Іменем України
04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 619/362/24
провадження № 22-ц/818/3410/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2025 року в складі судді Болибока Є.А.,-
У січні 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2108745075248 від 28.03.2021 у розмірі 72 466,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2108745075248 «Стандартний». Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 200,00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей». 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12. 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників що уклали договори з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2108745075248 від 28.03.2021 на користь ТОВ «KOЛЛEKT ЦЕНТР». Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, складає 72 466,38 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4 200,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 30 576,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору - 37 690,38 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 2108745075248 від 28.03.2021 у розмірі 34 776,00 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят шість) гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 288,02 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог за довгором кредиту укладеним ОСОБА_1 з первісним кредитором. Проте, на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню лише заборгованість у розмірі 34 776,00 грн, що існувала на дату відступлення права вимоги ТОВ «Служба миттєвого кредитування», з яких: 4 200,00 грн сума заборгованості за кредитом та 30 576,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом. Тому позов підлягає частковому задоволенню. Витрати на правничу допомогу стягнуто пропорційно до задоволених позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнутих відсотків та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Зазначає, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення відсотків у зазначеному у позові розмірі. У анкеті-заяві зазначено два строки повернення кредиту: орієнтовний 16 днів та 365 днів, сума процентів за користування кредитом 1344,00 грн. Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, можливо прийти до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору. В анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те. що нарахування процентів є саме відповідальністю позичальника за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати. Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України сплати процентів за неправомірне користування кредитом. Тому стягненню підлягають лише тіло кредиту у розмірі 4200 грн та відсотки нараховані у межах строку кредитування у розмірі 1344.00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.03.2021 між ТОВ «Служба митного кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2108745075248.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 200,00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей», відповідно до якого на підставі укладеного між товариством та ТОВ ФК «Вей пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей Фор пей» 28.03.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику сумі 4 200,00 грн.
Згідно з п.п. 1.5. 1.6. договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети, правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані, вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатор відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2108745075248 від 28.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржником, яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 03 грудня 2021 року боржник ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором № 2108745075248 від 28.03.2021 за тілом кредиту 4 200,00 грн, та за процентами 30 576,00 грн, загальна сума 34 776,00 грн.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за Кредитними договорами, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2108745075248 від 28.03.2021, що уклали між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник, яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 боржник ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором № 2108745075248 від 28.03.2021 за тілом кредиту 4 200,00 грн, та за процентами 68 266,38 грн, загальна сума 72 466,38 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Зміст наданого позивачем договору кредиту № 2108745075248 від 28.03.2021 свідчить про те, що його укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.
А саме, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладати вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
За умовами п. 1.1. укладеного між первісним кредитором та відповідачем договору кредиту № 2108745075248 від 28.03.2021 товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4 200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків правил.
ТОВ «Служба митного кредитування» на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 200,00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» ( а.с. 9).
Відповідно до розрахунку заборгованості становить 72 466,38 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4 200,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 30 576,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору - 37 690, 38 грн.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно з п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих то центів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначено п. 1.4.6);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначено п. 1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.п. 1.4.1., 1.4.2. договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Водночас, у Заяві-Анкеті (для отримання кредиту), який є Додатком № 1 до Кредитного договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті www.bistrozaim.ua, виявив бажання отримати кредит на особисті потереби у розмірі 4 200,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов'язався повернути кредит у розмірі 4 200,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1 344,00 грн.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами відсутність обов'язку сплачувати відсотки у встановленому відповідно до умов договору у межах строку кредитування - 1 рік.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за Кредитним договором № 2108745075248 від 28.03.2021, що існувала на дату відступлення права вимоги ТОВ «Служба миттєвого кредитування», у розмірі 34 776,00 грн, з яких: 4 200,00 грн сума заборгованості за кредитом та 30 576,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом.
Вказана заборгованість (в тому числі щодо нарахування процентів) повністю узгоджується з умовами кредитного договору (у тому числі узгодженими сторонами розмірами процентних ставок та нарахуванням в межах встановленого (річного) строку кредитування).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд повно та всебічно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у межах позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.
Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року
Головуючий: О.Ю.Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук