Справа № 466/11097/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/1544/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Василя Осиповича на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31 березня 2025 року у справі № 466/11097/24 позовом адвоката Трикоз Дмитра Євгеновича, який діє вінтересах фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
05 листопада 2024 року адвокат Трикоз Дмитро Євгенович, в інтересах фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.
Позов обґрунтований тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір страхування наземного транспорту №20282690-02-14-01 від 17.03.2023, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
20.11.2023 о 09:15 год. на перехресті вул. Личаківська - вул. Винниченка м. Львові, ОСОБА_4 транспортним засобом марки «Renault Modus», номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив з транспортним засобом «Geely MR-715 IA», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який після удару здійснив інерційний рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3Б, 13.3 Правил дорожнього руху.
В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 . Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2024 року по справі №463/11082/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адімінстартивного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосвано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнав.
Потерпіла особа від вищевказаної ДТП - власник автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 20.11.2023 року було здійснено огляд автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 та складено акт (протокол) огляду ТЗ-заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень. Факт ДТП від 20.11.2023 року визнаний ПрАТ «СК ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховими актами: №2331081-1 від 24.11.2023 року.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору добровільного страхування наземного транспорту №20282690-02-14-01 від 17.03.2023, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 71 950 грн. 15 коп., що підтверджується платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування №56868 від 24 листопада 2023 року.
Згідно страхових актів: №2331081-1 від 24.11.2023 року, сума страхового відшкодування в розмірі 71 950 грн. 15 коп., перерахована на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_6 ) для відновлення автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 .
Виставлені рахунки та акти виконаних робіт СТО (ФОП ОСОБА_6 ) з відновлення автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 .
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: 71 950 грн. 15 коп.
Транспортний засіб «Renault Modus», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував Відповідач на момент ДТП від 20.11.2023 року, був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного ЕР № 217529183 в АТ «СГ ТАС».
АТ «СГ ТАС» визнало подію від 20.11.2023 року страховою та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу ЕР № 217529183 з урахуванням амортизаційного зносу та вирахування франшизи в розмірі 59 680 грн. 83 коп.
Враховуючи недостатність страхової виплати, для повного відшкодування завданої шкоди Відповідач повинен виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою страхової ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», що склала- 12 269 грн. 32 коп.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту першої виплати страхового відшкодування.
Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок ДТП від 24 листопада 2023 року ПрАТ «СК ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 12 269 грн. 32 коп. та судові витрати.
29 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_2 уклали Договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року. За цим договором ФОП ОСОБА_2 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договаром добровільного страхування наземного транспорту №20282690-02-14-01 від 17.03.2023 року.
На підставі викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь позивача ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 12 269, 32 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.; витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 12793,30 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2025 року року позов ФОП ОСОБА_2 задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ФОП ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 12 269, 32 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 32 копійки).Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ФОП ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).Стягнуто з ОСОБА_1 користь позивача ФОП ОСОБА_2 понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 12793,30 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто три гривнi 30 копійок).
Рішення оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь Василь Осипович. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що відповідач застрахував свою цивільну відповідальність на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому у разі настання страхового випадку , страховик у межах страхових сум , зазначених у страховому полісі , відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю здоров'ю, майну третьої особи. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку майна та висновок експерта,тому доводи позивача щодо розміру завданої шкоди побудовані виключно на припущеннях. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає рішення суду законним, а апеляційну скаргу такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції. Стверджує, що надані позивачем докази є достатніми для визначення розміру шкоди. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно з ст.980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон)зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно з ч.1-2 ст.2 Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Дія положень Закону України "Про страхування" поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Згідно з ст.18 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
У ст.27 Закону визначено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із:
1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;
2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;
3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
У ст.37 Закону вказано, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до:
1) особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо:
а) така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції;
б) така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії;
в) така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
г) дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації;
ґ) така особа використовувала транспортний засіб для вчинення кримінального правопорушення;
2) органів управління автомобільними дорогами (вулицями), інших осіб, на балансі або у власності яких перебуває автомобільна дорога, якщо шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно через невідповідний стан такої дороги;
3) страхувальника, особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, особи, яка отримала страхову виплату, якщо її дії або дії її працівників були умисно спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
4) особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.
У цій справі судом встановлено такі обставини.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 був укладений Договір страхування наземного транспорту №20282690-02-14-01 від 17.03.2023, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
20.11.2023 о 09:15 год. на перехресті вул. Личаківська вул. Винниченка м. Львові, ОСОБА_4 транспортним засобом марки «Renault Modus», номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив з транспортним засобом «Geely MR-715 IA», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який після удару здійснив інерційний рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3Б, 13.3 Правил дорожнього руху.
Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2024 року по справі №463/11082/23, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Притягнутий до адмінстартивної відповідальності у виді штрафу.
Потерпіла особа від вищевказаної ДТП -власник автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 ) звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 20.11.2023 року здійснено огляд автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 та складено акт (протокол) огляду ТЗ-заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень.
Згідно із страховими актами: №2331081-1 від 24.11.2023 року факт ДТП від 20.11.2023 року визнаний ПрАТ «СК ВУСО» страховим випадком.
Сума страхового відшкодування в розмірі 59312,15 коп., перерахована на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_6 ) для відновлення автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 , що стверджується платіжною інструкцією від 24.11.2023 року (а.с.24).
Сума страхового відшкодування в розмірі 12368,00 грн., зарахована в рахунок несплаченої частини страхового платежу за Договором добровільного страхування № 20282690-02-14-01 від 17.03.2023 року.(а.с.26).
Згідно з актом виконаних робіт СТО (ФОП ОСОБА_6 ) з відновлення автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту склала 59312,15 грн.
Транспортний засіб «Renault Modus», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного ЕР № 217529183 в АТ «СГ ТАС».
Ліміт відповідальності за шкоду майну становить 160000 гнрн. (а.с.22).
АТ «СГ «ТАС» визнало подію від 20.11.2023 року страховою та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно Полісу ЕР № 217529183 з урахуванням коефіцієнта зносу замінених складових, згідно визначення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля становить 42,18%, що дорівнює 1269,32 грн. (предмет цього позову) та вирахування франшизи в розмірі 59 680 грн. 83 коп.
Право вимоги ПрАТ «СК «ВУСО» передало ФОП ОСОБА_2 на підставі договору № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року . Відповідно до договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору.
Звертаючись з позовом ФОП ОСОБА_2 зазначає, що враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди Відповідач повинен сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що склала 12269,32 грн.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між виплаченим його страховиком позивачу страховим відшкодуванням (з урахуванням зносу) та виплаченим останнім своєму страхувальнику страховим відшкодування за договором добровільного страхування, що і складає ціну позову.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції .
У п.69 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц всиловлено висновок про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Положеннями ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено випадки, у яких страховик має право подати регресний позов.
Так, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (підп. а) п. 38.1.1. ст. 38 Закону).
Разом з тим із відповіді Національної поліції України, яка міститься в матеріалах справи встановлено, що відповідач не керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8).
Таким чином, у ПрАТ «СК «ВУСО», яка відступила своє право вимоги ФОП ОСОБА_2 в силу приписів підп. а) п. 38.1.1. ст. 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виникло право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Разом з тим, у цій справі позивач не звернувся з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність у даному випадку ПрАТ «СГ «ТАС» у зв'язку з недоплатою страхового відшкодування, а до винної особи, що суперечить вищенаведеній позиції та нормам чинного законодавства.
Крім цього, ухвалюючи рішення у цій справі, суд вважав, що сума в розмірі 12269,32 грн. є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Однак такий висновок суду є помилковим.
Як вбачається з матеріалів справи фактичний розмір шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля автомобіля «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 становить 59312,15 грн., що стверджується актом виконаних робіт ФОП ОСОБА_6 , а також платіжною інструкцією від 24.11.2023 року №56868.
Зазначену суму страховик винної особі , а саме ПрАТ «СГ «ТАС» перерахував на рахунок ПрАТ СК «ВУСО», що не заперечується позивачем.
Вказане свідчить, що розмір фактичної шкоди не перевищив ліміт відповідальності за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,який становить 160000 грн., а тому сума 12269,32 грн., яка є предметом цього спору не є різницею між між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Також з листа ПрАТ «СГ «ТАС» від 16.12.2024 року у відповідь на запит адвоката Дмитра Трикоза встановлено, що спірна сума складає коефіцієнт зносу замінених складових, згідно з п.7.39(б) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що становить 42,18 % та дорівнює 12269,32 грн.
Пунктами 2.3. та 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.200 № 1335/5/1159) визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (підпункт «д» та «е» пункту 1.4.).
Як встановлено з матеріалів справи вартість відновлювального ремонту автомобіля, тобто фактичний розмір шкоди становив 59312,15 грн., які ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувала ПрАТ «СК «ВУСО» .
Встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що ПрАТ «СК «ВУСО» визначивши розмір страхової виплати в розмірі 71950,15 грн., фактично виплатила на відновлення пошкодженого автомобіля 59312,15 грн., які страховик винної особи, а саме ПрАТ «СГ'ТАС» відшкодувала, а тому позов ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки як вбачається з страхового акту № 2331081-1 сума страхового відшкодування в розмірі 12638,00 грн. не була виплачена ОСОБА_3 , а зарахована в рахунок несплаченої частини страхового платежу.
Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги по своїй суті означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, у позивача ФОП ОСОБА_2 як правонаступника ПрАТ «СК «ВУСО» не виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 як заподіювача шкоди та винної в ДТП особи у розмірі 12269,32 грн.
Враховуючи наведене, вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі 12269,32 грн є безпідставними, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на те, що у задоволенні позову, суд відмовляє, судові витрати позивача на сплату судового збору та на правничу допомогу залишаються за ним, а судові витрати на сплату судвого збору за подання апеляційної скарги слід стягнути з позивача в користь відповідача.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Василя Осиповичазадвольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити адвокату Трикоз Дмитру Євгеновичу, який діє в інтересах фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1818,00 грн. (одну тисячу вісімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк