11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 372/1711/21
провадження № 61-12372св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Сенс-Банк», приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про реєстрацію права власності.
Позовну заяву обґрунтував тим, що 17 липня 2007 року між ним та УніКредитБанк ТзОВ укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000005364, за умовами, якого (з урахуванням змін) банк зобов'язався надати йому як позичальнику кредит в сумі 167 692,00 євро, зі сплатою 11,0% процентів річних, строком до 17 липня 2022 року. 26 липня 2007 року між ним та УніКредитБанк ТзОВ також укладено додаткову угоду № 1 про зміну процентної ставки до договору про іпотечний кредит від 17 липня 2007 року № MRTG-000000005364, згідно з якою змінено процентну ставку до 10,00% річних. 15 листопада 2007 року між ним та УніКредитБанк ТзОВ укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої виконання ним як позичальником зобов'язань за цим договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується нотаріально посвідченим іпотечним договором від 17 липня 2007 року № MRTG-00000005364/S, договором застави від 15 листопада 2007 року № CLTR-000000008911/S та договором поруки від 17 липня 2007 року № MRTG-000000005364/P. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором він передав в іпотеку банку УніКредитБанк ТзОВ земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074. На підставі рішення кредитного комітету від 13 листопада 2007 року банк надав йому новий транш кредиту № CLTR-000000008911 у розмірі 37 000,00 євро на строк 5 років, з терміном остаточного погашення не пізніше 15 листопада 2012 року, при цьому нова загальна сума кредиту становила 204 692,00 євро. Надалі право вимоги за кредитним договором від 17 липня 2007 року було відступлене УніКредитБанк ТзОВ на користь АТ «Альфа-Банк». 19 березня 2021 року за AT «Альфа-Банк» зареєстровано (запис № 41121905) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 57235847 від 23 березня 2021 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М.
Зазначав, що державний реєстратор - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. допустила порушення вимог закону при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії та підготовці до її вчинення. Зокрема, у нотаріуса як державного реєстратора були відсутні докази того, що право вимоги за іпотечним договором перейшло від УніКредитБанк ТзОВ до AT «Альфа-Банк»; нотаріус порушила процедуру вчинення реєстраційної дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки не звернула увагу на те, що йому, як позичальнику (іпотекодавцю) не надходило та він не отримував повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя, в розумінні статті 35 Закону України «Про іпотеку»; він з іпотекодержателем не укладав договору про задоволення вимог іпотекодержателя (договору про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно), згоду на відчуження предмета іпотеки також не надавав; в супереч вимогам статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» його як власника об'єкта нерухомого майна не було повідомлено про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки; в порушення вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було проведено за наявності обтяження - арешту нерухомого майна (постанова про арешт майна боржника від 12 квітня 2018 року, серія та номер 56165661, видавник - приватний виконавець Шмідт К. В.).
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса (державного реєстратора) Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М., індексний номер: 57235847 від 23 березня 2021 року, яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318964832231, за АТ «Альфа-Банк»;
- скасувати запис про реєстрацію права власності № 41121905 від 19 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М., яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318964832231, за АТ «Альфа-Банк».
Ухвалою Обухівського районного суду від 13 грудня 2022 року замінено відповідача АТ «Альфа-Банк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі - «Сенс-Банк»).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року у складі судді Тиханського О. Б. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, є правомірним, оскільки воно прийнято на підставі поданих заявником АТ «Альфа-Банк» документів, передбачених порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відхиляючи доводи позивача про те, що надані відповідачем (банком) повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не підтверджують факт їх направлення (вручення) належним чином на ім'я позивача (іпотекодавця), суд першої інстанції виходив із того, що банк (відповідач у справі) вчинив усі необхідні дії для повідомлення позивача, який не отримав вказаних вимог з власної вини.
Визнаючи безпідставними доводи позивача щодо відсутності оцінки майна, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до витягу з Державного реєстру вбачається, свідчить про те, що державному реєстратору (нотаріусу) була надана оцінка спірної земельної ділянки, яка проведена 27 січня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» (далі - ТОВ «Бізнес Ассіст»), і підтверджується і копією оцінки майна.
Спростовуючи аргументи позивача про існування обтяжень на земельну ділянку на момент проведення реєстраційної дій, суд першої інстанції зазначив, що обтяження були накладені фактично в інтересах однієї юридичної особи стосовно неналежного виконання одного і того самого кредитного договору, а тому державний реєстратор мав право проводити реєстраційні дії навіть за наявності обтяжень, оскільки реєстрація проведена в інтересах іпотекодержателя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 57235847 від 23 березня 2021 року про реєстрацію права власності за АТ «Сенс Банк» на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223180501:01:003:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318964832231, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М., номер запису про право власності 41121905. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишено без задоволення. Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 270,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, й шляхом набуття права власності.
Також апеляційний суд виходив із того, що в супереч пункту 9.3.1 договору іпотеки, оцінка спірного майна (предмету іпотеки) на момент переходу права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, з власником майна позивачем ОСОБА_1 іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» не погоджувалась.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що під час проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, за АТ «Альфа-Банк» були порушені вимоги іпотечного договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що свідчить про порушення прав позивача при переході права власності на вказане майно до відповідача АТ «Сенс-Банк» (до перейменування АТ «Альфа-Банк»).
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності № 41121905 від 19 березня 2021 року, що фактично є датою та номером реєстрації заяви іпотекодержателя про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223180501:01:003:0074), та про визнання протиправними дій, не підлягають задоволенню через неефективність обраного способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги до державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М., оскільки державний реєстратор є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У серпні 2024 року АТ «Сенс Банк» із застосуванням засобів поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року в цій частині залишити в силі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 754/14175/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- не надав належної оцінки тому, що банк неодноразово направляв іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за двома його адресами, але вказані повідомлення повертались за закінчення терміну зберігання, за виключенням повідомлень надісланих за адресою: с. Великі Дмитровичі, які повернулися через неповну адресу;
- проігнорував, що в іпотечному договорі адресою позивача вказано: АДРЕСА_2 , і повідомлення про зміну адреси позивачем до Банку не подавалось;
- не звернув увагу на те, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного державного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;
- не врахував, що позовна вимога про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення порушеного на думку позивача права на це майно, натомість належним способом захисту його прав є вимога про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, яка у цій справі заявлена не була;
- не звернув увагу на те, що рішенням Обухівського районного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 372/1658/21 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про визнання протиправним та скасування, зокрема рішення державного реєстратора індексний номер: 57235847 від 23 березня 2021 року, яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1758 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077;
- не надав належну оцінку всім доводам і аргументам заявника, тощо.
Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року, а також клопотання про зупинення дії такого оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну АТ «Сенс Банк», в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Межі касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Сенс-Банк» про визнання протиправними дій і скасування запису про право власності, а також позовних вимог до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М., то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Отже, постанова Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року переглядаються Верховним Судом лише в частині вирішення апеляційним судом позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Сенс-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2024 року касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2024 року поновлено АТ «Сенс Банк» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Сенс Банк» на підставіпункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Обухівського районного суду Київської області матеріали справи № 372/1711/21; відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Сенс Банк» про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року матеріали справи № 372/1711/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 10 березня 2006 року серії ЯБ № 524906 ОСОБА_1 був власником земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, що розташована в АДРЕСА_1 .
17 липня 2007 року між банком УніКредитБанк ТзОВ та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000005364, із змінами до нього, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 167 692,00 євро, зі сплатою 11,00% процентів річних, строком до 17 липня 2022 року.
Того ж дня, 17 липня 2007 року між банком УніКредитБанк ТзОВ та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 17 липня 2007 року № MRTG-00000005364/S-2.
Відповідно до умов нотаріально посвідченого іпотечного договору від 17 липня 2007 року № MRTG-00000005364/S-2 з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позивач (позичальник) ОСОБА_1 передав в іпотеку банку УніКредитБанк ТзОВ земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074.
У статтях 7, 9 іпотечного договору від 17 липня 2007 року №MRTG-00000005364/S-2 передбачено, зокрема, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку зобов'язання або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, зокрема, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених цим договором. За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись в позасудовому порядку: шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до умов договору. У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець за цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки. Письмове повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю друкується та підписується уповноваженими особами іпотекодержателя іпотекодавцю телефаксом, кур'єром або поштою. Відповідно до реквізитів іпотечного договору зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 7.3 договору про іпотечний кредит від 17 липня 2007 року № MRTG-000000005364 будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках договору, повинні бути здійсненні в письмовій формі та будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом на адресу сторін або вручені особисто.
26 липня 2007 року між УніКредитБанк ТзОВ та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про зміну процентної ставки до договору про іпотечний кредит від 17 липня 2007 року № MRTG-000000005364, згідно з яким було змінено процентну ставку до 10,0 % річних.
На підставі рішення кредитного комітету від 13 листопада 2007 року банк надав позичальнику новий транш № CLTR-000000008911 у розмірі 37 000,00 євро на строк 5 років, з терміном остаточного погашення не пізніше 15 листопада 2012 року, при цьому нова загальна сума кредиту становить 204 692, 00 євро, про що зазначено у додатковій угоді від 15 листопада 2007 року № 2 до договору про іпотечний кредит № MRTG-000000005364.
15 листопада 2007 року між УніКредитБанк ТзОВ та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої виконання позичальником зобов'язань за цим договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується нотаріально посвідченим іпотечним договором від 17 липня 2007 року № MRTG-00000005364/S, договором застави від 15 листопада 2007 року № CLTR-000000008911/S та договором поруки від 17 липня 2007 року № MRTG-000000005364/P.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань ПАТ «УніКредит Банк» є правонаступником УніКредитБанк ТзОВ. Діяльність ПАТ «УніКредит Банк», як юридичної особи, припинена 17 листопада 2014 року.
02 грудня 2013 року між ПАТ «Унікредит Банк» та ПАТ Укрсоцбанк» укладено договір про приєднання, затверджений рішенням єдиного акціонера ПАТ «Унікредит Банк» від 02 грудня 2013 року № 4/12/2013 та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» від 02 грудня 2013 року (протокол № 3).
Станом на 29 листопада 2013 року між ПАТ «Унікредит Банк» та ПАТ «Укрсоцбанк» затверджено передавальний акт, згідно з яким у статті «Активи» вказано про передачу кредитів та заборгованості клієнтів, у тому числі, фізичних осіб в іноземній валюті.
Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником ПАТ «Унікредит Банк» та до ПАТ «Укрсоцбанк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсобанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», та 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».
На позачергових загальних зборах АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи. Протоколом загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» № 2/2022 від 18 серпня 2022 року змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що внесені відповідні зміни до статут товариства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У зв'язку з невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань в обумовлений сторонами строк, кредитор АТ «Альфа Банк», назву якого змінено на АТ «Сенс Банк», адресував ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 12 лютого 2020 року № 2/12, від 23 квітня 2020 року № 4/10, та третє повідомлення без номеру та дати, в яких банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, який станом на 23 січня 2020 року складає суму 201 096,03 євро, станом на 12 лютого 2020 року - 201 484,87 євро, станом на 23 квітня 2020 року - 204 767,70 євро, та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку, АТ «Альфа Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Поштова кореспонденція поверталась за закінченням терміну зберігання відправнику. Вказані докази направлення позивачу вимог були надані нотаріусу (державному реєстратору), про що зазначено у витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно.
19 березня 2021 року представник АТ «Альфа Банк» звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, на підставі якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 березня 2021 року індексний номер - 57235847 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223180501:01:003:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318964832231, за АТ «Альфа Банк», номер запису про право власності 41121905.
Підставою реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк» були: дублікат договору іпотеки, серія та номер: 605, виданий 06 березня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З.; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер ВА 2101119-002, виданий 25 січня 2021 року, видавник ТОВ «Бізнес Ассіст»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 2/12 виданий 12 лютого 2020 року, видавник АТ «Альфа-Банк»; вкладення у лист, серія та номер: Ф.1076, видавник ВПЗ Чернігів; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1402405662455, видане 15 лютого 2020 року, видавник: Чернігів-24; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 4/10, видане 23 квітня 2020 року, видавник АТ «Альфа-Банк»; вкладення у лист, серія та номер: Ф107, видавник ВПЗ Чернігів; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер6 б/н, видавник АТ «Альфа-Банк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0829201353283, видане 27 березня 2020 року, видавник: Укрпошта; опис вкладення, серія та номер б/н, виданий 27 березня 2020 року, видавник Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1402405713700, видане 27 квітня 2020 року видавник: Чернігів-24; довідка про заборгованість, серія та номер б/н, видана 19 березня 2021 року, видавник АТ «Альфа-Банк»; відомості з Державного земельного кадастру, серія та номер 38163527, видані 19 березня 2021 року, видавник: Державний земельний кадастр.
23 березня 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. проведена державна реєстрація права власності на предмет іпотеки (земельну ділянку, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074) за AT «Альфа-Банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що на спірну земельну ділянку зареєстровані обтяження, а саме: арешт майна (постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 56165661, видана 12 квітня 2018 року, видавник: Приватний виконавець Шмідт К. В).
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у Голосіївському районному суді м. Києва перебувала на розгляді справа № 757/33381/18-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К. В., приватний виконавець Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року у справі № 757/33381/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис від 21 вересня 2017 року за реєстровим номером 20384, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про звернення стягнення на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, загальною площею 0,2500 га, який пропонує за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Укрсоцбанк», власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Правове обґрунтування
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закон України № 1952-IV (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку станом на 23 березня 2021 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з частиною першої статті 11 Закону України № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Стаття 18 Закону України № 1952-IV передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (уразі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до пункту 57 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Згідно з пунктом 61 цього Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час оспорюваної реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.
Тобто цим Порядком № 1127 визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, правильно виходив із того, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, й шляхом набуття права власності.
Також апеляційний суд правильно виходив із того, що в супереч пункту 9.3.1 договору іпотеки, оцінка спірного майна (предмету іпотеки) на момент переходу права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, з власником майна позивачем ОСОБА_1 іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» не погоджувалась.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, за АТ «Альфа-Банк» були порушені вимоги іпотечного договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що свідчить про порушення прав позивача при переході права власності на вказане майно до відповідача АТ «Сенс-Банк» (до перейменування АТ «Альфа-Банк»).
Доводи касаційної скарги про те, що позовна вимога про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення порушеного на думку позивача права на це майно, натомість належним способом захисту його прав є вимога про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, яка у цій справі заявлена не була, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач ОСОБА_1 вказував на те, що державний реєстратор - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. допустила порушення вимог закону при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дій, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 57235847 від 23 березня 2021 року, яким проведена реєстрація права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318964832231, за АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого АТ «Сенс-Банк»), а тому просив суд зокрема скасувати таке рішення державного реєстратора.
У ході розгляду справи вказані фактичні підстави позову знайшли своє фактичне підтвердження, а позовні вимоги задоволено апеляційним судом.
У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, що таке майно не було відчужене на користь третіх осіб.
У ході розгляду цієї справи, судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0074 (предмет іпотеки, після реєстрації права власності за Банком (23 березня 2021 року) відчужена на користь третіх осіб.
Таки чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є ефективним для захисту його порушених прав щодо майна, яке є предметом іпотеки.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав оцінки тому, що банк неодноразово направляв іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за двома його адресами, але вказані повідомлення повертались за закінчення терміну зберігання, за виключенням повідомлень надісланих за адресою: с. Великі Дмитровичі, які повернулися через неповну адресу, є безпідставними з огляду на таке.
У цій справі, апеляційний суд встановив, що АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», поштовим зв'язком дійсно направляло іпотекодавцю ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, поштові повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 12 лютого 2020 року № 2/12, від 23 квітня 2020 року № 4/10, та третє повідомлення без номеру та дати, в яких банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, який станом на 23 січня 2020 року складає розмір 201 096,03 дол. США, станом на 12 лютого 2020 року - 201 484,87 євро, станом на 23 квітня 2020 року - 204 767,70 Євро, та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Альфа Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а. с. 160, 168, 178).
Відповідно до відмітки поштового відділення на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 15 лютого 2020 року №1402405662447, що адресоване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кореспонденція не вручена через неповну адресу (т.1 а.с. 161).
Рекомендований лист № 1402405662455, направлений за адресою АДРЕСА_2 - повернуто без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 163-163).
Рекомендований лист від 27 березня 2020 року № 0826201353283, направлений ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , не вручено з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання (т1. а.с. 179-180).
Рекомендовані листи від 27 квітня 2020 року №1402405713696, №1402405713700, направлені ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 повернулись без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с. 174-177).
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення невиконання договору кредиту, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, однак, таке повідомлення про вручення вимоги боржнику (іпотекодавцю) ОСОБА_1 , кредитор (іпотекодержатель) АТ «Альфа-Банк» разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не подав.
Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що при оформленні вказаних поштових відправлень банком було допущено помилки та неточності. Зокрема, зазначив, що примірники опису не містять номеру поштового відправлення, який відповідно до положень пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, зазначається працівником поштового зв'язку при перевірці відповідності вкладення опису; при оформленні вказаних поштових відправлень вказано неправильний номер телефона позивача, що позбавило можливості працівника поштового відділення зв'язатися з цим адресатом, тощо.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що з наданих відповідачем (банком) поштових відправлень неможливо ідентифікувати дані опису вкладення у цінні листи з кореспонденцією направленою адресату ОСОБА_1 , а тому відхилив їх.
Отже, апеляційний суд надав оцінку наданим стороною відповідача доказам виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Натомість, Верховний Суд в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений можливості здійснювати переоцінку доказів, досліджених судом апеляційної інстанції.
Аргументи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 754/14175/14-ц, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішенням Обухівського районного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 372/1658/21 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про визнання протиправним та скасування, зокрема рішення державного реєстратора індексний номер: 57235847 від 23 березня 2021 року, яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1758 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків апеляційного суду у цій справі.
Доводи касаційної скарги щодо того, що апеляційний суд не надав належну оцінку всім доводам і аргументам заявника, Верховний Суд відхиляє, оскільки, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник