому числі, відсутність доказів про отримання боржником такого повідомлення, на що посилався суд першої інстанції, не припиняє зобов'язань сторін за договором, і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.
Дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в прохальній частині позовної заяви просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за договором позики №75261688 у розмірі 6900,00 грн, а тому суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, не порушивши ч.2 ст.264 ЦПК України.
Встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору позики №75261688 від 22.06.2021, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак остання в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, відтак до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором №75261688 від 22.06.2021 у розмірі 6900,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, оскаржуване рішення слід скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку задоволенням позовних вимог в повному обсязі слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за договором позики №75261688 у розмірі 6900,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено:07.11.2025.
Головуючий
Судді