Провадження № 22-ц/803/8599/25 Справа № 216/6127/23 Суддя у 1-й інстанції - Чирський Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 216/6127/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
скаржник ОСОБА_1
заінтересовані особи приватний виконавець Журавель Олександр Олегович, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року, яка постановлена суддею Чирським Г.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 25 червня 2025 року,
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця Журавель Олександра Олеговича.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2025 року у цивільній справі № 216/6127/23 були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9 634 000 грн, що складає борг за розпискою від 10 липня 2022 року у названій сумі. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 11 755,92 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.
21 травня 2025 року, на виконання вказаного рішення, видано два виконавчі листи з відміткою про те, що 19 травня 2025 року вказане вище рішення суду набрало законної сили. У зв'язку з цим 22 травня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Журавлем О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2025 року № 78166061 з примусового виконання виконавчого листа № 216/6127/23 від 16 квітня 2025 року, виданого Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 9 634 000 грн, що складає борг за розпискою від 10 липня 2022 року у названій сумі.
Скаржник вважає вказану постанову незаконною, винесеною приватним виконавцем з порушенням п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», без належного з'ясування обставин, зважаючи на те, що рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили. Рішення суду, на виконання якого видано виконавчі листи, було проголошено 16 квітня 2025 року, проте лише його вступну та резолютивну частину. Одночасно, відповідно до змісту скороченого рішення суду від 16 квітня 2025 року зазначено, що повний текст рішення буде складено та проголошено 25 квітня 2025 року. Відповідно до змісту повного рішення суду від 16 квітня 2025 року, яке мається у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2025 року.
Скаржник переконаний, що приватному виконавцю було відомо, що станом на момент видачі виконавчих листів 21 травня 2025 року рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, оскільки відповідно до закону днем, коли рішення суду мало б набрати законної сили, якби апеляційну скаргу на нього не було подано, є 26 травня 2025 року. Таким чином, перш, ніж приймати рішення про відкриття виконавчих проваджень, приватний виконавець повинен був, серед іншого, перевірити чи набрало судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, законної сили шляхом перевірки його за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-сайту Судова влада України, та відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановивши, що виконавчий документ видано на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, повернути його стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
На підставі наведеного вище скаржник просив суд скасувати постанову від 22 травня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 78166061 винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Журавлем О.О. з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі № 216/6127/23 від 16 квітня 2025 року, виданих Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 9 634 000 грн та судових витрат; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Журавля О.О. повернути стягувачу виконавчі листи, видані Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу у цивільній справі № 216/6127/23 від 16 квітня 2025 року без виконання у зв'язку з тим, що виконавчий документ видано на виконання рішення суду, яке не набрало законної.
УхвалоюЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє адвокат Ямковий В.І., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що рішення суду від 16 квітня 2025 року на час видачі виконавчого документа (виконавчих листів) - 21 травня 2025 року є таким, що набрало законної сили 19 травня 2025 року, не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного процесуального законодавства, оскільки відповідно до змісту повного рішення суду від 16 квітня 2025 року, повний текст рішення виготовлено саме 25 квітня 2025 року, фіксування його проголошення не здійснювалося у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, тобто датою складення повного судового рішення є 25 квітня 2025 року. Отже, в даному випадку обчислення процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, тільки після закінчення якого рішення суду могло набрати законної сили, починався з дня складення повного тексту судового рішення - 25 квітня 2025 року та закінчувався 25 травня 2025 року, яке припадало на вихідний день - неділю, а тому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 124 ЦПК України, останнім днем строку апеляційного оскарження і днем набрання рішенням законної сили відповідно до положень ч. 1 ст. 273 ЦПК України мав бути перший після вихідного робочий день - 26 травня 2025 року. (понеділок). Саме в цей день - 26 травня 2025 року, та ані днем раніше, рішення суду, на підставі якого було видано виконавчі листи, мало б набрати законної сили, якби апеляційну скаргу на нього не було подано.
Боржник, в силу вимог закону, був переконаний, що рішення до 26 червня 2025 року не може набрати законної сили в силу вимог закону, ще й тому, що 15 травня 2025 року позивачем, як стягувачем, подано апеляційну скаргу на рішення суду, що зупинило набрання ним законної сили до завершення процедури апеляційного оскарження. При цьому стягувач в особі представника - адвоката Морозова В.Ю. діяв недобросовісно, приховавши від приватного виконавця факт апеляційного оскарження ним рішення суду.
Не дивлячись на те, що суд першої інстанції видав виконавчий документ (виконавчі листи) 21 травня 2025 року, що містили відмітку про набрання рішенням суду законної сили 19 травня 2025 року (що насправді не відповідало дійсним обставинам справи), не зважаючи на вказівку про набрання чинності рішенням суду, за наявності інших даних, що у належному порядку спростовували цю вказівку приватний виконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки першим днем можливого набрання законної сили рішенням суду у випадку неподання апеляційної скарги було 26 травня 2025 року, а тому відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих листів, виданих до закінчення строку апеляційного оскарження та до набрання рішенням суду законної сили, є незаконним.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Тобто цей обов'язок, повідомити виконавця про подання ним апеляційної скарги виник на наступний робочий день після її подання, і суд першої інстанції фактично визнав, що в силу вимог ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII на сторони виконавчого провадження покладено обов'язок повідомляти приватного виконавця про такі обставини, проте стягувач в особі представника Морозова В.Є. не повідомив приватного виконавця про те, що 15 травня 2025 року ним було подано апеляційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2025 року у цивільній справі № 216/6127/23, у зв'язку з чим його дії слід вважати недобросовісними та відреагувати на поведінку адвоката окремою ухвалою апеляційного суду.
Також зазначає, що виконавець, виконуючи вимоги закону та керуючись принципом «розумної обачності», нормами професійної етики повинен був перш, ніж приймати рішення про відкриття виконавчого провадження, серед іншого, перевірити чи набрало законної сили судове рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ (виконавчі листи), зокрема, шляхом перевірки відповідного факту за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Отже, оскільки приватним виконавцем повинно і могло бути достовірно встановлено з відкритих джерел факт ненабрання рішенням суду законної сили раніше 26 травня 2025 року та враховуючи невідповідність дійсності відмітки у виконавчому листі про набрання законної сили рішенням суду 19 травня 2025 року, відтак приватний виконавець відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був повернути виконавчий документ (виконавчі листи) стягувачу без прийняття його до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, однак всупереч положенням чинного законодавства та вищенаведеній релевантній судовій практиці виконавцем було прийнято до примусового виконання виконавчий документ та видано оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, яка у зв'язку з цим підлягає скасуванню як незаконна.
Також апелянт зазначає, що ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Стартановича Д.В. від 19 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий В.І. про відвід головуючого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г.М. у цивільній справі № 216/6127/23 за скаргою на дії приватного виконавця було відмовлено. Однак, даний висновок суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Чирського Г.М. та про його можливість продовжувати брати участь у розгляді даної справи є необґрунтованим, оскільки дії судді Чирського Г.М. свідчать про його упередженість до відповідача, що не спростовано в ухвалах про відмову в задоволенні відводу, оскільки оцінку наведеним судом не було надано.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16.04.2025 у цивільній справі № 216/6127/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошові кошти у розмірі 9 634 000 грн, що складає борг за розпискою від 10 липня 2022 року у названій сумі. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 11 755,92 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн. 21 травня 2025 року на виконання вказаного рішення видано два виконавчі листи з відміткою про те, що 19 травня 2025 року вказане вище рішення суду набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення суду, 22 травня 2025 року приватним виконавцем на підставі заяв стягувача та виконавчих листів прийнято рішення про відкриття виконавчих проваджень АСВП № 78166193 та № 78166061.
15 травня 2025 року стороною позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду від 16 квітня 2025 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2025 року витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 216/6127/23. Питання про відкриття апеляційного провадження ухвалено вирішити після надходження матеріалів справи до апеляційного суду.
23 травня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Ямковим В.І. подана заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та повернення його до суду, що його видав, без виконання.
Ухвалою суду від 29 травня 2025 року, під час судового розгляду, в рамках розгляду заяви представника боржника, адвоката Ямкового В.І. від 23 травня 2025 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зупинено виконання за виконавчим листом № 216/6127/23, виданим Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 21 травня 2025 року - до закінчення розгляду заяви представника боржника від 23 травня 2025 року.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року у задоволенні заяви адвоката Ямкового В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та повернення його до суду, що його видав без виконання - відмовлено повністю.
На вказану ухвалу суду представник боржника подав апеляційну скаргу, і ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025 року цивільну справу № 216/6127/23 витребувано з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу. Апеляційну скаргу залишено без руху до надходження до Дніпровського апеляційного суду даної цивільної справи.
Станом на час судового розгляду даної скарги судом першої інстанції, питання про відкриття апеляційного провадження по апеляційній скарзі на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2025 року вирішено не було.
Звертаючись до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця Журавель О.О., скаржник посилався на те, що приватний виконавець Журавель О.О. не мав відкривати виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі № 216/6127/23 від 16 квітня 2025 року, виданих Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 9 634 000 грн та судових витрат, оскільки виконавчий документ видано на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, тому виконавець мав повернути вказані виконавчі листи стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця Журавель О.О., суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, під час прийняття постанови від 22 травня 2025 року про відкриття виконавчих проваджень, діяв на підставі виконавчих документів, які за формою та змістом відповідали приписам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», які містили вказівку про набрання рішення чинності, тому його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон «Про виконавче провадження».
Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документу: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2 дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Дії виконавців під час вчинення виконавчих дій (в тому числі під час відкриття виконавчого провадження) регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5, далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
За частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
У випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.
Як зазначив приватний виконавець Журавель О.О. у своїх запереченнях на скаргу ОСОБА_1 , виконавчий документ надійшов на виконання з відміткою про набрання рішення законної сили та при перевірці судового рішення через електрону систему Єдиний державний реєстр судових рішень, судове рішення набрало законної сили.
На момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, станом в Єдиному державному реєстрі судових рішень було відсутнє рішення апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у справі № 216/6127/23.
Отже, оскільки станом на 22 травня 2025 року, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна інформація, що днем набрання законної сили рішення є 19 травня 2025 року, приватний виконавець під час прийняття постанови від 22 травня 2025 року про відкриття виконавчих проваджень діяв на підставі виконавчих документів, які за формою та змістом відповідали приписам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», які містили вказівку про набрання рішення чинності, тому його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22, у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що приватний виконавець Журавель О.О. фактично не міг знати про обставини щодо передчасності видачі виконавчих листів у справі № 216/6124/23, оскільки не наділений та не має права перебирати повноваження інших органів, або самовільно присвоювати владні повноваження, які не входять його компетенції.
Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на те, що висновок суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Чирського Г.М. та про його можливість продовжувати брати участь у розгляді даної справи є необґрунтованим, оскільки дії судді Чирського Г.М. свідчать про його упередженість до відповідача, що не спростовано в ухвалах про відмову в задоволенні відводу, оскільки оцінку наведеним судом не було надано, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в ухвалі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року надано оцінку заявленому відводу та зазначено про відсутність будь якої упередженності головуючого судді Чирського Г.М. до сторін у даній справі.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про недобросовісність стягувача в особі представника Морозова В.Є., який не повідомив приватного виконавця про те, що 15 травня 2025 року ним було подано апеляційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2025 року у цивільній справі № 216/6127/23, у зв'язку з чим його дії слід вважати недобросовісними та відреагувати на поведінку адвоката окремою ухвалою апеляційного суду, оскільки факт подання апеляційної скарги стороною по справі не є безумовною ознакою, що свідчить про факт ненабрання законної сили судового рішення, та не перешкоджає виконавцю проводити виконавчі дії з примусового виконання судового рішення.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий Владислав Іванович,залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: