05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/3092/23
провадження № 61-4774св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (правонаступник Фонду соціального страхування України у м. Києві),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Миролюбовою Ольгою Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її чоловік ОСОБА_2 працював у Київському автотранспортному підприємстві № 09669 (далі - АТП № 09669) на теперішній час Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід» (далі - AT «Київська виробнича компанія «Рапід») водієм.
13 січня 1968 року під час його відрядження на учбово-тренувальний збір від Центральної ради добровільного спортивного товариства «Авангард», як члена профспілки і водія, який представляв на зборах і змаганнях своє АТП, до с. Ворохта Івано-Франківської області для підготовки до першості СРСР зі стрибків на лижах із трампліну трапився нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав травму хребта та у подальшому - інвалідність 1 групи.
Зазначала, що після проведення розслідування обставин та подій, що призвели до каліцтва чоловіка, комісією було встановлено, що його каліцтво пов'язане з виробництвом та, відповідно, йому була призначена пенсія як особі з інвалідністю з формулюванням «трудове каліцтво», яку він отримував 30 років. Після смерті чоловіка вона звернулась до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України для отримання пенсії (через втрату годувальника) і соціальних виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування», але їй було відмовлено з посиланням на те, що акт про нещасний випадок був невірно складений та не було проведено службове розслідування.
Оскільки відповідач заперечує той факт, що її чоловік отримав каліцтво, пов'язане з виробництвом, та у зв'язку з цим було скасовано рішення суду про встановлення відповідного факту у порядку окремого провадження, просила у порядку позовного провадження визнати нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Ворохта Івано-Франківської області, таким, що пов'язаний із виробництвом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Ворохта Івано-Франківської області, таким, що пов'язаний із виробництвом.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачкою обставин, на які вона посилалася як на підставу для задоволення своїх вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги АТ «Київська виробнича компанія «Рапід» рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом. До виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і цей факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миролюбова О. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 201/12877/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 19 травня 2020 року у справі 263/17218/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що суд першої інстанції встановив, що безпосередньо після нещасного випадку, який стався у січні 1968 року із ОСОБА_2 , проводилось розслідування нещасного випадку, був складений відповідний акт № 1 про нещасний випадок, який, у тому числі, брався до уваги комісією при призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Разом із тим, такий висновок суду не відповідає вимогам закону, а саме статті 58 Конституції України, яка закріплює один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Тобто за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Апеляційний суд безпідставно застосував положення Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві від 17 квітня 2019 року № 337 та послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, що стосуються застосування положень цього Порядку.
Доводи інших учасників справи
Представники Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та АТ «Київська виробнича компанія «Рапід» подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/3092/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід» про встановлення факту, що має юридичне значення.
Матеріали справи № 753/3092/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року справу № 753/3092/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 05 жовтня 1985 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .
З 16 травня 1967 року ОСОБА_2 працював на посаді водія у Київському автотранспортному підприємстві № 09669.
Відповідно до копії довідки № 1495, виданої 09 липня 1968 року Центральною радою добровільного спортивного товариства «Авангард», розпорядженням Центральної ради ОСОБА_2 було відряджено в селище Ворохта Івано-Франківської області з 06 до 16 січня 1968 року для проходження учбово-тренувального збору перед першістю СРСР зі стрибків на лижах із трампліну.
Згідно акту № 1 у селищі Ворохта Івано-Франківської області 13 січня 1968 року під час учбово-тренувальних занять з підготовки до першості СРСР зі стрибків на лижах із трампліну із ОСОБА_2 трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав важку спортивну травму.
Відповідно до виписки з акта лікарсько-трудової експертної комісії Печерського району м. Києва від 29 квітня 1968 року № 875 ОСОБА_2 встановлений діагноз: компресійний перелом 7-8 хребців грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.
Розпорядженням по Центральній раді ДСО «Авангард» від 16 січня 1969 року № 29, у зв'язку з отриманням ОСОБА_2 травми під час учбово-тренувального збору та втрату працездатності з 01 травня 1968 року, була встановлена доплата в розмірі 39 руб. 90 коп. у місяць між встановленою пенсією та заробітною платою, яку він раніше отримував.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Згідно з копією довідки № , виданою 24 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та отримував пенсію по інвалідності 1 групи трудового каліцтва з 01 травня 1968 року до моменту смерті.
У листі від 18 березня 2018 року Федерація професійних спілок України повідомила, що відповідний висновок щодо визнання спортивної травми ОСОБА_2 такою, що пов'язана з виробництвом, було надано Центральній Раді ДСО «Авангард», згідно листа від 09 січня 1969 року № 256/3, оригінал якого не зберігся.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України повідомив, що відомостей про отримання травм членом збірної команди ДСО «Авангард» ОСОБА_2 під час учбово-тренувального збору та факту її виробничого характеру не виявлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 201/12877/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 19 травня 2020 року у справі 263/17218/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався з чоловіком позивачки 13 січня 1968 року, апеляційний суд виходив із того, що суд не може встановлювати зазначені факти і лише спеціальна комісія, яка створюється для розслідування нещасного випадку, встановлює факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом. При цьому апеляційний суд виходив із правил, встановлених Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві від 17 квітня 2019 року № 337.
З такими висновками апеляційного суду погодитись неможливо, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 456 ЦК УРСР 1963 року у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого) одноразову допомогу в установленому законом порядку.
Відповідно до абзацу другого підпункту «б» пункту 2 розділу І Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президії ВЦРПС від 20 червня 1966 року (далі - Положення, яке діяло на час нещасного випадку), розслідуванню підлягають нещасні випадки, що виникли як протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви), так і перед початком і по закінченню робіт, а також при виконанні робіт в позаурочний час, у вихідні і святкові дні.
Результати розслідування нещасного випадку на виробництві, що викликало втрату працездатності не менше одного робочого дня, оформляються актом по формі Н-1 (пункт 4 розділу І Положення).
Адміністрація організації зобов'язана видати потерпілому на його вимогу завірену копію акта про нещасний випадок не пізніше трьох днів з моменту закінчення щодо нього розслідування.
У пункті 7 розділу І Положення зазначено, що відповідальність за правильне і своєчасне розслідування та облік нещасних випадків, а також за виконання заходів, указаних в акті, несуть керівник організації, головний інженер, головні спеціалісти в сільському господарстві, начальники цехів, майстри і інші керівники відповідних виробничих ділянок.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків (стаття 173 КЗпП Української РСР).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалась на те, що 13 січня 1968 року її чоловік ОСОБА_2 отримав травму, про що обласним лікарсько-фізкультурним диспансером м. Івано-Франківська складений Акт № 1 про нещасний випадок. Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відмовив їй у виплатах у зв'язку з втратою годувальника через невірно складений Акт № 1, просила визнати нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 , таким, що пов'язаний із виробництвом.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що у січні 1968 року обласний лікарсько-фізкультурний диспансер м. Івано-Франківська склав Акт № 1, відповідно до якого нещасний випадок, який стався 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 , пов'язаний із виробництвом.
У листі від 04 липня 2017 року Федерація професійних спілок України підтвердила, що відповідно до «Положення о расследовании и учете несчастних случаев на производстве», затвердженого Постановою Президії ВЦСПС від 20 травня 1966 року, протокол № 15 пункт 4. «Об утверждении Положення о расследовании и учете несчастних случаев на производстве», спортивну травму ОСОБА_2 було визнано пов'язаною з виробництвом та встановлено відповідну доплату до його пенсії, про що свідчить розпорядження по Центральній Раді ДСО «Авангард» від 16 січня 1969 року № 29.
Згідно із довідкою № 1/2, виданою 24 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та отримував пенсію по інвалідності І групи трудового каліцтва з 01 травня 1968 року до моменту смерті.
Таким чином, у справі встановлено, що чоловік позивачки 13 січня 1968 року отримав каліцтво, яке було пов'язане з виробництвом, про що свідчить доказ - Акт за формою Н-1, який складений відповідно до вимог діючих на той час нормативних актів, та який на даний час є дійсним і не скасований.
Апеляційний суд безпідставно виходив із положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві від 17 квітня 2019 року № 337, при цьому не врахував, що підстав для встановлення факту нещасного випадку на виробництві немає не з огляду на зазначені положення Порядку, а з огляду на те, що факт нещасного випадку на виробництві, який стався з чоловіком позивачки, встановлений та підтверджується Актом за формою Н-1.
З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про повторне визнання цього нещасного випадку таким, що пов'язаний із виробництвом.
Пред'явлений позов пов'язаний із відмовою відповідача призначити позивачці відповідну пенсію з посиланням на невідповідність Акта Н-1 певним критеріям і порушені права позивачки можуть бути захищені шляхом оскарження дій або рішень Управління Пенсійного фонду України.
Апеляційний суд правильно відмовив в позові, але з інших мотивів, а тому мотивувальну частину постанови апеляційного суду належить змінити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд змінює оскаржуване судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Миролюбовою Ольгою Володимирівною, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов