11 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 953/2829/24
провадження № 22-ц/818/1741/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа: державний реєстратор Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженська Галина Валентинівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року в складі судді Зуб Г.А.,
10.04.2024 Харківська міська рада звенулась до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Галини Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (з відкриттям розділу), яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1687066263101 ( надалі Гараж)); 2) визнати недійсним та скасувати договір дарування Гаражу від 29.05.2023, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; 3) скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гібадулової Лариси Августинівни №67784340 від 29.05.2023 про державну реєстрацію прав яким проведено державну реєстрацію права власності на Гараж за ОСОБА_1 ; 4) зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від Гаражу. Одночасно з вирішенням справи вирішити питання про стягнення судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин ХМР проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим №6310136600:01:024:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (акт обстеження від 26.03.2024). Виіїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 38,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору дарування укладеного між відповідачами по справі. Право власності попередньго власника - ОСОБА_2 на Гараж було зареєстровано на підставі довідки №185 виданої 02.11.2018 ТОВ «АМРА ГРУП» та технічного паспорту №б/н від 05.11.2018 ТОВ «ІНФЕНТАРБЮРО». Будь-які інші правовстановлюючі документи відсутні. У реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал ЄДЕС у сфері будівництва, який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищезазначеного Гаражу. Інформація стосовно Гаражу в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР також відсутня. ХМР рішення щодо надання у власність або у користування земельної ділянки на якій розташовано Гараж будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось. Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташовано вищевказаний Гараж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. Оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_2 проведена щодо самочинно побудованого об'єкта, що розташований на земельній ділянці, яка на праві комунальної власності належить териториальній громаді м.Харкова, міська рада змушена звернутися до суду з дійсним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Галини Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (з відкриттям розділу), яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1687066263101).
Визнано недійсним договір дарування гаража за реєстр. №319 від 29.05.2023, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 щодо гаража АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1687066263101), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Ларисою Августинівною.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_1 .
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 9084 грн, тобто по 4542 грн 00 коп. з кожної.
В решті позову - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у відповідача ОСОБА_2 , як забудовника, відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об'єкту до експлуатації, а реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства України. Зазначені дії ОСОБА_2 прямо порушують законні права та інтереси Хаоківської міської ради.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обраний позивачем спосіб захисту не узгоджується із заявленим ним порушеним правом бо не призводить до відновлення його прав, навіть за доведення їх порушення. Відповідачі ні внаслідок його державної реєстрації, ні внаслідок відчуження не набували жодних прав на земельну ділянку, якої до того ж не існувало. Вимоги з приводу скасування державної реєстрації та визнання недійсними договорів не призводять до відновлення порушеного права позивача, а вимога про зобов'язання звільнення земельної ділянки не відповідає спеціальному захисту ст. 375 ЦК України, то такі вимоги є не ефективними і неналежними спосабами захисту. Зазначила, що ОСОБА_2 вживала заходи на оформлення гаражу та оформлення правовідносин із міською радою щодо виділення земельної ділянки у власність на якій розташований гараж. Але у подальшому, після зміни керівництва ХМР, поставив вирішення питання, щодо виділення земельної ділянки у залежність від законності реєстрації права власності на гараж, що з аналізу відповідних норм Земельного Кодексу є незаконним. ОСОБА_2 зверталась за наданням земельної ділянки у власність для експлуатації та обслуговування гаражу, цільове призначення якої сформовано для зазначених цілей, а саме- будівництва індивідуальних гаражів. Зауважила, що відповідно до висновків з документів землевпорядного проектування, місцерозташування даної земельної ділянки не суперечить затвердженій містобудівній документації. Позивачем не дотриманий обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Крім того, в разі задоволення судом позовних вимог на відповідачів буде покладений додатковий фінансовий тягар, що можливо б було б уникнути, якби позивач діяв у визначений законом спосіб. Реєстрація гаражу проводилась представником виконавчої влади, який у разі невідповідності або недостатньості для реєстрації документів, повинен був відмовити у такій реєстрації, чого зроблено не було. Вважає реєстрацію гаражу законною, як і його подальше відчуження.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Рішення переглядається в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Харківської області Неженської Галини Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (з відкриттям розділу), яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1687066263101); визнання недійсним та скасувати договір дарування гаража №319 від 29.05.2023, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо гаража АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1687066263101), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Ларисою Августинівною; зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_1 та стягнення судових витрат з Відповідачів на користь Харківської міської ради. В іншій частині рішення не переглядається.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням 29 сесії 7 скликання ХМР «Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою» відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,0080 га для обслуговування індивідуального гаража № НОМЕР_1 за адресою - АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 151).
На підставі зазначеного рішення, за замовленням ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування індивідуального гаражу № НОМЕР_3 - НОМЕР_4 , що належить гр. ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 142-151,180-186).У матеріалах справи наявні експертні висновки, якими погоджено зазначений проєкт, а саме: звіт про проведення технічного обстеження стану існуючих будівельних конструкцій гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 і можливості його подальшої експлуатації , складений у 2017 році ПП «Архітектурне бюро річ» на замовлення ОСОБА_2 (т.1 а.с. 125- 134, 140-141, 166),матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (т.1 а.с. 152-156), звіт про науково-дослідну роботу (т.1 а.с. 152-165), акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 08.11.2019, в якому міститься підпис представника Харківської міської ради (т.1 а.с. 166-167), відомості про обчислення площі земельної ділянки (т.1 а.с. 168-173), акт прийомки-предачі межових знаків на зберігання від 08.11.2019, в якому відсутній підпис представника Харківської міської ради (т.1 а.с.с 180-186), графічні матеріали місця розташування земельної ділянки (т.1-188-195), висновок Харківської міської ради Харківської області виконавчого комітету департменту містобудування та архітектури від 27.01.2020 №296/0/608-20 (т.1 а.с. 197-198), висновок Харківської обласної державної адміністрації департаменту містобудування та архітектури від 24.02.2020 (т. 1 а.с.199-200), висновок про розгляд проекту .землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.01.2020 №1217/82-20 (т.1 а.с. 201).
З довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної притазації за певним видом її цільового призначення (використання) вбачається, що відсутні відомості про земельну ділянку у ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) (т.1 а.с. 203-204).
Згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №144314580 сформований 07.11.2018 державна реєстрація прав проведена державним реєстратором Харківської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Неженською Галиною Валентинівною 05.11.2018. Підставою для виникнення права власності державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості визначені:довідка, серія та номер 185 видана 02.11.2018 ТОВ «АМРА ГРУП»; технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 05.11.2018 ТОВ «ІНВЕНТАРБЮРО». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43903662 від 07.11.2018 (т.1 а.с. 175).
Згідно інформації з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державної реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майн (далі - Реєстр) щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний №372998688) право власності на гараж, загальною площею 38,1 кв.м., гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 27-28) .
29.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування гаража, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. за реєстр. №319, відповідно до якого дарувальник безоплатно передала у власність обдаровуваної (своєї доньки), а остання прийняла від дарувальника належний їй на праві приватної власності гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,008 га кадастровий номер 6310136600:01:024:0052, а обдаровувана прийняла у власність цей гараж (т.1 а.с. 32).
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий №6310136600:01:024:0052) від 26.03.2024, виїздом на місцевість встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться гараж, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 37-40).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_2 , за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстровані. Вказана земельна діялнка належить позивачу. Рішень про передачу земельної ділянки у власність або у користування ХМР не приймалось, а тому вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вказаних позовом (т.1 а.с. 30).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Колегія суддів зазначає, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Судом встановлено, що Гараж є об'єктом самочинного будівництва, тому що розташований на земельній ділянці право власності або право користування якою у відповідачів відсутнє.
Отже, здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва спірного об'єкта нерухомості порушують права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об'єкт нерухомості, тому вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22) вказано, що: «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв'язку з здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними».
При цьому колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 137, 138 постанови від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), де зазначено: «Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ)».
Таким чином, щодо оскарження рішень реєстратора та оспорення договорів, судова колегія прийшла до висновку, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
При цьому колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 137, 138 постанови від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), де зазначено: «Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ)».
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Гаспаряном Г. А.), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та Порядком № 1127.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Абзацом другим пункту 67 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності у разі розірвання договору, за яким відбувся перехід права власності на нерухоме майно, на підставі рішення суду, подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно відчужувача до укладення такого договору.
Згідно з абзацом четвертим пункту 67 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктом 41 цього Порядку.
Відповідно до абзацу першим пункту 54 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.
Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо) (абзаци 5-9 пункту 54 Порядку № 1127).
Отже, державний реєстратор Неженська Г.В. під час вчинення реєстраційних дій 07.11.2018 мала керуватися положенням абзацом четвертим пункту 67 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (гараж гараж 4-21), право власності на які визнається на підставі рішення суду, мав отримати відповідні реєстраційні документи, передбачені пунктом 41 Порядку № 1127, оскільки учасники договору не мали документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно відчужувача до укладення такого договору.
Таким чином, судова колегія зазначає, що рішення державного реєстратора Неженської Г.В. від 07.11.2018 року № 144314580 про державну реєстрацію права власності на новозбудовану будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 за ОСОБА_2 є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 40, 41, 67 Порядку № 1127, тобто за відсутності документів, передбачених пунктом 41 цього Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнається на підставі рішення суду.
У позовній заяві позивач оскаржує договір дарування гаража №319 від 29.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 , а обдаровувана прийняла цей гараж у свою власність.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на земельну ділянку, які, на його думку, самовільно використовує відповідач шляхом розміщення на неї нежитлової будівлі (гаражу).
Водночас позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу та не заявляє своїх прав або інтересів на нежитлову будівлю, яка є предметом цих договорів. Внаслідок укладення відповідачами спірного договору обсяг прав та обов'язків позивача ніяким чином не змінюється.
За таких обставин судова колегія вважає, що права та інтереси позивача укладенням між відповідачами оспорюваним договором не порушуються.
Схожі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.
Отже, позовні вимоги Харківської міської ради про визнання недійсним та скасування договору дарування №319 від 29.05.2023 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
При цьому позовна вимога Харківської міської ради про зобов'язання звільнити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За загальним правилом власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зазначено, що: «тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. […] В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: « […] власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану. […] власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. […] При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. […] важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20)».
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем доведено, факт самовільного будівництва нежитлової будівля не земельній ділянці, що належить Харківській міській раді, суд приходить до висновку, що права позивача порушені та підлягають захисту в зазначений позивачем в позові спосіб.
Оскільки на час вирішення спору по суті власником Гаражу на спірній ділянці є ОСОБА_1 , саме вона є належним відповідачем за позовом про звільнення земельної ділянки.
Тому рішення суду в частині вирішення зазначених позовних вимог підлягає зміні, а позовні вимоги - задоволенню в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від Нежитлової будівлі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково (задоволена одна немайнова вимога), тому з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню 3028 грн судового збору за одну немайнову вимогу.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково то з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 9084 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 6056 грн (9084 - 3028).
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Харківської міської ради про скасування рішення державного реєстратора Нежинської Г.В., визнання недійсним договору дарування- скасувати.
В задоволенні позову в цій частині -відмовити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 в частині зобов'язання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_1 - змінити.
Позовні вимоги Харківської міської ради в цій частині - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим №6310136600:01:024:0052 по АДРЕСА_2 від гаража № НОМЕР_1 .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук