Провадження № 11-сс/821/520/25 Справа № 712/14615/25 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 рокуу кримінальному провадженні № 12025250310003491 від 21.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, громадянина України, неодруженого, на утримані малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку взводу зв'язку 2 розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - старший солдат, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Старший слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням із заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, з утриманням останнього у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн. Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, тобто з 21.10.2025. У разі внесення застави просив покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2025 клопотання задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, у межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року включно, із забороною залишати житло за адресою проживання: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- цілодобово перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Черкаській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття);
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Строк дії ухвали визначено до 22.12.2025, включно.
Слідчий суддя вважав, що докази, надані органами досудового розслідування, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, повідомленої ОСОБА_8 .
Також слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків передбачених п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Про існування таких ризиків свідчить: суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк до 7 років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на потерпілу та свідків, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, характером вчиненого кримінального правопорушення, що вчинене із застосуванням зброї.
Наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, стороною обвинувачення не доведено, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем мешкання та служби характеризується позитивно, відомостей про вчинення раніше порушень громадського порядку не зазначалось та доказів такого не надавалось.
На думку слідчого судді, слідчим та прокурором не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 та особу підозрюваного, який раніше не судимий, проходить військову службу за контрактом, є учасником бойових дій, за місцем служби та проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, мешкає з мамою та братом, суд дійшов висновку про можливість досягнення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладення на нього відповідних обов'язків.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, заступник керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням останнього у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 грн, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.12.2025. У разі внесення застави просив покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки скоєне в умовах воєнного стану військовослужбовцем.
Вказує, що на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_8 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс.
Військовослужбовець ОСОБА_8 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, на думку прокурора, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
В апеляційній скарзі зазначено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме можливість до незаконного впливу на інших осіб, в тому числі свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Також, на думку прокурора, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може продовжувати вчиняти ряд хуліганських дій, в яких підозрюється.
Крім того, 22.10.2025 слідчими Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області до ЄРДР внесено відомості за № 12025250310003514 від 22.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не врахував всі обставини вчинення кримінального правопорушення та особу підозрюваного, який вчиняв хуліганські дії в закладі харчування, торговельному центрі, в тому числі, відносно неповнолітньої особи, здійснював постріли зі зброї у місці, де перебували перехожі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250000003491 від 21.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 20.10.2025 близько 18 год. 55 хв., перебуваючи в громадському місці, а саме у приміщенні закладу харчування «Soya», що розташований за адресою: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 385/2, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності працівників закладу та відвідувачів, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи зневажливе ставлення до існуючих норм поведінки і моральності у суспільному житті, діючи з особливою зухвалістю, розуміючи, що він перебуває у громадському місці, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який відпочивав у вказаному закладі, у присутності відвідувачів закладу і персоналу та без причинно наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар кулаком правої руки в область голови, в результаті чого останній зазнав фізичного болю.
В подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, 20.10.2025 близько 19 год. 01 хв., перебуваючи в громадському місці, а саме на центральному вході до приміщення торгівельно-розважального центру «Dеpot Сentr», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 385, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності відвідувачів вказаного торгівельно-розважального центру та перехожих, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи зневажливе ставлення до існуючих норм поведінки і моральності у суспільному житті, діючи з особливою зухвалістю, розуміючи, що він перебуває у громадському місці, не реагуючи на заклики оточуючих припинити хуліганські дії, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , 2008 року народження, який проходив біля вказаного торгівельно-розважального центру та у присутності сторонніх громадян, наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар стопою правої ноги в область сідниць, в результаті чого останній зазнав фізичного болю.
В подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, 20.10.2025 близько о 19 год. 05 хв., перебуваючи в громадському місці, а саме на центральному вході до приміщенні торгівельно-розважального центру «Dеpot Сentr», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 385, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності відвідувачів вказаного торгівельно-розважального центру та перехожих, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи зневажливе ставлення до існуючих норм поведінки і моральності у суспільному житті, діючи з особливою зухвалістю, розуміючи, що він перебуває у громадському місці, підійшов до потерпілого ОСОБА_12 , який вимагав від ОСОБА_8 припинити хуліганські дії, у присутності сторонніх громадян, правою рукою з надітої на ньому нагрудної сумки дістав предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень зовні схожого на пістолет, після чого здійснив два постріли з указаної зброї, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_12 злякавшись, забіг до приміщення торгівельно-розважального центру та став кликати на допомогу.
21.10.2025 в 11 год. 00 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: даними рапорту старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 за повідомленням на лінію «102» від 21.10.2025; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 20.10.2025; даними протоколу огляду місця події від 20.10.2025; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 від 21.10.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 21.10.2025; даними допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 від 21.10.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 21.10.2025; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_12 від 21.10.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 21.10.2025; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.2025; даними протоколів огляду відеозаписів від 21.10.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
За наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи дане клопотання старшого слідчого, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Задовольняючи частково клопотання старшого слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують ризики, передбачені п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків, які передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, військовослужбовець ОСОБА_8 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах, у зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене, відтак існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
На переконання апеляційного суду запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, зокрема, можливості переховування від органу досудового розслідування та/або суду, який слідчий суддя обґрунтовано вважав доведеним, і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні знайшов своє відображення в тому, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом схилення їх до зміни наданих показів.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як на думку слідчого судді, так і на думку колегії суддів, є не доведеним, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, чи йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
На час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, прокуратури чи суду під час перебування під домашнім арештом, як і не надано доказів порушення покладених ухвалою суду на підозрюваного інших процесуальних обов'язків, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою.
Зваживши на дані про особу ОСОБА_8 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем свого проживання та проходження військової служби, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому обґрунтовано задовольнив частково клопотання старшого слідчого.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів враховує і те, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
За викладеного, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів, суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Доводи прокурора стосовно не врахування слідчим суддею всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання старшого слідчого повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та його наслідків, і підстав вважати його м'яким, не має.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції від 23.10.2025 є законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4