Справа № 333/3226/25
Провадження № 2/333/2762/25
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.04.2025 року АТ «СЕНС БАНК» через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказано, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. 26.10.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 500841978, відповідно до умов якого остання отримала кошти в сумі 250 587 грн. 48 коп. на строк 84 місяців. Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, в той час як остання своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 309 989 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 242 386 грн. 45 коп. - заборгованість за кредитом, 267 603 грн. 10 коп. - заборгованість по відсоткам. Позивач зауважив, що в добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 17.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
На запит суду 22.04.2025 року надійшла відповідь Мінсоцполітики, відповідно до якої станом на 18.04.2025 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відзив на позов не надходив.
21.05.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про слухання справи за відсутності представника банка, на позовних вимогах наполягає, просить суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. З опублікуванням оголошень про виклик, особа вважається повідомленою про час і місце розгляду справи.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подала, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року зазначений позов вирішено розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг та в цей же день 26.10.2020 року, ОСОБА_1 підписала оферту на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500841978, в якій запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту підставою для укладення угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» між нею та Банком.
Сума кредиту 250 587 грн. 48 коп., процентна ставка 23,00 % річних, строк кредиту 84 місяців.
Згідно з Акцептом пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500841978 від 26.10.2020 року АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту у сумі 250 587 грн. 48 коп., процентна ставка 23,00 % річних, строк кредиту 84 місяців.
Крім того, відповідачем підписано 26.10.2020 року паспорт споживчого кредитування № 500841978.
Свої зобов'язання перед відповідачем Банк виконав, що підтверджується меморіальним ордером № 639099 від 27.10.2020 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_1 частково здійснила погашення кредитних зобов'язань, однак з лютого 2022 року не внесла жодного платежу на погашення боргу, тому загальний розмір заборгованості станом на 27.11.2024 року складає 309 989 грн. 55 коп., з якій: 242 386 грн. 45 коп. - заборгованість за кредитом, 267 603 грн. 10 коп. - заборгованість по відсоткам.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою-другою ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання в строк встановлений договором або законом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Наведені письмові докази у їх сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, виконання умов договору позивачем щодо перерахунку відповідачу кредитних коштів у сумі 250 587 грн. 48 коп. та часткове виконання самою ОСОБА_1 умов зазначеного кредитного договору в частині внесення коштів на погашення заборгованості.
Враховуючи, що взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушила умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» (АТ «Альфа-Банк») підлягає стягненню заборгованість в розмірі 309 989 грн. 55 коп.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що суд задовольняє позов в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 3 719 грн. 87 коп.
Також, розглянувши вимоги АТ «СЕНС БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 934 грн. 18 коп., суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною четвертою ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 934 грн. 18 коп.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «СЕНС БАНК» та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс», згідно з п. 3.1. якого, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у такому розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн., за отримання рішення суду 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %. Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи за цією позовною заявою складають 24 934 грн. 18 коп. (375+ 225+309989,55х 7,85%).
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 934 грн. 18 коп., пов'язаних із розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) заборгованість в розмірі 309 989 (триста дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судовий збір у сумі 3 719 (три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 87 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 934 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 18 коп.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик