справа № 936/861/24
Провадження № 2/936/6/2025
04.11.2025 селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Пелих О.О., при секретарі судового засідання Іванової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
До Воловецького районного суду Закарпатської області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.10.2021 між відповідачкою ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 3818926. Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. 13.01.2022 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» відступає позивачу права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг, що підтверджується копією реєстру боржників. 10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТзОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором №3818926 від 10.10.2021, що уклали ТзОВ «Міолан» та відповідачка, що також підтверджується копією реєстру боржників. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідачки. Позивач вважає, що не виконуючи належним чином зобов'язання за кредитним договором, відповідачка порушила умови кредитного договору. Загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3818926 від 10.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 26256,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21296,00 грн. - заборгованість за комісіями - 1160,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3818926 від 10.10.2021 у розмірі 26256,00 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
Представник позивача Морозова В.В. у судове засідання не з'явилася, при цьому надала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд даної справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, проте від представника відповідачки надійшла до суду заява про розгляд справи без їхньої участі за наявними у справі матеріалами. Крім того, у матеріалах справи містяться письмові пояснення по суті справи, зі змісту яких вбачається, що відповідачка та її представник позовні вимоги не визнають, просять суд в задоволенні позову відмовити. У письмових поясненнях стверджує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.12.2024, AT «Сенс-Банк» підтверджує те, що ОСОБА_1 є клієнтом банку, надає анкетні дані, виписку про рух коштів по рахунку належному ОСОБА_1 . Разом з тим, з виписки про фактичне зарахування коштів вбачається, що кошти в сумі 4000 грн. зараховані на картку 11.10.2021, а не 10.10.2021 як вказує позивач, а також із виписки банку не можна встановити ким саме перераховані кошти. Крім цього в довідці про ідентифікацію для підтвердження ідентифікації клієнта за одноразовим ідентифікатором L71888 вказано інший номер телефону НОМЕР_1 , який не належить і належав ОСОБА_1 . За таких обставин, вважає, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували отримання відповідачкою кредитних коштів з огляду на наступне. Також посилається на те, що вказаний договір укладено у електронній формі, тобто договір, графік платежів до нього, паспорт споживчого кредиту, як зазначено у їх копіях, підписано одноразовим електронним ідентифікатором L71888 10.10.2021 о 19:00 ОСОБА_1 та директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В. При цьому, звертає увагу також на те, що в матеріалах, наданих позивачем, відсутні будь-які докази того, що вказані документи були підписані одноразовим електронним ідентифікатором, який належить саме відповідачці ОСОБА_1 , і були підписані саме нею. З довідки про ідентифікацію, яка подана позивачем в якості доказу вбачається, що одноразовий ідентифікатор L71888 було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , який не належить відповідачці. Окрім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів перерахування на банківський картковий рахунок відповідача грошових кредитних коштів у розмірі 4 000 грн. Стверджує, що анкета-заява на сайті miloan.ua на кредит № 3818926 не містить інформації про підписання такої. Доказів про те, що саме відповідачка заходила на сайт ТОВ «Мілоан» та вводила електронне підтвердження - динамічний пароль, який повинен був бути відправлений на її номер телефону, в матеріалах справи відсутні. Надані позивачем документи не містять жодних доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 3818926 від 10.10.2021 ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Вердикт Капітал», а від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» та про наявну суму заборгованості, а тому факт виникнення права вимоги у ТОВ «Коллект центр» до відповідачки відсутній. Оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4 000,00 грн від ТОВ «Мілоан» шляхом підписання кредитного договору в електронній формі № 3818926 від 10.10.2021 та засвідчення його електронним цифровим підписом, та у зв'язку з цим, наявності у неї заборгованості за вказаним договором, а також факту виникнення права вимоги у ТОВ «Коллект центр», відтак вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 10.10.2021 між відповідачкою ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 3818926. Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем було виготовлено скан-копію оригіналу договору про споживчий кредит № 3818926 від 10.10.2021 року із проявленим підписом відповідачки - ОСОБА_1 . Зазначений кредитний договір, а також усі додатки до нього, які є його невід'ємною частиною, були укладені та підписані відповідачкою ОСОБА_1 шляхом застосування одноразового ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису відповідно до положень чинного законодавства. Такий спосіб підтвердження волевиявлення сторони прямо зазначений у верхньому лівому кутку договору: «Підписано: ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L71888. Час: 10.10.2021 19:00». Таким чином, скан-копія договору із проявленим підписом підтверджує дійсність укладеного правочину та дозволяє суду переконатися у відповідності документа вимогам закону.
Крім того, слід відмітити, що на підтвердження факту ідентифікації відповідачки до позовної заяви було долучено копію довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», в якій було хибно зазначено номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 первісним кредитором - ТОВ «Мілоан». Однак, у подальшому, після звернення до ТОВ «Мілоан», позивачем було отримано вірну довідку, тобто довідку, в якій номер мобільного телефону зазначений НОМЕР_2 (такий, який зазначений в договорі про споживчий кредит № 3818926 в розділі реквізитів сторін). Зазначена довідка про ідентифікацію відповідачки міститься у матеріалах справи.
Інформація з електронного файлу (LogFile застосування коду) №3818926 від 10.10.2021, надана, у свою чергу, первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», яка знаходиться у матеріалах справи, додатково підтверджує факт підписання кредитного договору з покроковим зазначенням кожної дії позичальника ОСОБА_1 в процесі підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21), зазначено наступне: «У справі, що переглядається, судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису . При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).».
Тобто, без вчинення відповідачкою відповідних дій щодо заповнення форм на сайті кредитодавця з метою отримання кредиту, кредитного договору з додатками сформовано не було б.
Зазначене також стосується банківської картки, на яку кредитодавцем було перераховано грошові кошти на виконання умов кредитного договору, оскільки саме відповідачка зазначає номер банківської картки, на яку бажає отримати кредит. Отже, відповідачка зайшла на сайт кредитодавця, створила особистий кабінет, зареєструвавшись на сайті, заповнила відповідні форми, обравши зручні для себе умови кредитування, а також вказала номер банківської картки, на яку хотіла отримати кредитні кошти, а потім вже інформаційно-телекомунікаційна система кредитодавця автоматично сгенерувала кредитний договір з додатками та заявку на виплату кредитних коштів, які були перераховані платіжною системою на вказану відповідачкою картку після здійснення підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, враховуючи налагоджений автоматизований процес оформлення та видачі кредиту, в тому числі укладення кредитного договору, ніхто інший, крім відповідачки, не міг зазначити номер банківської картки, на яку було перераховано грошові кошти на виконання умов договору № 3818926, а також грошові кошти не могли бути перераховані на іншу банківську картку, аніж ту, що власноруч зазначила відповідачка на сайті кредитодавця.
13.01.2022 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» відступає позивачу права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг, що підтверджується копією реєстру боржників. 10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТзОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором № 3818926 від 10.10.2021, що уклали ТзОВ «Міолан» та відповідачка, що також підтверджується копією реєстру боржників.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, уклавши договір про відступлення права вимоги 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 , а саме право вимоги заборгованості за договором споживчого кредиту № 3818926 від 10.10.2021.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Тобто, право вимоги до позивача, внаслідок факторингового ланцюгу, перейшло правомірно та згідно чинного законодавства.
Серед іншого, договори факторингу в судовому порядку не визнавались фіктивними чи неправомірними а тому, в силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка ніким не спростована.
Відповідно до вимог ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до розрахунку заборгованості станом на день подання позову заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 3818926 від 10.10.2021, становить 26256,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21296,00 грн. - заборгованість за комісіями - 1160,00 грн. Правильність проведення позивачем зазначеного розрахунку відповідачкою належними та допустимими доказами не спростована.
Крім того, з приводу наявності кредитних зобов'язань між сторонами спору слід зазначити, що ухвалою Воловецького районного суду від 18.12.2024 було витребувано докази в АТ «Сенс Банк».
Так, із інформації наданої АТ «Сенс Банк», встановлено, що на імя ОСОБА_1 в банку відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки № НОМЕР_4 , фінансовий номер телефону зазначений« НОМЕР_2 », крім того додатком до такої відповіді банку була виписка по рахунку, із якої вбачається, що за платежем від 10.10.2021, 11.10.2021 проведено платіж на суму 4 000,00 грн., тобто факт перерахунку кредитних коштів підтверджено первинним бухгалтерським документом - випискою по рахунку відповідачки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 16 вересня 2020 року розглянув справу № 200/5647/18 та встановив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
На позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).
Також, щодо перерахування та отримання відповідачкою грошових коштів у сумі кредиту згідно платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» слід відмітити, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Визначення можливих способів здійснення безготівкових розрахунків повинно відбуватись з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні послуги». Відповідно до п. 88 ст. 1 цього Закону, технологічний оператор платіжних послуг - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов'язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок.
У п. 94 цієї статті зазначено, що фінансова установа, яка має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей, у порядку, визначеному законом, має право надавати окремі фінансові платіжні послуги.
Таким чином, переказ грошових коштів відповідачці за договором про споживчий кредит № 3818926 від 10.10.2021 року, що укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою, здійснений первісним кредитором належним чином з використанням платіжних інструментів ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».
Враховуючи вищенаведене, доводи сторони відповідачки, викладені у письмових пояснення по суті справи, суд відхиляє та вважає їх необгрунтованими. Позаяк, судом встановлено, що позивач, на противагу відповідачці, надав достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність та розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором 3818926 від 10.10.2021 у розмірі 26256,00 гривень підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 гривень
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 гривень.
Статтею 137 ЦПК України, визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 07-06/2024 від 07.06.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №376 від 01.07.2024 та витяг з акта №1 від 05.07.2024, на підставі яких вартість надання правової допомоги (надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду), склала 9 000,00 гривень.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18 (провадження N 61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати в сумі 9000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатським бюро обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, тому, на переконання суду, понесені витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також принципу справедливості, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача 9000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3818926 від 10.10.2021 у розмірі 26256 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати пов'язані із правовою допомогою в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення суду виготовлено 10.11.2025.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр"; місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3 офіс 306, місто Київ ; ЄДРПОУ 44276926;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Пелих О.О.