Справа № 127/24154/23
Провадження № 2/127/3062/23
(ЗАОЧНЕ)
10.11.2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участі: секретаря Бойчук Я. П.,
представника позивача - адвоката Тимощука Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, щоОСОБА_2 , 25.02.2023 року о 19:00 год., в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 18, керував транспортним засобом «Форте 250», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2023 р. по справі №127/12181/23 по вказаних вище обставинах визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова суду набрала законної сили.
Внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивачу, який являється власником пошкодженого транспортного засобу, фактично завдано матеріальну шкоду внаслідок ДТП, в загальній сумі 124 330,00 грн., а також моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 5 000, 00 грн.
Моторно (транспортне) страхове бюро України розглянуло справу №91403 щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті ДТП, яка мала місце 25.02.2023 р. за участю транспортного засобу марки HYUNDAI з номерним знаком НОМЕР_2 та прийнято рішення з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу про виплату страхового відшкодування в сумі 49 013,93 грн. Загальну вартість відновлювального ремонту нараховано в сумі 106 074,28 грн. (включаючи ПДВ).
24.04.2023 р. Моторно (транспортним) страховим бюро України перераховано на рахунок ОСОБА_1 49 013,93 грн.
Позивач зазначає, що така сума відшкодування не покрила фактичні матеріальні витрати, які він поніс внаслідок отриманих механічних ушкоджень належного йому транспортного засобу під час ДТП, оскільки 10.04.2023 р. по справі №127/9251/23 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області за клопотанням ОСОБА_1 скасовано арешт на автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_2 . Після повернення вказаного автомобіля позивачу, він звернувся до фізичної особи ОСОБА_3 , основним видом діяльності якого за КВЕД: 45.20 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Відповідно до висновку про несправність, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , за результатом огляду, 19.04.2023 р. описано ушкодження та проведено ремонт належного позивачу автомобіля. В подальшому, 09.06.2023 р. між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт та позивачем отримано рахунок №0001 щодо необхідності оплати на загальну суму 124 330,00 грн. за ремонт автомобіля.
13.06.2023 р. за послуги ремонту автомобіля згідно виставленого рахунку ОСОБА_1 , перерахував суму коштів в розмірі 124 330,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 .
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви до суду різниця між фактичною сумою страхового відшкодування 49 013,93 грн. та фактично понесеною позивачем матеріальною шкодою 124 330,00 грн., становить 75 316,07 грн., яка на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на його користь моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5 000 грн., та обгрунтовує тим, що від часу ДТП до моменту отримання автомобіля після ремонту пройшло більше трьох місяців, позивач змушений був витрачати час на пошук місця для ремонту автомобіля, залучати майстрів для такого ремонту, автомобіль більше місяця був під арештом, позивач був змушений залучати адвоката для підготовки документів щодо звернення до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про скасування арешту автомобіля, після скасування арешту витрачав особистий час для повернення автомобіля з арештмайданчика, був змушений витрачати додатковий час для поїздок на громадському транспорті з дому (м. Гнівань) на роботу (с. Маяки, Тульчинський р-н) на навпаки, через що позивач почав нервувати, перебував у стані пригніченості, не міг спокійно спати вночі та був змушений раніше прокидатись вранці. Позивачу довелося користуватися послугами таксі та громадського транспорту, що викликало суттєві незручності у пересуванні, оскільки за характером роботи постійно використовує власний автомобіль.
Ухвалою суду від 07.09.2023 вищевказану цивільну справу прийнято до провадження, та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 04.12.2023 витребувано з ВЧ НОМЕР_3 , належним чином завірену копію наказу по особовому складу про прийняття на військову службу ОСОБА_2 , та інформацію чи перебуває ОСОБА_2 , в зоні активних бойових дій в зв'язку з перебуванням на військовій службі, з метою встановлення можливості його явки в судове засідання.
Крім того, ухвалою суду від 04.12.2023 за клопотанням сторони позивача призначено у справі автотоварознавчу експертизу та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
10.04.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної експертизи.
Ухвалою суду від 14.04.2025 провадження у справі поновлено та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 15.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримав за обставин, викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання вчергове не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошення на офіційному сайті Судової влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 .
25.02.2023 року о 19:00 год., в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 18, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Форте 250», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином ОСОБА_2 , порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2023 р. по справі №127/12181/23 по вказаних вище обставинах визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова суду набрала законної сили.
10.04.2023 р. по справі №127/9251/23 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області за клопотанням ОСОБА_1 , скасовано арешт на автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою слідчого ВРЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Поліщуком І. М від 14.04.2023 року, закрито кримінальне провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої є постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із листа Моторно (транспортного) страхового бюро України вбачається, що було розглянуло справу №91403 щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті ДТП, яка мала місце 25.02.2023 р., за участю транспортного засобу марки HYUNDAI з номерним знаком НОМЕР_2 та прийнято рішення з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу про виплату страхового відшкодування в сумі 49 013,93 грн.
24.04.2023 р. Моторно (транспортним) страховим бюро України перераховано на рахунок ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 49 013,93 грн., що підтверджується копією квитанції.
Відповідно до Звіту №23-114 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, наданого Моторно (транспортним) страховим бюро України, загальну вартість відновлювального ремонту нараховано в сумі 106 074,28 грн. (включаючи ПДВ).
Відповідно до висновку про несправність, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , за результатом огляду, 19.04.2023 р. описано ушкодження та проведено ремонт належного позивачу автомобіля на загальну суму 124 330,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 13.06.2023 р. ОСОБА_1 розрахувався за послуги ремонту автомобіля згідно виставленого рахунку та перерахував суму коштів в розмірі 124 330,00 грн., на рахунок ФОП ОСОБА_3 .
Як убачається із висновку експерта №8274/23-21 від 04.04.2025 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI з номерним знаком НОМЕР_2 , який 25.02.2023 року зазнав технічних ушкоджень під час ДТП, відповідно кількісних величин, які вказані в акті огляду автомобіля від 17.03.2023 (а.с.31-31) та наявні у фотоілюстраціях пошкоджень (а.с.38, 39) на час ДТП склала величину 100 209,31 грн.
При цьому матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля з урахуванням ПДВ, склав: 61 208,49 грн.
Вартість заподіяної шкоди та матеріальних збитків без урахування ПДВ, складалавеличину 55 362,08 грн.
Оскільки на момент ДТП цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, позивач ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та із заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , МТСБУ 24.04.2023 здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 49 013,93 грн.
Частинами першою та другою статті1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2, статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем ОСОБА_1 надано належні докази на підтвердження завданих йому збитків у виді витрат, які він мусив зробити для відновлення свого майна у розмірі 124 330,00 грн.
Суд вважає, що оскільки МТСБУ 24.04.2023 здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 49 013,93 грн., тому з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріального збитку та отриманим страховим відшкодуванням, а саме у розмірі 75 316,07 грн.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Як встановлено судом по справі, ОСОБА_2 не застрахував свою цивільну відповідальність, а тому його майнові інтереси внаслідок ДТП договором не захищені.
Також не захищені й інтереси потерпілогої внаслідок ДТП особи на відшкодування завданої майнової шкоди.
Отже, з огляду на те, що у ОСОБА_2 були відсутні договірні відносини із страховою компанією щодо відшкодування заподіяної ним шкоди, тому за заподіяну ним шкоду має відповідати саме він як винуватець ДТП.
Встановлений статтею 41 Закону обов'язок МТСБУ відшкодувати потерпілій особі шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих не звільняє заподіювача шкоди від її відшкодування. Вказана норма направлена саме на захист прав потерпілих, а не заподіювачів шкоди.
Крім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вимогами ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує, що на визначення розміру моральної шкоди впливає ступінь вини відповідача, а саме, що ним вчинені дії відносно порушення Правил дорожнього руху України та в результаті цього пошкодження мають необережну форму вини, водночас суд враховує розмір завданої матеріальної шкоди та її характер, а також що внаслідок ДТП позивач втратив можливість використовувати свій автомобіль як в професійному, так і в особистому житті; переніс відповідні душевні страждання в результаті потрапляння в ДТП; витрачання позивачем часу для вирішення питань у зв'язку із ДТП; відмовою винної особи в досудовому врегулюванні спору та необхідності відновлення порушених прав шляхом звернення до адвоката і суду.
Отже, враховуючи характер, обсяг і глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, характер правопорушення, вчиненого відповідачем, ступінь його вини, суд вважає, що обґрунтованим розміром відшкодування відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. відповідатиме верховенству права, вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Також суд вважає, що судові витрати в розмірі 3 786,40 грн., понесені позивачем по проведенню експертного транспортно-товарознавчого дослідження для визначення розміру завданої майнової шкоди підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 82, 141, 263-265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 75 316 (сімдесят п'ять тисяч триста шістнадцять) гривень 07 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн. та витрати понесені при оплаті за проведення експертизи у розмірі 3 786,40 грн.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 12.11.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: