Номер провадження 2/754/9547/25
Справа №754/15249/25
Іменем України
11 листопада 2025 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
11.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 29.12.2024 року до нього звернувся Відповідач з проханням позичити йому 130 000 грн. Враховуючи, що добре знав Відповідача і на той час у нього була така сума грошей, тому погодився позичити йому таку суму, за умови повернення йому зазначеної суми до 29.06.2025 року. Саме на цих умовах вони і уклали договір позики. На підтвердження передачі грошей Відповідач власноруч написав Позивачу розписку і отримав гроші. Однак відповідач свої зобов'язання згідно договору та вказані в борговій розписці строки не виконав. Позивач неодноразово звертався до нього з вимогою повернути йому гроші, однак ОСОБА_2 гроші не повертає, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 року справу передано судді - Панченко О.М.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді, а саме за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем проживання направлялась позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі та судове повідомлення.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.
29.12.2024 року ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 130 000,00 грн., що підтверджується завіреною належним чином позивачем копією розписки, що міститься в матеріалах судової справи.
Відповідно до наданої розписки Відповідач - ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти ОСОБА_1 в строк до 29.06.2025 року.
Як убачається з матеріалів справи позивач умови договору-розписки виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, що також підтверджується підписом свідка ОСОБА_3 , в присутності якої було укладено дану розписку.
Відповідач в свою чергу грошові зобов'язання за Договором позики не виконує.
Відповідач обставини викладені в позовній заяві не спростував.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За приписами ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.
Вказані обставини підтверджуються копією розписки про отримання коштів від 29.12.2024 року, що міститься в матеріалах справи, оригінал якої перевірено та засвідчено підписом судді.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач зобов'язався повернути кошти до 29.06.2025 року, що підтверджується розпискою.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, зазначену в розписці суму в передбачені даною розпискою строки не повернув.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, зазначену в договорі позики та в розписці суму в передбачені строки не повернув. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 29.12.2024 року у сумі 130 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1 211, 20 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 524, 526, 530, 533, 1046, 610, 612, 625, 629, 639, 1046, 1047, 1050, ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131,137, 141, 258-259, 268, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики в сумі 130 000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025 року.
Суддя: О.М. Панченко