Справа № 472/499/25
Провадження №2/472/367/25
12 листопада 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Маслюк А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
29.04.2025 року через систему «Електронний суд» до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві представник позивача Струць Т.І. зазначила, що в додаток «Дія» Погребській Вікторії Михайлівни в березні 2025 р. надійшли постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2021 р. ВП №66088270, від 14.01.2021 ВП № 68170904.
Підставою відкриття виконавчого провадження є подана відповідачем заява про примусове виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 51669, виданого 24.05.2021 приватним нотаріусом Грисюком О.В., згідно з яким з позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 37 785,00 грн. на користь відповідача - ТОВ "ВЕЛЛФІН".
Приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, мотивуючи тим, що позивач є боржником за кредитним договором № 748710 від 17 лютого 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", при цьому строк платежу за даним договором настав, а боржником допущено прострочення платежів.
Згідно з виконавчим написом стягнення заборгованості проводиться за період з 17 лютого 2019 року по 01 березня 2020 року, сума заборгованості складає 37 035,00 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2 500,00 грн. прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн. строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 34 535,00 грн. стягнуто за вчинення виконавчого напису нотаріусом 750,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача - 37 785,00 грн
Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто є протиправним та порушує права позивача.
Ухвалою суду від 01 травня 2025 року провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександра Миколайовича до суду, належним чином завірені копії всіх матеріалів виконавчого провадження ВП №68170904 (боржник ОСОБА_1 ; стягувач ТОВ "ВЕЛЛФІН»).
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року розгляд справи призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Струць Т.І. в судове засідання не з'явилися, але до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.
Представник відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою місцезнаходження.
Третя особа приватний нотаріус Грисюк О.В. в судове засідання не з'явилася, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заяви сторін, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 51669, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за Кредитним договором 748710 від 17 лютого 2019 року. Стягнення заборгованості проводиться за період 17 лютого 2019 року по 01 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 37035 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2 500,00 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 34 535,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 750,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача - 37 785,00 грн.
Постановою державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Килевник С.В. від 15.07.2021 року ВП № 66088270 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа, а саме, виконавчого напису № 51669, виданого 24.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Веллфін» заборгованість за період 17.02.2019 року по 01.03.2020 року включно, у розмірі 37785 (а.с. 11).
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі Закону), перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено п. 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису є Договір позики № 748710 від 17.02.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 .
На підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).
Постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року №622 Перелік документів доповнено розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" та до нього включений п. 2 в редакції: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Також вказаним судовим рішенням зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення. Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 року № 23. В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також у разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пункт 2.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5).
При цьому нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.3 глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та положень ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованості взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19), в постанові від 15 січня 2020 року (справа № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19), в постанові від 02 липня 2019 року (справі № 916/3006/17, провадження №12-278гс18).
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ТОВ «Веллфін» до заяви були долучені не всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 була належним чином обізнана про порушення нею грошового зобов'язання, та можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист її інтересів забезпечується шляхом направлення їй повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв'язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.
Отже, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості у розмірі 37035 гривень на підставі Договору позики № 748710 від 17.02.2019 року провадилось у безспірному порядку.
Суду відповідачем та приватним нотаріусом не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед стягувачем ТОВ «Веллфін», тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус, по-перше: не перевірив наявність права вимоги у стягувача до боржника; по-друге: не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості; втретє: вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі сторонами доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника є спірною із часу звернення відповідача ТОВ «Веллфін»із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі із зазначених вище підстав, а саме - з підстав порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та вчинення виконавчого напису без належної перевірки безспірності заборгованості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 142, 223, 258-259, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис № 51669 від 24.05.2021 року, виданий приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості в сумі 37785 гривень, - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, поштовий індекс: 03061, місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя,48, м. Київ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір - 968 (дев'ятсот шістдесят вісімять) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський