11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 2-1489
провадження № 61-13393ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Вячеслав Вікторович, на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за заявою Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк», про видачу дубліката виконавчого документу по справі № 2-1489,
У травні 2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла, за зміненою територіальною підсудністю Жовтневого районного суду м. Луганська, заява Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Луганський ВДВС), заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»), про видачу дубліката виконавчого документу по справі №2-1489.
19 серпня 2025 року від представника АТ «Ощадбанк» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Лук'яненка К. Г. надійшло клопотання про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-1489 з метою належного розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року вказане клопотання задоволено. Передано до Відділу організаційного забезпечення виконання функцій суду та контролю за виконанням рішень суду копію цієї ухвали для реєстрації цивільної справи про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Жовтневого районного суду м. Луганськ № 2-1489 за позовною заявою
ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1489.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Павленко В. В. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Павленко В. В., на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 05 вересня 2025 року повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої
статті 357 ЦПК України.
27 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Павленко В. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 05 вересня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 20 жовтня 2025 року у справі № 2-1489, які просить скасувати, а провадження у справі закрити.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року
У частинах першій і другій статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не абсолютне; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Водночас право доступу до суду не може бути обмежено так, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, визначене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, за змістом якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року на час подання касаційної скарги не була переглянута в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко В. В., необхідно відмовити з цих підстав.
Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року про повернення апеляційної скарги
Касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду обґрунтована тим, що суд безпідставно повернув апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Згідно з пунктом 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29 червня
2010 року № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження
№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з
пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого
1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що «тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) вказано, що: «об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга
статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб)».
Відповідно до положень пункту 41 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 05 вересня 2025 року щодо проведення процедури відновлення втраченого судового провадження не підлягає оскарженню окремо від рішення суду з тих підстав, що вона не є остаточною та/або такою, якою судове провадження було відновлене повністю або частково чи відмовлено у його відновленні.
Доводів в частині оскарження ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі не містить ні апеляційна, ні касаційна скарги.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність підстав для повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Вячеслав Вікторович, на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 2-1489.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников