Справа № 683/3077/25
2/683/1741/2025
10 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3077/25, 2/683/1741/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 27 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №22.12.2024-100000087, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 грн. строком на 155 днів зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, а також фіксованої незмінної процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами у яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Також за умовами договору кредиту сторони передбачили сплату позичальником комісії, пов'язаної із наданням кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 540 грн., а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Крім того, сторони передбачили сплату неустойки у розмірі 90 грн., що нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У свою чергу ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісію та неустойку.
Однак, відповідачка належним чином не виконала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів та комісії, в зв'язку із чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 18060 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7440 грн. - заборгованість за процентами, 1620 грн. - комісія, 3000 грн. - неустойка.
Вказану заборгованість за кредитним договором №22.12.2024-100000087 від 27 грудня 2024 року в розмірі 18060 грн. ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також 2422,40 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Кузьменко М.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності на підставі поданих ним письмових доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 27 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №22.12.2024-100000087, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.
За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 30 травня 2025 року. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.
Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Крім того, сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що дорівнює 540 грн., та комісії за обслуговування кредитної заборгованості (яка не включає послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безкоштовно відповідно до чинного законодавства) у розмірі 540 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Також за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 90 грн.
ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е519», а ТОВ «Споживчий центр» 27 грудня 2024 року о 02:27:20 перерахувало суму кредиту в розмірі 6000 грн. на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою системи іPay.
За інформацією АТ «А-БАНК» від 24 жовтня 2025 року, наданою на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року про витребування доказів, в АТ «А-БАНК» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 27 грудня 2024 року зараховано кредит в сумі 6000 грн.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим станом на 08 жовтня 2025 року (дата подачі позову) розмір заборгованості склав 18060 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7440 грн. - заборгованість за процентами, 1620 грн. - комісія, 3000 грн. - неустойка.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до
спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «Е519»), направленим товариством на телефонний номер відповідачки. При укладанні кредитного договору відповідачкою вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконала грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачкою ОСОБА_1 кредитний договір не оспорювався.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (6000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
У встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти.
Представлений позивачем розрахунок заборгованості за договором кредиту №22.12.2024-100000087 від 27 грудня 2024 року відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно розміру основного боргу (6000 грн.), загальної кількості днів користування кредитом (155 днів), періоду нарахування процентів в межах строку дії договору кредиту з 27 грудня 2024 року по 30 травня 2025 року, розміру процентів, нарахованих та несплачених за цей період в сумі 7440 грн., а також комісії за надання кредиту в розмірі 540 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1080 грн.
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачкою не надано.
Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідачка отримала кредитні кошти, проте свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, тому наявна заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачки.
Враховуючи викладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15060 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7440 грн. - заборгованість за процентами, 1620 грн. - комісія.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3000 грн. неустойки.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п.17 кредитного договору сторони передбачили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 90 грн.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки неустойка за кредитним договором в розмірі 3000 грн. нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».
Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №22.12.2024-100000087 від 27 грудня 2024 року в розмірі 15060 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7440 грн. - заборгованість за процентами, 1620 грн. - комісія.
У стягненні неустойки в розмірі 3000 грн. слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 18060 грн., а задоволено на суму 15060 грн., тобто на 83,39% (15060 х 100 : 18060).
За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2020 грн. 04 коп. (2422,40 грн. х 83,39%) судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.12.2024-100000087 від 27 грудня 2024 року в розмірі 15060 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7440 грн. - заборгованість за процентами, 1620 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2020 грн. 04 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Текст рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя: