Провадження № 22-ц/803/6485/25 Справа № 214/4981/23 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 214/4981/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Військова частина НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року, яке ухвалене суддею Сіденком С.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року,
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Домоуправління № 2 Криворізької квартирно-експлуатаційної частини про визнання права, покладення зобов'язання виконати певні дії в якому просив суд визнати за ним право перебування на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, зарахувати позивача на облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням усього попереднього часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Домоуправління № 2 Криворізької квартирно-експлуатаційної частини про визнання права, покладення зобов'язання виконати певні дії закрито. Роз'яснено позивачеві що розгляд вказаної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та ухвати по справі рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 362/643/21 від 08 червня 2022 року, відповідно до яких справи, що стосуються постановки на квартирний облік військовослужбовців слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною в яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних чи господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), оскільки, як вже було зазначено вище, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер спірних правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до частини другої статті 47 Конституції України громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Статтею 39 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Поряд із цим частинами першою, четвертою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обмеження права позивача, який потребує поліпшення житлових умов, на передання документів для взяття на квартирний облік до відповідного органу- комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради з житлових питань.
Позивач наголошує на тому, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки перед судом порушено питання про бездіяльність відповідача (суб'єкта владних повноважень), пов'язану з не переданням заяви про взяття на квартирний облік громадян до відповідного органу для розгляду такої заяви.
У контексті наведеного слід зазначити, що порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених неправомірною, на його думку, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а так як ці наслідки пов'язані із поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такий спір відноситься до сфери захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача.
Тобто, спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства України.
Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 200/10822/18-а (постанова від 19 лютого 2020 року) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 дійшла висновку, що спір стосовно взяття на квартирний облік належить до юрисдикції адміністративних судів в тому разі, якщо він є спором з приводу проходження позивачем різновиду публічної служби, коли саме у зв'язку з проходженням публічної служби держава передбачила відповідні соціальні гарантії.
Отже, колегія суддів, встановивши, що спір у цій справі не є спором з приводу проходження позивачем різновиду публічної служби, оскільки в спірному випадку позивач публічну службу не проходить, а виник щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом, приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен розглядатися судом у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача в частині порушення судом прешої інстанції норм процессуального права заслуговують на увагу.
Разом з тим, вимоги апеляційної скарги позивача про ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті спору задоволенню не підлягають, оскільки за наслідками скасування ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду справи матеріали справи направляються до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 рокускасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Домоуправління № 2 Криворізької квартирно-експлуатаційної частини про визнання права, покладення зобов'язання виконати певні діїнаправити до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: