22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2-2830/10 (провадження № 22-ц/811/4659/21)
провадження № 61-16061св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
скаржники (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року у складі судді Мартинишин М. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Описова частина
Короткий зміст скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. (далі - приватний виконавець Білецький І. М.), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»).
Скаргу мотивовано тим, що у провадженні приватного виконавця Білецького І. М. перебувають виконавчі провадження (далі - ВП) № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2830/10, виданого 21 квітня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Тур-Ретур» (далі - ПП «Тур-Ретур») на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 1 369 433,32 грн, судових витрат у розмірі 1 700,00 грн та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Також у провадженні приватного виконавця Білецького І. М. перебуває на виконанні ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2830/10, виданого 21 квітня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 964 584,55 грн.
Зазначали, що 23 серпня 2021 року рекомендованим листом на адресу приватного виконавця Білецького І. М. (м. Львів, вулиця Київська, 1) направили заяву про відвід приватного виконавця, отримання якої останнім підтверджується розміщенням її скан?копії в матеріалах виконавчих проваджень, внесених до автоматизованої системи виконавчого провадження, за вебадресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua.
Однак зазначали, що приватний виконавець цю заяву у визначеному законом порядку не розглянув, оскільки заявники не отримали ні постанови виконавця про самовідвід, ні про відмову у відводі.
Отже, вважали, що приватний виконавець Білецький І. М. проявив бездіяльність, а також зазначали про наявність підстав для його відводу, оскільки виконавчі провадження відкриті з грубим порушенням законодавства, що суперечить статтям 1, 2, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та що наявні обставини, які викликатимуть сумнів у неупередженості або об'єктивності приватного виконавця Білецького І. М., що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» є підставами для його відводу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відвід приватного виконавця Білецького І. М. у ВП № НОМЕР_1 і ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2830/10, виданого 21 квітня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «Тур-Ретур» на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 1 369 433,32 грн, судових витрат у розмірі 1 700,00 грн та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, та у ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2830/10, виданого 21 квітня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 964 584,55 грн правомірною.
Крім того, у листопаді 2021 року заявники подали доповнення до скарги, яке обґрунтовували тим, що виконавчі провадження № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відкрито приватним виконавцем на підставі копій виконавчих листів, що є недопустимим та протиправним.
Також посилалися на те, що згідно з відповіддю Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2021 року за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки встановлено факти порушення чинного законодавства стосовно діяльності приватного виконавця Білецького І. М. під час здійснення виконавчих проваджень № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.
З огляду на викладене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд відвести приватного виконавця Білецького І. М. у виконавчих провадженнях № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Франківський районний суд міста Львова ухвалою від 07 грудня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовив.
Суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до матеріалів виконавчих проваджень, які надані представником приватного виконавця, подана заява про відвід приватного виконавця від 18 серпня 2021 року, на яку посилаються заявники, до приватного виконавця не надходила. Доказів отримання такої заяви приватним виконавцем боржники суду не надали.
Місцевий суд взяв до уваги, що відповідно до наданої боржниками копії фіскального чеку неможливо встановити факт її надсилання. Крім того, відсутні відомості, що саме містило рекомендоване поштове відправлення, зокрема заяву про відвід приватного виконавця від 18 серпня 2021 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із ненадходженням до приватного виконавця заяви про відвід підстави для її розгляду відповідно до частини третьої 23 Закону України «Про виконавче провадження» у приватного виконавця Білецького І. М. не було, тому відсутня бездіяльність приватного виконавця щодо її розгляду.
Також суд першої інстанції вважав, що заявники за наявності достатніх правових підстав та в порядку, визначеному чинним законодавством, не позбавлені права повторно звернутися з відповідною заявою до приватного виконавця про його відвід.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1., ОСОБА_3 оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі заявники зазначали, що відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань наявні кримінальні провадження стосовно приватного виконавця Білецького І. М. за їхніми заявами про вчинення приватним виконавцем кримінальних правопорушень за частиною першою статті 365-2 та частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Вважали, що приватний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчі документи стягувачу, оскільки пропущено встановлений законодавством строк пред'явлення їх до виконання.
Вказували, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Білецького І. М. встановлено факти порушення чинного законодавства, зокрема відкрито виконавчі провадження за заявою особи, яка не є стягувачем, протиправно призначено суб'єкта оціночної діяльності тощо. Приватний виконавець безпідставно не бере до уваги їхні пропозиції щодо погашення заборгованості за рахунок квартири АДРЕСА_1 , вартість якої достатня для погашення заборгованості в розмірі 1 369 433,32 грн, неправильно провів розрахунок заборгованості, безпідставно збільшивши її на суму 358 697,01 грн, а також безпідставно наклав арешт на банківський рахунок ОСОБА_2 , призначений для перерахування аліментів на її неповнолітню дитину.
Зазначали про сумнів у неупередженості та об'єктивності приватного виконавця, а також про наявність реального конфлікту інтересів, який може виникнути під час вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, оскільки саме за їхньою заявою відкрито кримінальні провадження щодо приватного виконавця Білецького І. М., тому наявні підставами для його відводу.
Львівський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року - залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. щодо невирішення ним заяви про відвід, оскільки скаржники усупереч вимогам статті 81 Цивільного процесуального кодексу України не надали належних та допустимих доказів на підтвердження надходження до приватного виконавця заяви про відвід у виконавчих провадженнях.
Заявники як сторони виконавчих проваджень мають можливість ознайомлюватися з матеріалами виконавчих проваджень, однак не надали суду доказів наявності в матеріалах зазначених виконавчих проваджень заяви про відвід приватного виконавця, питання щодо розгляду якої, на їх думку, не вирішено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявники посилаються на порушення судами норм процесуального права.
Зазначають про те, що суди не звернули уваги на доведеність ними упередженості та необ'єктивності приватного виконавця у спірних виконавчих провадженнях, а також існування реального конфлікту інтересів, який може виникнути під час вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, оскільки саме за їхньою заявою відкрито кримінальні провадження щодо приватного виконавця Білецького І. М.
Посилаються на те, що висновки судів про недоведеність отримання приватним виконавцем Білецьким І. М. їх заяви про відвід у виконавчих провадженнях не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Зазначають, що відповідно поданої до суду заяви представника приватного виконавця Білецького І. М. адвоката Гриніва Т. В. про вирішення питання судових витрат останній ознайомився зі скаргою на дії приватного виконавця, а також з відводом, що свідчить про його обізнаність та приватного виконавця Білецького І. М. щодо заявленого йому відводу.
Вважають, що суди не дослідили належним чином їх доводи про те, що отримання приватним виконавцем заяви про відвід підтверджується розміщенням її скан?копії в матеріалах виконавчих проваджень, внесених до автоматизованої системи виконавчого провадження, за вебадресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua.
У травні 2024 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшло доповнення до касаційної скарги, у якому заявники просять поновити строк на його подання.
Оскільки доповнення до касаційної скарги подане до суду касаційної інстанції поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 398 ЦПК України, таке доповнення підлягає залишенню без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду у грудні 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 березня 2023 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з Франківського районного суду міста Львова.
У січні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Франківський районний суд м. Львова рішенням від 10 червня 2010 року задовольнив позов ВАТ КБ «Надра».
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «Тур-Ретур» на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість у сумі 1 369 433,32 грн.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість у сумі 964 584,55 грн.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «Тур-Ретур» на користь Філії ВАТ КБ «Надра» Львівське РУ судові витрати в розмірі 1 700,00 грн державного мита та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що були сплачені під час подання позовної заяви.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 05 квітня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 червня 2010 року залишив без змін.
На виконання вказаного рішення Франківський районний суд м. Львова 21 квітня 2011 року видав виконавчі листи № 2-2830/10.
Постановою приватного виконавця Білецького І. М. від 13 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2?2830/10, виданого Франківським районним судом м. Львова 21 квітня 2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «Тур-Ретур» на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 1 369 433,32 грн, судових витрат у розмірі 1 700,00 грн та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця Білецького І. М. від 13 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2?2830/10, виданого Франківським районним судом м. Львова 21 квітня 2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «Тур?Ретур» на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 1 369 433,32 грн, судових витрат у розмірі 1 700 грн та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, боржником за яким є ОСОБА_2 .
Постановою приватного виконавця Білецького І. М. від 13 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2?2830/10, виданого Франківським районним судом м. Львова 21 квітня 2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 964 584,00 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» як правонаступника ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до участі у справі № 2-2830/11 за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено: «Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено: «Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа) зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статей 3, 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
Отже, з'ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбувається під час надходження заяви про примусове виконання рішення у порядку, визначеному статтями 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком якого може бути вирішення питання приватним виконавцем про самовідвід, що вчиняється у формі постанови, яка може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Право стягувача на оскарження постанови приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі спрямоване на недопущення безпідставного усунення останнього від виконання рішення, відповідає таким засадам виконавчого провадження, як обов'язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об'єктивність, а також розумність строків виконавчого провадження та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 824/131/23.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалися на те, що відправили на поштову адресу приватного виконавця Білецького І. М. заяву від 18 серпня 2023 року про відвід приватного виконавця Білецького І. М. у виконавчих провадженнях № № НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3, на підтвердження чого долучили фіскальний чек № ПН 215600426655 від 23 серпня 2023 року.
Заперечуючи проти вимог скарги, представник приватного виконавця Білецького І. М. адвокат Гринів Т. В. зазначив, що згідно з квитанцією про відправлення поштової кореспонденції, долученої до скарги, приватний виконавець отримав лише лист із заявою ОСОБА_3 від 18 серпня 2021 року щодо виконавчого провадження № 65641593, в якому боржником є ОСОБА_3 , а стягувачем - ТОВ «Цикл Фінанс». Заява про відвід приватного виконавця від 18 серпня 2021 року, на яку посилаються скаржники, до приватного виконавця не надходила.
Під час розгляду скарги у суді першої інстанції у судовому засіданні 06 листопада 2021 року суд зобов'язав приватного виконавця надати оригінали виконавчих проваджень.
Надаючи оцінку матеріалам виконавчих проваджень, наданих представником приватного виконавця Білецького І. М. адвокатом Гринівим Т. В., суди першої та апеляційної інстанції встановили відсутність у них заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відвід приватного виконавця Білецького І. М. від 18 серпня 2021 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. щодо невирішення заяви про відвід, оскільки скаржники усупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не надали належних та допустимих доказів на підтвердження надходження до приватного виконавця заяви про відвід у виконавчих провадженнях.
Колегія суддів погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки це підтверджується установленими судами обставинами та матеріалами справи.
У зв'язку із недоведенням заявниками належними та допустимими доказами надсилання приватному виконавцю заяви про відвід підстави для її розгляду відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у приватного виконавця Білецького І. М. не було, тому відсутня бездіяльність приватного виконавця щодо її розгляду.
Доводи касаційної скарги про те, що адвокат Гринів Т. В. надавав правову допомогу приватному виконавцю Білецькому І. М., зокрема щодо розгляду заявленого останньому відводу, як і доводи про те, що отримання приватним виконавцем заяви про відвід підтверджується розміщенням її скан?копії в матеріалах виконавчих проваджень, внесених до автоматизованої системи виконавчого провадження, за веб-адресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua, є безпідставними, зазначені аргументи не підтверджено жодними доказами.
Відповідно до пункту 4 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), користувачами системи є, зокрема, сторони виконавчого провадження.
У пункті 2 розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження зазначено, що сторонам виконавчого провадження система забезпечує: можливість формування узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ до документів виконавчого провадження.
Водночас ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є сторонами виконавчих проваджень, в яких останні оскаржують дії приватного виконавця Білецького І. М., мають вільний доступ до інформації, розміщеної в автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua), не надали суду доказів приєднання до матеріалів виконавчих проваджень заяви про відвід від 18 серпня 2021 року, питання щодо розгляду якої, на їх думку, не вирішено.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди не звернули уваги на доведеність скаржниками упередженості та необ'єктивності приватного виконавця у спірних виконавчих провадженнях, а також існування реального конфлікту інтересів зі скаржниками, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 06 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду під час здійснення його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16.
Отже, Верховний Суд не надає оцінки аргументам заявників щодо доведеності / недоведеності обставин, які свідчать про наявність (відсутність) потенційного конфлікту інтересів виконавця та скаржників, оскільки останні не довели бездіяльності приватного виконавця Білецького І. М. щодо розгляду / нерозгляду ним заяви про відвід.
Матеріали справи не містять постанови приватного виконавця про відмову у відводі чи його самовідводу у виконавчих провадженнях, що належить до дискреційних повноважень приватного виконавця, та які не є предметом розглядуваної судом скарги.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З викладених підстав колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявників.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік