Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6075/25
Провадження №: 2-о/332/204/25
12 листопада 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Паніній Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Олена Володимирівна, заінтересована особа Заводський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті,
встановив:
Адвокат Бойко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, зазначивши в якості заінтересованої особи Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті, а саме встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження: село Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: церебральний атеросклероз, атеросклеротична хвороба серця, гіпертонічна хвороба. Місце смерті - Україна, Запорізька область, Пологівський район, село Кінські Роздори, вулиця Центральна, будинок 102 (тимчасово окупована територія).
Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2025 вищезазначену заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання з повідомленням (викликом) осіб.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, від представника заявника адвоката Бойко О.В. надійшла заява про розгляд даної цивільної справи за її та заявника відсутності.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення заяви не заперечує.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Положеннями ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Згідно з роз'ясненнями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (лист від 22.04.2021 року № 985/0/208-21) заявникам не потрібно надавати до суду разом із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території копію письмової відмови органів державної реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 підставами для проведення державної реєстрації смерті є один із документів: а)лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); б)фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); в)лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації смерті є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт смерті.
Згідно п. 14 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених Наказом Міністерства юстиції України (від 18.10.2000 № 52/5 із змінами та доповненнями), у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Відповідно до частин 1-3статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р. № 1207- VIІ, державні органи і органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті,є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно до вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».
Як передбачено ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області народилася ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області 21 травня 2002 року.
Родинні стосунки заявника ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 (матері заявника) підтверджуються роздруківкою актового запису про народження заявника з мобільного додатку «ДІЯ» від 11.11.2025, де в графі «матір» зазначена ОСОБА_2 .
Як вбачається з копії медичного свідоцтва про смерть серії 23 №201850239 від 06.10.2025, виданого (мовою оригіналу) «Пологовскою центральною районною больницею», ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі року в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області. Причина смерті: церебральний атеросклероз; атеросклеротична хвороба серця; гіпертонічна хвороба.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», село Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, є тимчасово окупованим Російською Федерацією територією України.
Громадянство України померлої ОСОБА_2 підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області 21 травня 2002 року.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника.
Зважаючи на те, що заявник обґрунтував необхідність встановлення факту смерті його матері та реєстрації смерті в установленому діючим законодавством України порядку, заявником суду на підтвердження факту смерті матері надано належні, допустимі та достовірні докази, достатні для висновку про обґрунтованість заяви, беручи до уваги те, що в інший спосіб заявник не може підтвердити ту обставину, що матір заявника померла на території, яка наразі є тимчасово окупованою, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 . Водночас суд вважає необхідним відмовити в частині зазначення причини смерті ОСОБА_2 , оскільки вказані вимоги виходять за межі повноважень суду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за частиною 2 статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Керуючись ст. ст.13, 89, 259, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Олена Володимирівна, заінтересована особа Заводський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті,- задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась вселі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, Україна.
Відповідно до вимог ч.4 ст.317 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення виготовлено 12.11.2025.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .
Представник заявника: адвокат Бойко Олена Володимирівна, рнокпп НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), адреса: м.Запоріжжя, вул.П.Майбороди, буд.25-Б, ЄДРПОУ 04053967.
Суддя: О.М.Погрібна