Провадження № 22-ц/803/8162/25 Справа № 183/8496/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року, -
03.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила припинити право власності відповідача на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на цю 1/4 частину вказаного житлового будинку.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_2 на 1/4 частину вказаного домоволодіння.
Перераховано ОСОБА_2 , призначення платежу: «грошова компенсація вартості 1/4 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 », грошову компенсацію з депозитного рахунку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яку внесено ОСОБА_1 на р/р UA158201720355229002000017442; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, у розмірі 42870 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят) грн., згідно з квитанцією №0.0.2629007113.1 від 02.08.2022, призначення платежу: «Цивільна справа 183/8496/21 Новомосковський міськрайонний суд пл Карташова Ірина Віталіївна» та у розмірі 20130 (двадцять тисяч сто тридцять) грн., згідно з квитанцією до платіжної інструкції №182693604 від 15.05.2025, призначення платежу: «унесення готівки за цивільна справа 183/8496/21 Новомосковський міськрайонний суд», а всього перерахувати 63000 (шість три тисячі) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості майна, право власності на яке припиняється, грошові кошти у сумі 133258 (сто тридцять три тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 75 коп.
27.06.2025 року від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
15.09.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Берест О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року без змін.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.38-39).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 07.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Шевченко О.М. та зареєстрованим у реєстрі за №675, належало таке майно: житловий будинок А, житловою площею 18,3 кв.м., загальною площею 31,1 кв.м. з надвірними побудовами, а саме: сарай Б, сарай Г, вбиральня Д, колодязь к, огорожа 1, огорожа 2, хвіртка 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84). Вказане майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1211900000:02:014:0234.
11.10.2021 приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Бакою О.В. видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якої спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_1 - 3/4 частки та чоловік - ОСОБА_2 - 1/4 частка; спадщина, на яку видано свідоцтво складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; опис: житловий будинок А, житловою площею 18,3 кв.м., загальною площею 31,1 кв.м. з надвірними побудовами, а саме: сарай Б, сарай Г, вбиральня Д, колодязь к, огорожа 1, огорожа 2, хвіртка 3 (а.с.10).
За життя спадкодавця було здійснено прибудову до житлового будинку, внаслідок якої житлова та загальна площа збільшилися, а також знесено частину прибудинкових територій та споруджено нові, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим станом на 11.02.2015 ТОВ «Приватземлебуд» (а.с.87-92). Зазначене також підтверджується технічними паспортами, складеними 07.09.2021, 16.09.2021 (а.с.45-48,49).
Так, відповідно до примітки у технічному паспорті від 16.09.2021: у житловому будинку «А» проведене перепланування та переобладнання, в зв'язку з чим збільшилася загальна площа з 31,1 кв.м. до 38,3 кв.м., житлова площа збільшилася з 18,3 кв.м. до 19,1 кв.м. На земельній ділянці знесено сарай «Г», вбиральню «Д», споруджено навіс «Ж1» та побудовано сарай «З1» (а.с.49 зворот).
Відповідно до п. п. 1,6 Постанови Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» віднесено:
- роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
- зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.
Отже, в силу положень ст. 1268 ЦК України позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 успадкували у відповідних частках домоволодіння, яке складається із житлового будинку загальною площею 38,3 кв.м. та житловою площею 19,1 кв.м. разом із господарськими будівлями та спорудами, з урахуванням здійснених за життя спадкодавця переобладнань, які не потребували дозволу та прийняттю в експлуатацію.
При вирішенні питання про істотність шкоди, яка може бути заподіяна відповідачу внаслідок припинення його права власності, суд враховує наступне.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
За відповідачем ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12-14).
У судовому засіданні відповідач пояснив, що не користується спірним домоволодінням у зв'язку з тим, що позивачка йому у цьому перешкоджає. Проте, на підтвердження вказаної обставини суду жодного доказу не надано. Крім того, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю з 2021 року (часу набуття права власності) по 2025 рік (час розгляду справи) відповідач не звертався.
Наведене свідчить про те, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди ОСОБА_2 .
На підставі досліджених судом доказів судом установлено, що частка відповідача є незначною і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_2 , оскільки відповідач тривалий час не використовує належне йому на праві спільної часткової власності житлове приміщення, має у власності інше житло, що свідчить про відсутність потреби у використанні вказаного приміщення для власного проживання.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про припинення права власності відповідача на 1/4 частину домоволодіння, та визнання права власності на цю 1/4 частину за позивачкою обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За висновком експерта №6101-22 від 06.01.2025, ринкова вартість об'єкта оцінки - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 251996 грн. без урахування ПДВ (а.с.172-205). У цьому ж висновку експерта зазначено, що вартість садиби, до якої входить житловий будинок та господарські будівлі та споруди становить 785035 грн.
Позивачкою внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти у сумі 42870 грн. (а.с.39) та у сумі 20130 грн. (а.с.7 т.2), а всього - 63000 грн.
Разом з тим, суд не погоджується з такою сумою компенсації в рахунок належної відповідачу частки нерухомого майна з огляду на таке.
Отже, на депозитному рахунку знаходяться грошові кошти в розмірі 63000 грн., які в силу наведених вимог законодавства повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 .
Разом з тим, внаслідок припинення права власності на 1/4 частину житлового будинку, фактично припиниться право спільної часткової власності і на саме домоволодіння, до складу якого входять також прибудинкові споруди, оскільки домоволодіння є єдиним об'єктом нерухомого майна. Таким чином, при вирішенні питання про вартість 1/4 частини майна відповідача слід виходити з визначеної експертом вартості садиби, до складу якої входять житловий будинок та господарські будівлі і споруди - 785035 грн.
Відтак, розмір компенсації на яку має право відповідач в рахунок вартості 1/4 частини майна складає: 785035 грн.: 4 = 196258,75 грн. З урахуванням внесеної позивачкою суми грошових коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 63000 грн., з неї підлягає стягненню грошова сума у розмірі 133258,75 грн.
Відтак, вирішення питання щодо домоволодіння, а не житлового будинку не є виходом за межі позовних вимог. Позивачка звернулася за захистом своїх прав як власника частини нерухомого майна з метою стати його єдиним власником. А тому з урахуванням мети звернення до суду, а також з урахуванням дотримання прав відповідача, суд першої інстанції вважає доцільним ухвалити рішення, яким припинити право власності відповідача на частину домоволодіння та визнання права власності на цю частину за позивачкою, оскільки житловий будинок є складовою частиною домоволодіння в цілому та єдиним об'єктом нерухомості.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі
№125/2157/19 (провадження №14-40цс21) вказано, що «право особи на частку у
спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім?ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України)».
Саме через недодержання позивачкою вимог частини другої статті 365 ЦК України, у задоволенні позову слід відмовити.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 11.11.2025 року.
Судді: