Справа № 467/1486/25
3/467/611/25
04.11.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Арбузинка Миколаївської області, громадянина України, фізичної особи - підприємця, проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної
відповідальності, у тому числі, й протягом року, відсутні
за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Суть висунутого звинувачення
Протоколом №621 від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було висунуте звинувачення у тому, що 11 вересня 2025 року о 14 год. 12 хв. він, перебуваючи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , при здійсненні розрахункової операції за продаж квасу вартістю 18,00 грн. та пляшки води «Пепсі» вартістю 47,00 грн. не видав відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 65,00 грн., чим порушив вимоги п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». (епізод №1).
Крім цього, під час перевірки 11 вересня 2025 року о 14 год. 12 хв. у ФОП ОСОБА_1 в присутності працівників контролюючого органу було проведено інвентаризацію коштів магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , результат якої оформлено описом готівкових коштів, за даними якого у касі було 218,00 грн. ( з урахуванням контрольно - розрахункової операції), а згідно х-звіта розрахункові операції станом на 14 год. 12 хв. 11 вересня 2025 року у вказаному магазині не проводилися, що є порушенням п.п.1,2 ст.3 Закону №256. (епізод №2).
Дії ОСОБА_1 уповноваженою на складання протоколу особою кваліфіковані за ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
В судовому засіданні ОСОБА_1 відображені у протоколі обставини визнав та по суті пред'явленого йому звинувачення пояснив, що дійсно являється фізичною особо - підприємцем і здійснює діяльність у сфері торгівлі.
11 вересня 2025 року податківці здійснювали фактичну перевірку його магазину «Biedronka» в ході якої провели закупівлю квасу та води. Він дійсно не роздрукував чек, однак, зробив це машинально, так як зазвичай покупці не бажають його отримувати.
Також працівники ДПС здійснили перевірку фактично наявних у касі грошей, яка полягала у перерахунку фактично наявних коштів, в результаті чого було складено опис.
У свою чергу, суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши надані до нього документи у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП, із дотриманням положень ст. 245, 246, 252 цього ж Кодексу, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, аналізував наявність/відсутність таких обставин, що регламентовані ст. 280 КУпАП.
Чи було вчинене адміністративне правопорушення
Відповідальність за ч.1 ст.155-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Очевидно, що вказана правова норма є банкетною, тобто, такою, що не містить повного опису правила поведінки, а відсилає до інших правових норм для уточнення цього правила. Тобто, вона не встановлює конкретних правил самостійно, тому для розуміння її змісту потрібно звертатися до іншого правового джерела, що містить необхідні положення.
У свою чергу, порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено, зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №625).
Пункти 1,2 ст.3 Закону №625, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , у собі містять наступне: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1)проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2)надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти)».
Тобто, суть правопорушення за банкетною ч.1ст.155-1 КУпАП у протоколі має бути викладена відповідно до приписів Закону №625, а як у даному випадку, - відповідно до п.п.1,2 ч.3 Закону №625.
Але за наслідками вивчення змісту протоколу і долученого до нього Акту фактичної перевірки від 22 вересня 2025 року, суд робить висновок про сумнівність загалом висунутого ОСОБА_1 звинувачення.
Зокрема, за епізодом №1 ОСОБА_1 не видав відповідний розрахунковий документ, що підтверджує продаж квасу та води «Пепсі» на загальну суму 65,00 грн.
Тоді як із самого Акту фактичної перевірки слідує, що ОСОБА_1 здійснив продаж квасу та води «Пепсі» без використання РРО і не видав відповідний розрахунковий документ, чим порушив п.1,2 ст. 3 Закону №625.
Характерно, що невикористання РРО є порушенням п.1 ст.3 Закону №625, а невидача розрахункового документу - є порушенням п.2 ст. 3 Закону № 625.
Тому у контексті змісту самого протоколу за епізодом №1 залишається незрозумілим, чи дійсно ОСОБА_1 порушив обидва пункти ст. 3 Закону №625.
Адже безпосередньо протокол (за епізодом №1) вказує на невидачу ОСОБА_1 розрахункового документу, тобто, на порушення лише вимог п. 2 ст. 3 Закону № 625 і не відображає у собі порушення, що відповідає п. 1 ст. 3 цього ж Закону, тобто, протокол не містить відомостей про факт невикористання ОСОБА_1 реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно, дані протоколу за епізодом № 1 не узгоджуються з даними Акту фактичної перевірки від 22 вересня 2025 року.
Якщо протокол не містить у собі інформації про факт невикористання РРО, то говорити про порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону №625 не можна.
Крім цього, як суд розуміє із Акту фактичної перевірки, продаж квасу і води мав місце за безготівковий розрахунок.
Але до протоколу додані письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких наявна інформація про відсутність у його магазині терміналу.
Тому яким саме чином мав місце безготівковий розрахунок залишається незрозумілим, зокрема, й через те, що матеріали справи не містять у собі доказів щодо перебігу фактичної перевірки, зібраних за допомогою технічних засобів, що мають функцію фото- чи відеозапису.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав на те, що не видав чек машинально, проте, суд не може грунтувати свої висновки на самих лише його поясненнях, за відсутності інших безсумнівних доказів,зокрема, за відсутності чітко висунутого звинувачення у цьому.
До цього ж, жодних доказів того, що ОСОБА_1 не підпадає під перелік ст.9 Закону № 625, до протоколу не додано.
Матеріали справи, з - поміж цього, містять у собі фіскальний чек про продаж пива, круасана, сиру розсільного і багета, однак, що саме підтверджує цей чек у контексті даного протоколу залишається незрозумілим.
Таким чином, дані протоколу за епізодом №1 грунтуються на суперечливих доказах, які містять у собі істотні протиріччя.
Стосовно епізоду №2, то із нього суд вбачає наявність у касі магазину станом на 14:12 год.11 вересня 2025 року 281,00 гривень, у той час, як розрахункові операції до цього часу не проводились, що підтверджується х- звітом.
Проте, роздруківки самого х- звіту до протоколу уповноваженою на його складання особою не додано.
Звідси, перевірити дійсність цієї обставини, суд змоги не має.
Тай у будь - якому випадку, зміст епізоду №2 не викладений у протоколі відповідно до норми ч.1,2 ст. 3 Закону №625, а тому слід констатувати, що банкетна вимога ч.1 ст.155-1 КУпАП не виконана.
А тому висунуте у такий спосіб звинувачення суперечить вимогам закону, у тому числі критерію «конкретності», на який ЄСПЛ звертає особливу увагу.
Бо у такій ситуації звинувачена особа позбавляється належно і ефективно будувати свій захист.
Відповідно, залишається незрозумілим, яким чином наявність у касі 281,00 грн. свідчить про порушення п.1,2 ст. 3 Закону №625.
Крім цього, суд має сумніви стосовно дотримання процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, норми чинного КУпАП не передбачають у собі можливості складення протоколу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На присутність особи при складанні протоколу вказують й вимоги Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року №566 (далі - Інструкція №566).
Зокрема, у пункті 12 вказаної Інструкції зазначено про складання протоколу у податковому органі лише у разі неможливості його складання за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Тоді як будь - якого обґрунтування і доказів неможливості складання протоколу №621 за місцем вчинення правопорушення, а саме: у приміщенні магазину «Biedronka», матеріали справи у собі не містять.
Між тим, норми чинного КУпАП зобов'язують уповноважену особу скласти протокол про адміністративне правопорушення протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, за умови обов'язкової присутності цієї особи.
При цьому, уповноважена особа, яка складає протокол, має забезпечити не тільки присутність ймовірно винної особи при складанні протоколу, а й можливість реалізації нею гарантованих ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Адже ВС КАС у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 522/12566/18 вказав, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто, особа набуває певного обсягу прав ще зі стадії складання протоколу і забезпечення можливості їй для використання цих прав, звісно, що на її розсуд, є запорукою законності подальшого провадження у справі і прийняття законного рішення уповноваженим органом.
По - перше, особа має бути негайно і детально поінформована про факти та юридичну кваліфікацію обвинувачення. ЄСПЛ у п.34 рішення від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти росії» вказав, що деталі злочину мають бути повідомлені обвинуваченому, інакше порушується п.1 та п.п. «а» п.3 ст. 6 Конвенції.
По - друге, особі має бути забезпечене право на кваліфіковану правову допомогу. Бо ЄСПЛ завжди вважав доступ до захисника на ранніх стадіях провадження процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основоположною гарантією від поганого поводження, знаючи про особливу вразливість обвинуваченого на цих етапах.
У пункті 73 Рішення у справі «Зінченко проти України» (Заява № 63763/11) від 13/06/2014 року ЄСПЛ вказав, що відповідно до підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист у належний спосіб та без обмежень можливості наводити суду першої інстанції усі відповідні аргументи на свій захист, і отже, впливати на результати провадження Цей обов'язок включає в себе надання обвинуваченому можливості ознайомитися з результатами розслідування, проведеного під час провадження, з метою підготовки свого захисту (наприклад, рішення від 18 березня 1997 року у справі «Фуше проти Франції» (Foucher v. France), пп. 26-38, Reports 1997-II).
Суд дослідив наявні у справі запрошення ОСОБА_1 для ознайомленні із Актом фактичної перевірки та для складання протоколу, проте, за відсутності обґрунтування чітких і об'єктивних причин неможливості складання цих документів на місці вчинення порушення, не може вважати, що ці докази здобуті у встановленому законом порядку.
Тому цей протокол суд не може вважати таким доказом, який випливає із співіснування чітких і узгоджених між собою презумпцій щодо факту.
Бо цей стандарт доказування передбачає, що кожна презумпція має бути сформульована ясно, без двозначності, щоб її було легко зрозуміти.
Звідси, суд не може прийняти рішення на підставі такого протоколу, дані якого, крім цього, суперечать доданому до нього Акту фактичної перевірки, і тлумачить усі сумніви на користь «звинуваченої» особи згідно із принципом «In dubio pro reo», за яким - «У випадку сумнівів справа вирішується на користь підсудного».
Беручи до уваги, зокрема, й рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства,
Чи винна особі у вчиненні адміністративного правопорушення
З мотивів, що наведені вище, суд мусить виключити протокол із доказової бази у цій справі, тоді як інші долучені до нього докази є похідними від нього, а у цьому випадку ще й суперечать йому.
Тому вина ОСОБА_1 не може вважатись доведеною згідно із стандартом «поза розумним сумнівом», а він не може вважатись винним.
Суд не може виправити протокол самостійно в силу застосування правової позиції ЄСПЛ, яка сформована ним у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), зокрема, про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Бо за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись судом лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Відповідно, особа не може вважатись винною на підставі сумнівних доказів.
Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин
Підставою адміністративної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні всіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
У даному випадку суд встановив відсутність (недоведеність) у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, а тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Тому ОСОБА_1 у цьому провадженні не піддається адміністративному стягненню і не підлягає адміністративній відповідальності.
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , так як він не піддається адміністративному стягненню.
Суд не встановив застосування заходів забезпечення провадження у цій справі, тому не приймає рішення про їх скасування.
Тому на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 248, 249, 251,252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 того ж Кодексу у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ірина Явіца