Справа №333/7770/25
Провадження №2/333/4624/25
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,
представник позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
до відповідача: Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 04053915, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206
про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в особі представника, адвоката Берестовенко Д.О. звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: 1/2 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом були рідні син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2 . ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини, яка була зареєстрована за №244 приватним нотаріусом Салтан В.В. та додана до спадкової справи №50/2024. Таким чином єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . З метою оформлення спадщини ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва з підстав, що за підсумками проведеної перевірки неможливо встановити точний склад спадкового майна, а саме: загальну житлову площу будинку, його характеристики для зазначення в Свідоцтві про право на спадщину та подальшої реєстрації права власності за спадкоємцем. З огляду на викладене, позивач просить суд позов задовольнити та визнати за ОСОБА_2 право власності на майно в порядку спадкування за законом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача до зали судового засідання не з'явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без участі представника Запорізької міської ради, за умови доведення всіх обставин, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду та просять винести законне та обґрунтоване рішення.
Встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.12.2010, зареєстровано в реєстрі за №4-1522, спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , 1928 р.н. є: її дочка - ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині; син - ОСОБА_6 на 1/2 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №28446223 від 21.12.2010 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №36981/42171 від 21.01.2025, загальна площа житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - 88,2 кв. м., житлова площа - 33,7 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №1870.
Згідно з завою про відмову від прийняття спадщини №2690952 від 15.07.2024, ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини за законом на користь дочки спадкодавця - громадянки України - ОСОБА_2 , яку зареєстровано за №244 до спадкової справи №50/2024.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. від 07.06.2025 №243/02-31, відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
В силу положень статті 1216 ЦК України, спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спадкодавцеві на момент відкриття спадщини належало на праві власності 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється у зв'язку з недоведеністю.
Судом відхиляється посилання позивача в якості доказів належності спадкодавцю 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м на Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №36981/42171 від 21.01.2025, оскільки вказаний доказ не є правовстановлюючим документом на підтвердження наявності права власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 67 років.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова