Провадження № 22-ц/803/7987/25 Справа № 629/3587/16-ц Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківській області Руденко Тетяни Василівни про визнання недійсним виправлення та стягнення суми боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Тетяна Василівна, про встановлення фактів, стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Журавльов Максим Сергійович,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року,-
14.09.2016 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківській області Руденко Тетяни Василівни про визнання недійсним виправлення та стягнення суми боргу за договором позики, у якому позивачка, з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійсним виправлення, вчинені приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. у договорі позики від 25 листопада 2015 року та стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 1094000 гривень, а також штраф в розмірі ста відсотків суми позики, тобто в сумі 1094000 гривень.
31.10.2016 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Тетяна Василівна, про встановлення фактів, стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, в якому ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути на його користь із зустрічного відповідача заборгованість за договором позики в розмірі боргу за тілом позики 1094000 гривень, штраф в розмірі 1094000 гривень та компенсацію моральної шкоди у розмірі 20000 гривень.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року узадоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним виправлення та стягнення боргу за договором позики відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Тетяна Василівна про встановлення фактів, стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 25 листопада 2015 року у вигляді боргу за тілом позики в розмірі 1 094 000 гривень, а також штрафу в розмірі 1 094 000 гривень, а всього - 2 188 000 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.
24.06.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Журавльов Максим Сергійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог по первісному позову та відмову у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції невірно надано оцінку дослідженим доказам, що потягло за собою постановлення незаконного судового рішення. Так судом безпідставно визнано ОСОБА_1 позичальником, а ОСОБА_2 позикодавцем, хоч сам договір позики вказує на протилежне. Посилання суду, що нотаріусом було допущено помилку, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Свистун Андрій Володимирович надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції було ретельно досліджені докази та правильно встановлені фактичні обставини справи. Описка в договорі позики очевидна. Це вбачається як з тексту самого договору, так й окремими заявами дружини позикодавця та чоловіка позичальниці, які були окремо нотаріально посвідчені. Так дружина ОСОБА_2 не заперечує, щоб її чоловік надав гроші у позику, а чоловік ОСОБА_1 не заперечує, щоб його дружина отримала гроші у позику. Всі ці обставини були досліджені нотаріусом, та помилка була виправлена. Тож не має жодних підстав для задоволення апеляційної скарги.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.7 а.с.23-24).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. за реєстровим №1838 було посвідчено укладений 25 листопада 2015 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 договір позики, в преамбулі якого ОСОБА_1 значиться як позикодавець, а ОСОБА_2 як позичальник. Пунктом 1 цього договору передбачено, що позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 1094000 гривень, що еквівалентно 42000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів, еквіваленту 1094000 гривень, готівкою в строк до 01 вересня 2016 року.
Пунктом 2 договору позики передбачено, що платежі повинні бути вчинені в м. Лозова Харківської області, а також дострокове повернення позики. Сторони також домовились, що у разі, як позичальником своєчасно не буде повернуто у визначені строки суму, зазначену в п.1, він зобов'язаний виплатити позикодавцеві штраф в розмірі 100% від суми позики. Сторони стверджують, що позичена сума отримана позичальником повністю на момент посвідчення цього договору. Підписання цього договору сторонами буде свідчити про одержання позичальником суми позики. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Цей договір є безпроцентним. Дружина позикодавця надала свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. за реєстровим №1836. Чоловік позичальника надав свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. за реєстровим №1837.
Наведені двома абзацами вище фактичні обставини підтверджуються копією відповідного договору позики, зі змісту тексту якого вже вбачається неузгодженість між преамбулою, а саме назвами статусів сторін договору, та п.2 цього договору, в якому наводиться підтвердження отримання згоди другого з подружжя кожної із сторін на укладення такого договору ( ОСОБА_1 не може мати дружину, а ОСОБА_2 - чоловіка з огляду на те, що нормами СК України, як і КпШС України, державна реєстрація одностатевих шлюбів не передбачена). Відтак, у вказаному договорі позики безсумнівно допущена помилка/описка в його тексті.
Зі змісту копії паспорту ОСОБА_1 , копії її свідоцтва про шлюб, також копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 судом встановлено, що на момент укладення договору позики ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 - у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Укладенню та нотаріальному посвідченню договору позики від 25 листопада 2015 року передувало звернення сторін договору до приватного нотаріуса Руденко Т.В., а також внесення нею за наслідками такого звернення відповідних записів до реєстру для реєстрації нотаріальних дій у відповідності до ст.52 Закону України «Про нотаріат».
Як встановлено судом зі змісту копії сторінок реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. такий реєстр містить три послідовні записи за №1836, №1837, №1838 від 25 листопада 2015 року (дата вчинення нотаріальної дії). Перший запис містить повні анкетні дані дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , як особи для якої вчинено нотаріальну дію, а також зміст самої нотаріальної дії - засвідчено справжність підпису на заяві до нотаріальної контори про дозвіл своєму чоловікові ОСОБА_2 підписати договір позики із ОСОБА_1 , яка є позичальником. Другий із вказаних записів містить повні анкетні дані чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , як особи для якої вчинено нотаріальну дію, а також зміст самої нотаріальної дії - засвідчено справжність підпису на заяві до нотаріальної контори про дозвіл своїй дружині ОСОБА_1 підписати договір позики з ОСОБА_2 , який є позикодавцем. Містять підписи вказаних осіб, які звернулись до нотаріальної контори, на підтвердження вчинення нотаріальної дії. Достовірність даних обставин також додатково підтверджується копіями самих заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про надання першою згоди своєму чоловікові ОСОБА_2 саме на передання грошових коштів в сумі 1094000 гривень у позику ОСОБА_1 , а також про обізнаність та надання згоди ОСОБА_3 на отримання його дружиною ОСОБА_1 у позику від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 1094000 гривень.
В свою чергу, третій запис за №1838 від 25 листопада 2015 року у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій містить повні анкетні дані обох сторін договору позики від 25 листопада 2015 року, а у графі зміст нотаріальної дії зазначено - договір позики, де позикодавець ОСОБА_2 передає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1094000 гривень.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Руденко Т.В. здійснено запит щодо ОСОБА_2 з приводу наявності/відсутності обтяжень його рухомого майна, і за наслідками такого запиту обтяжень не виявлено.
13 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. із заявою про виправлення описки у преамбулі договору позики від 25 листопада 2015 року за реєстровим №1838, яка полягає у помилковому зазначенні статусу ОСОБА_2 як позичальника замість позикодавця, а статусу ОСОБА_1 - як позикодавця замість позичальника. Копія заяви наявна в матеріалах справи.
13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. складено повідомлення на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із проханням з'явитись до вказаного нотаріуса у триденний термін для виправлення наведеної вище помилки/описки у договорі позики від 25 листопада 2015 року, описаної ОСОБА_2 в його заяві. Такі повідомлення ОСОБА_2 отримав на руки 13 вересня 2016 року, а ОСОБА_1 поштовим зв'язком 15 вересня 2016 року. Викладене підтверджується копіями повідомлень та поштової документації.
17 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. було внесено виправлення в текст примірників договору позики від 25 листопада 2015 року, окрім того, що був виданий ОСОБА_1 , шляхом закреслень і нових написів в перших двох абзацах зазначеного договору позики, а саме в першому абзаці закреслено «позикодавець» і написано поруч позичальник, а в другому абзаці закреслено «позичальник» і написано поруч позикодавець. Крім того здійснено від руки і застережні написи щодо вказаних виправлень. До примірника договору ОСОБА_1 виправлення внесені не були через неявку останньої до нотаріуса. Дані обставини підтверджуються копією договору позики із внесеними виправленнями помилок/описок, а також визнані сторонами.
В подальшому ОСОБА_2 після спливу строку, на який надавалась позика, звернувся до приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Курявської О.О. із заявою про спонукання ОСОБА_1 до повернення заборгованості за договором позики, отримав виконавчий напис нотаріуса від 30 вересня 2016 року, який в подальшому в рамках цивільної справи №629/3881/16-ц було визнано таким, що не підлягає виконанню. Викладене підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви, виконавчого напису нотаріуса, даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого суд використовує у відповідності до ст.81 ч.7 ЦПК України, ст.ст.2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень».
ОСОБА_2 19 жовтня 2016 року звернувся до територіального органу поліції з приводу обставин спірних правовідносин сторін із заявою про вчинення ОСОБА_1 щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, яке полягає, за твердженнями ОСОБА_2 , у заволодінні ОСОБА_1 шахрайськими діями грошовими коштами ОСОБА_2 на суму 1094000 гривень. За наслідками такого звернення розпочато кримінальне провадження за №12016220380002814, судовий розгляд якого в рамках справи №629/1803/18 триває дотепер. Дані обставини підтверджуються копією заяви про вчинення кримінального правопорушення, копією талону-повідомлення, копією ухвали Харківського районного суду Харківської області від 08 січня 2025 року, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості з якого суд використовує у відповідності до ст.81 ч.7 ЦПК України, ст.ст.2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Як встановлено судом в ході розгляду справи у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України і не спростовується матеріалами цивільної справи, отримані за договором позики від 25 листопада 2015 року кошти дотепер позичальником не повернуто позикодавцю.
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі №629/1299/17-ц, яка з огляду на суб'єктний склад учасників справи та норму ст.82 ч.4 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду даної цивільної справи, судом касаційної інстанції встановлено, що під час виготовлення тексту договору позики від 25 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. за реєстровим №1838, в його преамбулі приватним нотаріусом була допущена технічна помилка, зокрема позичальника ОСОБА_5 зазначено позикодавцем, а позикодавця ОСОБА_2 - позичальником. Далі по тексту договору позики правове визначення сторін договору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зазначено правильно, що відповідає їх дійсним намірам та волевиявленню. Вчинення приватним нотаріусом нотаріальної дії, що направлена на виправлення технічної помилки, не є внесенням змін до договору позики, і відповідно підставою для визнання його в цій частині недійсним. Посилання у касаційній скарзі на листи Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 28 березня 2017 року про те, що внесення приватним нотаріусом Руденко Т.В. виправлень в договори позики суперечать вимогам пункту 6.12, пункту 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року є непереконливими, оскільки не внесення виправлень у екземпляр, що був виданий ОСОБА_1 викликано тим, що вона не з'явилася на виклик нотаріуса і не надала йому свій екземпляр договору позики.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог по зустрічному позову.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
При вирішенні питання, який Договір позики слід взяти за основу: первісний або виправлений, слід звернути увага на таке:
- в абзаці першому п.2 Договору позики зазначено, що «Платежі повинні бути вчинені в місті Лозова Харківської області», де проживає позикодавець ОСОБА_6 , а той час як позичальник ОСОБА_1 проживає у с. Григорівка Барвінковського району Харківської області;
- в абзаці третьму п.2 Договору позики зазначено, що «Дружина Позикодавця надала свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчена ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Лозікського міського нотаріального округу Харківської області, 25 листопада 2015 року, по реєстру № 1836»;
- в абзаці четвертому п.2 Договору позики зазначено, що «Чоловік Позичальника надав свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчена Руденко Т.В., приватним нотаріусом Лозікського міського нотаріального округу Харківської області, 25 листопада 2015 року, по реєстру № 1837»;
- заявою ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_2 від 25 листопада 2015 року, яка надала свою згоду ОСОБА_2 на передачу ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1 094 000 грн., що еквівалентно 42 000 доларів США. Вказана заява була засвідчена нотаріусом Руденко Т.В. та зареєстрована за номером 1836;
- заявою ОСОБА_3 - чоловіка ОСОБА_1 від 25 листопада 2015 року, який надав свою згоду на укладення його дружиною ОСОБА_1 договору позики, за яким вона отримала від громадянина ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 1 094 000 грн., що е4квівалентно 42 000 доларів США., та зобов'язується повернути таку ж суму грошей до 1 вересня 2016 року;
- нотаріальними діями, а саме перевіркою нотаріусом Чмихало Сергія Васильовича на предмет існування податкової застави, оскільки саме він звернувся до нотаріуса з приводу посвідчення договору позики, по якому саме він передає у власність позичальнику ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 1 094 000 грн.
Ці обставини були досліджені в суді першої інстанції, який цілком обґрунтовано взяв за основу виправлений Договір позики від 25 листопада 2015 року, в якому ОСОБА_2 є позикодавцем, а ОСОБА_1 є позичальником.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Журавльов Максим Сергійович залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 11.11.2025 року.
Судді: