ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22486/25
провадження № 3/753/8062/25
"07" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф. за участю секретаря Парубець А. О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Полянчука В. Б., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин Укрїни, українець, з вищою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину та одну повнолітню дитину, військовослужбовець, хронічних захворювань немає, пільг немає, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 473537, 04 жовтня 2025 року о 17:15 год. в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Infiniti QX80 д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає ситуації; порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння погодився пройти у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога за допомогою газоаналізатора Drager № 009320313. Результат позитивний - 1,13 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що є військовослужбовцем і в день події повертався з побратимами з району виконання, хотіли разом відсвяткувати відпустку, а тому направились поставити автомобіль в гараж, проте до гаражів їх не пропустили. Внаслідок цього ОСОБА_1 змушений був поставити автомобіль біля ЖБК "Надія", на що охоронці викликали поліцію. Працівники поліції, які приїхали на місце події, попросили переставити автомобіль, тому що він нібито перешкоджає проїзду автомобілів. ОСОБА_1 переставив автомобіль. У подальшому, працівниками поліції у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager, на що ОСОБА_1 відмовився, проте після цього погодився прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду у лікаря-нарколога. У зв'язку з цим його було доставлено до КНП «КМКЛ № 10» для проходження огляду на стан сп'яніння, де ОСОБА_1 двічі перевірили приладом Drager. На прохання здати біологічні зразки лікар-нарколог відреагував відмовою. Вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає у повному обсязі.
Захисник Полянчук В. Б. наполягав на закритті провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи це численними порушеннями працівниками патрульної поліції встановленого законодавством порядку оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У клопотанні про закриття провадження вказав, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки за своєю природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені іншими доказами, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Більше того, лікарем-наркологом було грубо порушено встановлений законом порядок проведення огляду на стан сп'яніння, а тому результати такого огляду є недійсними, оскільки, на переконання захисника, результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку. Встановлюючи діагноз сп'яніння у КНП «КМКЛ № 10» лікарем не було проведено обов'язкових лабораторних досліджень. ОСОБА_1 був категорично незгодний з результатами проведеного огляду, про що зазначив лікарю та просив взяти у нього зразки біологічного середовища для проведення лабораторних досліджень, однак лікар в категоричній формі відмовився від відібрання таких зразків. Крім того, захисник наголошує, що лікар ОСОБА_2 не пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно чинного законодавства, а тому останній не набув права на проведення відповідного огляду щодо водіїв транспортних засобів. Також, долученим до матеріалів справи відеозаписом не зафіксовано факт керування транспортним засобом, факт руху транспортного засобу та усієї процедури оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , включаючи порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, працівниками поліції неточно викладено обставини вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, яке полягає у тому, що нібито ОСОБА_1 керував транспортним засобом по вул. Чорних Запорожців.
Підсумовуючи, адвокат Полянчук В. Б. просив застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника Полянчука В. Б., дослідивши матеріали справи, відеозапис із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
За положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Згідно з п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція № 1452/735).
Згідно з п. 2 вказаної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов'язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735).
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 6 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).
Огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (п. 2 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п. 3 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п. 6-7 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).
Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 473537 від 04.10.2025;
- висновок № 004995, складений 04.10.2025 лікарем-наркологом КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10», щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного 04.10.2025 о 19 год 10 хв, яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події перебував у стані алкогольного сп'яніння (1,13 проміле);
- рапорт поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку 2 УПП у м. Києві ДПП Шепеля В., за змістом якого під час складання протоколу ЕПР1 № 473537 від 04.10.2025 було допущено помилку. Правильним слід вважати наступне: 04.10.2025 о 17:15 год в м. Києві по вул. Бориспільська, 53, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Infiniti QX80 д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в кабінеті лікаря-нарколога КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 20. Номер висновку 004995. Результат огляду позитивний - 1,13 проміле.
- відеозапис, який міститься на компакт-диску, з якого вбачається, що працівники поліції були викликані до ГБК «Надія» у зв'язку з тим, що при в'їзді до кооперативу стався конфлікт, який полягав у тому, що ОСОБА_1 на автомобілі Infiniti QX80 д.н.з. НОМЕР_2 не пропускали на територію вказаного кооперативу. В подальшому, працівником поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager, на що ОСОБА_1 відмовився, проте після цього погодився прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду у лікаря-нарколога (відеозапис "473537-1.mp4", час: 01:16:10 - 01:21:00 год). Відповідно до встановленого порядку ОСОБА_1 пройшов відповідний огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, результат огляду позитивний, внаслідок чого і був складений протокол про адміністративне правопорушення (відеозапис "473537-2.mp4", час: 00:58:45 - 01:00:40 год).
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, а відтак - був ретельно та уважно досліджений судом у сукупності із іншими доказами по справі.
Слід зазначити, що огляд в закладах охорони здоров'я проводиться згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та внутрішніх наказів закладу охорони здоров'я, разом з тим суддя не вбачає порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 , оскільки згідно п. 9 розділу 3 вищезазначеної Інструкції передбачено використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ.
Підстав не довіряти вищевказаним доказам у суду немає, вони у своїй сукупності узгоджуються між собою. Доводи, зазначені ОСОБА_1 та його захисником суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.
Зі змісту доводів сторони захисту вбачається, що огляд на стан сп'яніння у медичному закладі було проведено в порушення вимог відповідної Інструкції. Відтак суд звертає увагу на те, що висновок лікаря медичного закладу, яким встановлено, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння є доказом, який повинен бути оформлений у встановленому законом порядку та може бути визнаний недопустимим за наявності певних правових підстав. Зокрема, висновок лікаря про перебування обстежуваної особи у стані сп'яніння може бути визнаний недопустимим доказом, якщо судом буде встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Висновок лікаря може бути визнаний недопустимим доказом, коли судом буде встановлено, що він був зроблений у порушення встановленого законом порядку або лікарем медичного закладу, який не мав права проводити такий огляд і не мав належних повноважень. А тому, враховуючи наведене, необхідно прийти до висновку, що для визнання доказу недопустимим та таким, що отриманий всупереч встановлених законом вимог з істотним порушенням прав та свобод людини, необхідно встановити наявність певних порушень, які доводять існування відповідних правових підстав.
Суд вважає, що доводи сторони захисту про недопустимість висновку лікаря медичного закладу носять голослівний і бездоказовий характер та не підтверджені даними, які дозволяють встановити наявність, певних порушень під час проведення огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу у медичному закладі.
Так, висновок лікаря медичного закладу повністю відповідає вимогам відповідної Інструкції та містить посилання на те, що його складено на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 004995 , складеному 04.10.2025 року о 19 год 10 хв.
Суд вважає, що стороною захисту не доведено, що огляд на стан сп'яніння було проведено з істотним порушенням вимог чинного законодавства та прав і свобод водія транспортного засобу, якого було обстежено у відповідному закладі охорони здоров'я лікарем медичного закладу.
Також суд не бере до уваги посилання захисника на обов'язок лікаря-нарколога відбирати зразки біологічного середовища під час проведення огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки такі відбираються лише у випадких проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що кореспондується з п. 6, 7 Розділу 3 Інструкції № 1452/735, а також було безпосередньо роз'яснено лікарем-наркологом особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (відеозапис "473537-2.mp4", час: 01:11:30 - 01:13:50 год).
Водночас, у судовому засіданні адвокат Полянчук В. Б. просив суд застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд приходить до висновку, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
Питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Більше того, законодавцем окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.
У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.
Зокрема, у рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Також слід звернути увагу на правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового, а посилання захисника на можливість застосування аналогії закону, а саме положень ст. 69 КК України суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, відповідно до якої застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Водночас, вважаю неприпустимим, щоб окремі, ймовірно існуючі незначні процедурні порушення під час оформлення матеріалів адміністративного порушення чи розгляду справи, призводили до уникнення відповідальності окремими громадянами, які нехтують вимогами чинного законодавства України і наражають на реальну небезпеку інших громадян.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.
Штраф має бути сплачено добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а у разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: