Справа № 461/8496/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2868/25 Доповідач: ОСОБА_2
05 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2025, якою у кримінальному провадженні № 42025142400000093 застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного за ч. 3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», строком на 60 діб, тобто до 13 грудня 2025 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 строком на 2 місяці, тобто до 17 грудня 2025 року включно, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця проживання: за адресою:
АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками
( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів того, що у разі застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, апелянт покликається на відсутність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
На думку захисника слідчим суддею порушено вимоги ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні судом їх переконливості, позаяк слідчим суддею в ухвалі жодним чином не зазначено позицію сторони захисту.
Вважає, що слідчим суддею не обґрунтовано належним чином неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей. Окрім цього у нього відсутні кошти на сплату визначеної застави.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, покликаючись на викладені в ній мотиви, просили апеляційну скаргу задоволити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти доводів апеляційної скарги захисника. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_6 , думку прокурора ОСОБА_8 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142400000093 від 25.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно з ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна; в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: з врахуванням тяжкості можливого покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працює, не має постійного джерела доходу; може перешкоджати кримінальному провадженню.
Отже, наявність зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать його належної процесуальної поведінки.
Покликання апелянта у судовому засіданні про наявність у підозрюваного ОСОБА_6 постійного місця проживання, а також двох малолітніх дітей, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Такий висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваного, на думку колегії суддів, є необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги слідчим суддею в сукупності з іншими доказами у справі та їм було надано належну оцінку.
Крім цього, постановляючи ухвалу про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою кількістю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Наведене в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення. А слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності існування обставин на підтвердження обгрунтованості підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення» (рішення ЄСПЛ від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зокрема зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри чи зміни підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Щодо доводів захисника про визначення непомірного розміру застави колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з приписами п.11 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
За таких обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , а також з урахуванням його майнового та сімейного стану та наявності вищевказаних ризиків - застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн на даному етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: