Справа № 484/6270/25
Провадження № 2-о/484/207/25
12.11.2025 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Панькова Д.А., секретаря судового засідання - Заволенковської Д.П., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на окупованій території,
12.11.2025 р. заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України громадянки України ОСОБА_2 , уродженки селища Старий Крим, Іллічівського району міста Жданова, Донецької області, яка померла в м. Маріуполь, Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи свої вимоги представник заявника вказав, що заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки селища Старий Крим, м. Жданова, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь, Жовтневий район, Донецька область.
Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 05 листопада 2025 року, Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільно стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому зазначено, що померла являється матір'ю Заявника.
Факт смерті громадянина України підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян України (далі - Реєстр). Внесення до Реєстру запису про смерть та подальша видача свідоцтва про смерть є підставою для настання правових наслідків смерті, серед яких відкриття спадщини, що залишилася після померлого, можливість встановлення опіки над його дітьми, які залишилися без батьківського піклування, припинення шлюбу, призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника та інші юридично значимі наслідки.
Згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2022 № 5734/5, чинній станом на 2025 рік), підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), затверджена тим самим наказом МОЗ України № 545; в) рішення суду про встановлення факту смерті особи у певний час або на певній території - у випадках, коли отримати документ закладу охорони здоров'я встановленої форми неможливо, зокрема якщо смерть настала на тимчасово окупованій території України або в місцях, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Отримати українське свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Відповідно до листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №985/0/208-21 від 22.04.2021 року, отримання письмової відмови органу РАЦС у проведенні державної реєстрації смерті не є обов'язковою умовою для звернення до суду з такою заявою.
Так, на території міста Маріуполь Донецької області з 2022 року здійснює фактичний контроль російська федерація через окупаційну адміністрацію так званої “Донецької народної республіки». На цій території фактично діє юрисдикція та застосовується законодавство російської федерації, у тому числі в сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Документи про смерть громадян на вказаній території видаються за формами, встановленими Міністерством охорони здоров'я російської федерації або підконтрольними йому органами так званої “ДНР», які не відповідають вимогам законодавства України та не є прийнятними для українських органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ “Державна реєстрація смерті» Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу №5734/5 від 06.12.2022), державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи за місцем поховання. Оскільки місцем настання смерті ОСОБА_2 є м. Маріуполь Донецької області, яке відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 та №376 від 28.02.2025 включене до переліку тимчасово окупованих територій України, родичі померлої не мають фактичної можливості звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану України для проведення державної реєстрації смерті.
Таким чином, отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України є неможливим, а єдиним законним шляхом для підтвердження факту смерті та реалізації прав родичів і спадкоємців померлої є звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, що має юридичне значення.
Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13 травня 2023 року, виданим так званим Відділом запису актів цивільного стану Маріупольського міського управління Міністерства юстиції Донецької народної республіки (окупаційна адміністрація). Вказане свідоцтво оформлене за зразком, установленим Міністерством охорони здоров'я російської федерації та видане органом, який не входить до системи органів державної влади України, однак відповідно до частини третьої статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», такі документи можуть бути враховані судом як докази факту смерті особи на тимчасово окупованій території.
Копія зазначеного свідоцтва про смерть посвідчена нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу так званої “ДНР» та міститься в матеріалах справи (реєстр №80/133-н/80-2025-3-1120). Незважаючи на відсутність юридичної сили на території України, цей документ у сукупності з іншими наданими доказами підтверджує факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Маріуполі Донецької області, що перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне для отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану України, а також для вчинення подальших юридично значимих дій, пов'язаних з оформленням спадкових прав, переоформленням права власності на земельні ділянки, а також для захисту майнових і немайнових прав заявника як спадкоємця за законом.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь, Донецької області, Україна, відповідно «свідоцтва про смерть» серії НОМЕР_2 від 13 травня 2025 року.
Станом на день смерті, ОСОБА_2 проживала в м. Маріуполь, Донецької області, яке відноситься до тимчасово окупованої території, у зв'язку з чим отримати медичний документ для здійснення реєстрації смерті не було можливим.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого віднесено, зокрема, м. Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади, Донецької області.
Факт смерті громадянина України підлягає державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України. Внесення до реєстру запису про смерть та наступна видача свідоцтва про смерть є підставою для настання правових наслідків смерті, серед яких вступ у спадщину, що залишилась після померлого, отримання допомоги на поховання та інші правові наслідки.
Згідно свідоцтва про народження заявника, останній є рідним сином ОСОБА_2 .
Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України та особливості провадження у цих справах передбачені статтею 317 ЦПК України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом МУЮ від 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерської довідки про смерть (форма № 106-1/о), форма яких затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006р. № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024. Також реєстрація смерті особи проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Згідно пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Свідоцтво про смерть відповідно до інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань застосування Закону України від 04.02.2016 року «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території» береться до уваги під час розгляду даної справи, проте відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
За п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону, поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Суд приходить до висновку, що заявник не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть матері, оскільки на вказаній території, на момент смерті, не здійснювали повноваження органи влади України, як заклади охорони здоров'я або судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону, державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для заявника. При цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.
На підставі викладеного, суд знаходить доведеними заявлені вимоги та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 4, 10, 264, 265, 273, 293, 315, 317, 319, п. 8 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (с. Львів, Первомайський район, Миколаївська область, РНОКПП: НОМЕР_3 ) заінтересована особа: Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Грушевського, 1/40, м. Первомайськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ: 33201223) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки селища Старий Крим, Іллічівського району, міста Жданова, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь, Донецької області, Україна.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: