Справа № 347/1271/25
Провадження № 22-ц/4808/1497/25
Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.
Суддя-доповідач Луганська
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Крилюка М.І.,у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 744004427 на суму 14 250,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV48VK7.
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 14250,00 грн 20.10.2021 на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-5306, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанси» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанси» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16 886,08 грн.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі - 16 886,08 грн, яка складається з: 11 527,99 грн - заборгованості по тілу кредиту; 5 358,09 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором договір № 744004427 в розмірі 16 886, 08 грн.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено та належним чином підтверджено факт укладення сторонами кредитного договору із використанням одноразового ідентифікатора та факт укладення договорів факторингу, за якими передбачено перехід права вимоги до скаржника, що підтверджується відповідними реєстрами передачі.
Разом з тим скаржник вважає помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду про відмову у задоволенні позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності зазначивши, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №744004427, згідно якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) в сумі 14250,00 грн строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 09.03.2022 року.
Відлік початку позовної давності починається з 09.03.2022 року та відповідно до положень ст. 257 ЦК України спливає 09.03.2025 року.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжено.
Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Проте вищезазначений Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 04.09.2025, тому до 04.09.2025 року діють вищезазначені нормативно-правові акти.
Позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №744004427 від 20.10.2021року, подана до суду 24.06.2025року, тобто за два з половиною місяці до набрання чинності Закону від 14.05.2025 №4434-IX. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримав 16.10.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 16 886, 08 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит строком на 140 днів, термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.03.2022 року. Відповідачем подано до суду заяву про застосування судом строків позовної давності. Суд дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув 10.03.2025 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 744004427 на суму 14 250,00 грн, у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора MNV48VK7.
Згідно пункту 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 140 днів.
Відповідно до пункту 1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.
Згідно пункту 1.5. на умовах викладених в п. 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Базова процентна ставка»).
Згідно додаткових угод до договору №744004427 від 20.10.2021 року, 05.11.2021 року, 19.11.2021 року, 15.01.2021 року сторони погодили продовження загального строку, на який було надано кредит на строк оплати наступного чергового платежу на 14 днів.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанси» укладено договір факторингу № 23/0224-01.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 2,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 року пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Вказаний Закон набрав чинності з 04 вересня 2025 року.
Отже, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до суду 25 червня 2025 року, підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки позивач звернувся з позовом у межах позовної давності.
Суд на зазначені норми закону уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Перевіряючи доводи позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року, колегія суддів виходить із наступного.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV48VK7.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Позивачем надано докази на укладання кредитного договору 20.10.2021 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 № 744004427 на суму 14 250,00 грн.
Разом з цим, згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що на підставі договорів факторингу до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року у розмірі 16 886,08 грн.
Судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у подальшому до якого укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Додані позивачем до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року форма реєстру прав вимог, форма повідомлення боржника за кредитним договором, форма акту повернення прав вимоги не підтверджує факт переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року до боржника ОСОБА_1 , оскільки не містять будь яких даних щодо порядкового номеру, дати його складення, переліку кредитних договорів за якими здійснено відступлення права вимоги, перелік боржників за такими кредитними договорами, даних щодо суму заборгованості по кредитним договорам.
Так само не містять будь яких даних щодо порядкового номеру, дати його складення, переліку кредитних договорів за якими здійснено відступлення права вимоги, перелік боржників за такими кредитними договорами, сума заборгованості по кредитним договорам, додані до договорів факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року форма реєстру прав вимоги, форма акту повернення прав та додані до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року форма реєстру боржників, форма акта прийому-передачі реєстру боржників, форма акта повернення права вимоги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року до позивача, заборгованість за яким просить стягнути.
Позивачем не надано доказів того, що вказаними договорами факторингу було відступлено право вимоги за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги за кредитним договором № 744004427 від 20.10.2021 року до ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягає частковому задоволенню, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, проте правовий результат вирішення спору залишився без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева