Справа № 473/5379/25
іменем України
"11" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позову.
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 надав суду уточнений позов до ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначав, що 04 жовтня 2025 року поліцейський СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Григор В.М. виніс відносно нього постанову серії ЕНА №5866970, якою встановлено, що 04 жовтня 2025 року близько 20 год. 35 хв. у м. Вознесенську по вул. Макарова, неподалік будинку №23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 1102», реєстр. номер НОМЕР_1 , з неосвітленим в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості чи перевернутим номерним знаком, чим порушив п.п. 2.9-В, 30.2 ПДР України, був не пристебнутий пасивним паском безпеки, чим порушив п. 2.3-В ПДР України, ч. 5 ст. 121 КУпАП, був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.Г, ч. 1 ст. 126 КУпАП, під час маневру повороту праворуч не увімкнув правий покажчик повороту, чим порушив п. 9.2-А ПДР України, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно постанови, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.
Проте ОСОБА_1 просив скасувати постанову від 04 жовтня 2025 року, вказуючи на відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень та вчинення дій в стані крайньої необхідності, оскільки він дійсно керував транспортним засобом з неосвітленим в темну пору доби номерним знаком та не увімкнув під час маневру покажчик повороту, однак такі дії були вимушеними та обумовленими необхідністю буксирування транспортного засобу, який мав технічні несправності, з метою переміщення його з проїжджої частини дороги.
Водночас позивач вказував на безпідставність тверджень в оскаржуваній постанові про відсутність у позивача страхового полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки поліцейський не заявляв вимогу до водія про пред?явлення для огляду цього документа, а також тверджень щодо керування позивачем транспортним засобом без використання пасивного паска безпеки, оскільки в цій частині обвинувачення не доведене жодними доказами.
Крім цього, ОСОБА_1 вказував на порушення поліцейським процесуальних норм під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, оскільки останній не представився, не оголосив про розгляд справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не роз?яснив особі, яка притягувалася до відповідальності, його процесуальних прав, не повідомив позивача, у скоєнні яких правопорушень останній обвинувачується, не здійснив розгляд справи в розумінні положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, не виніс оскаржуваної постанови на місці зупинки та за участю особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності. При цьому, оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки містить неточності в частині місця її складання, часу скоєння правопорушень, їх правової кваліфікації.
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
10 листопада 2025 року від представниці відповідача - ГУНП в Миколаївській області Міхняєвої А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила залишити позов без задоволення, вказуючи на те, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності з вимогами закону: повноважною посадовою особою; за вчинення ОСОБА_1 правопорушень, зазначених та правильно кваліфікованих в оскаржуваній постанові; на підставі здобутих поліцейським належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушень та наявності в його діях вини; з оцінкою поліцейським здобутих доказів за своїм внутрішнім переконанням; за наслідками всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи; з дотриманням під час здійснення адміністративного провадження усіх процесуальних норм.
В судове засідання позивач Баланюк В.В. не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представниця відповідача - ГУНП в Миколаївській області Міхняєва А.А. в судове засідання не з'явилася, проте у відзиві на позов клопотала про розгляд справи без її участі.
Суд з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та представниці відповідача, оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
Суд встановив, що 04 жовтня 2025 року поліцейський СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Григор В.М. виніс відносно позивача постанову серії ЕНА №5866970, якою встановлено, що 04 жовтня 2025 року близько 20 год. 35 хв. у м. Вознесенську по вул. Макарова, неподалік будинку №23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 1102», реєстр. номер НОМЕР_1 , з неосвітленим в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості чи перевернутим номерним знаком, чим порушив п.п. 2.9-В, 30.2 ПДР України, був не пристебнутий пасивним паском безпеки, чим порушив п. 2.3-В ПДР України, ч. 5 ст. 121 КУпАП, був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.Г, ч. 1 ст. 126 КУпАП, під час маневру повороту праворуч не увімкнув правий покажчик повороту, чим порушив п. 9.2-А ПДР України, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно постанови, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.
Окремого фіксування обставин події в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції не здійснював, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП, п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 2.9-В, 30.2 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 121-3 КУпАП).
Згідно п. 2.3-В ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 5 ст. 121 КУпАП).
Згідно п. 2.1-Г ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Відповідно до п. 2.4-А ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 122 КУпАП).
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Лише за наявності усіх елементів складу адміністративного правопорушення (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) в сукупності особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження наявності факту та обставин правопорушень відповідачем надано відеозаписи з нагрудної камери поліцейської, відеозаписи з відеокамери, розташованої в патрульному автомобілі, а також копію довідки з бази даних МТСБУ.
Інших доказів на підтвердження цього факту відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Вказаними відеозаписами підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ЗАЗ 1102», реєстр. номер НОМЕР_1 , з неосвітленим в темну пору доби номерним знаком, а також не увімкнення останнім покажчика повороту під час виконання маневру.
Не заперечував вказаного факту й сам позивач під час встановлення поліцейським обставин події, вказуючи на те, що він не здійснював керування, а лише був за кермом транспортного засобу, який був приведений в рух шляхом буксирування та який проїхав у такий спосіб лише декілька метрів.
Однак визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім цього, в своїй постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керуванням транспортним засобом розуміється дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух та переміщення транспортного засобу в просторі незалежно від відстані, на яку здійснено переміщення такого транспортного засобу, у тому числі за допомогою буксирування.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про наявність в його діях ознак крайньої необхідності, то в цій частині слід зазначити наступне.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Однак жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин позивачем суду надано не було.
Також відповідачем підтверджено відсутність у ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом чинного страхового поліса про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або його електронного аналога, що підтверджується копією довідки МТСБУ.
Що стосується іншого зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення, то ця обставина не знайшла свого належного підтвердження.
Зокрема, поліцейським не зафіксовано жодним чином факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без використання ременя безпеки.
При цьому, позивач не визнає та оспорює наявність в його діях вказаного порушення.
За встановленого, відповідачем не доведено наявності усіх правопорушень, зафіксованих в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення.
Що стосується доводів позову про наявність процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, то суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, п.п. 4, 8 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП, п. 5 розділу ІІІ Інструкції).
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП, п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, та повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції).
З відеозаписів з нагрудної камери поліцейської вбачається, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення поліцейський, який здійснював провадження в адміністративній справі, не представився, не оголосив про розгляд справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не роз?яснив особі, яка притягувалася до відповідальності, його процесуальних прав, не пред?являв позивачу обвинувачень щодо керування транспортним засобом без використання ременя безпеки та за відсутності поліса цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які в подальшому зафіксовані в постанові), не виніс оскаржуваної постанови на місці зупинки та за участю особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.
Також суд частково погоджується з доводами позову в тій частині, що оскаржувана постанова містить неточності, а саме щодо кваліфікації діянь ОСОБА_1 (кваліфікація не чітка, частково не персоналізована відносно ситуації, яка склалася, частково зазначені неправильні норми закону щодо порушень водієм Правил дорожнього руху).
За встановлених обставин, виходячи з наявності суттєвих процесуальних порушень під час здійснення провадження в адміністративній справі, а тому оскаржувана постанова на підставі п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню відповідачу на новий розгляд.
В силу вимог ст. 139 КАС України також підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ЕНА №5866970 від 04 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративні правопорушення направити на новий розгляд до Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв