єдиний унікальний номер справи 546/131/25
номер провадження 1-кп/546/43/25
12 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за № 12025175440000004 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , неодружений, з середньою спеціальною освітою, є учасником бойових дій, перебуває на посаді водія 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , не є особою з інвалідністю, не депутат, неповнолітніх або інших осіб на утриманні не має, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України,
установив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним
Відповідно до обвинувального акта згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 26.06.2018 № 182 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду старшого водія 1 відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 № 343 старшого солдата по мобілізації ОСОБА_3 , солдата резерву запасної роти, призначено на посаду водія 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Згідно з вимогами статей 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, старший солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Однак, старший солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, став на протиправний шлях та вчинив ряд кримінальних правопорушень (проступків).
Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI; конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» - персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Частиною 2 статті 5 зазначеного закону персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані зокрема, свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Так, 14 вересня 2020 року близько 16 години, старший солдат ОСОБА_3 , повертаючись із відпустки та йдучи на залізничний вокзал по вул. Освітянській у с-щі Покровське Решетилівського (нині Полтавського) району Полтавської області, знайшов важливий особистий документ - посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із дозволом на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «СЕ», а в подальшому, розуміючи важливість особистого документу, відсутність якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, а також те, що у посвідченні водія закріплені конфіденційні відомості, зокрема відомості про особу ОСОБА_4 та дату його народження, протиправно ним заволодів та зберігав його до 15 листопада 2023 року, чим здійснив умисне протиправне зберігання конфіденційної інформації про ОСОБА_4
01 січня 2021 року у ОСОБА_3 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_5 із відкритими категоріями «В» та «С».
29 січня 2021 року постановою Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
10 березня 2022 року постановою Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
19 серпня 2022 року постановою Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
16 січня 2023 року постановою Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
02 серпня 2023 року постановою Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 125, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.
Так, 15 листопада 2023 року близько 17 години 40 хвилин ОСОБА_3 , будучи особою, у якої 01 січня 2021 року вилучене посвідчення водія на його ім'я серії НОМЕР_5 із відкритими категоріями «В» та «С» та особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на строк 10 років, керував автомобілем PEUGEOT 405, н.з. НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_6 , та рухався по вул. Залізничній у с-щі Покровське Полтавського району Полтавської області, який при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», був зупинений працівниками поліції реагування патрульної поліції СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
У цей момент ОСОБА_3 вирішив ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, представившись при цьому працівникам поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та використавши конфіденційну інформацію, яка закріплена у посвідченні водія серії НОМЕР_4 , видане, згідно його змісту, 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із дозволом на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «СЕ», яким він протиправно заволодів 14 вересня 2020 року та зберігав до 15 листопада 2023 року.
У подальшому ОСОБА_3 , діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане, згідно його змісту, 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із дозволом на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «СЕ», з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, без згоди ОСОБА_4 використав конфіденційну інформацію про особу ОСОБА_4 , зокрема дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши працівнику поліції для перевірки зазначене вище посвідчення водія, у результаті чого інспектором РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 безпідставно була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 703012 від 15.11.2023, про вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії № ААД 654703 від 15.11.2023 про вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Своїми протиправними діями, що виразилися у незаконному зберіганні та використанні конфіденційної інформації про особу ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 182 КК України.
Позиція учасників кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 вважала, що у судовому засіданні достеменно установлено, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, просила призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 182 КК України у виді обмеження волі на строк один рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, визнав повністю та зазначив, що всі обставини, які викладені у обвинувальному акті, дійсно мали місце. Так, обвинувачений повідомив, що він є військовослужбовцем. У 2020 році він повертався з відпустки і біля Покровської сільської ради знайшов посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , які вирішив залишити собі. У подальшому його декілька разів зупиняли працівники поліції та складали протоколи про адміністративні правопорушення, при цьому він пред'являв їм знайдене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 . У вчиненому кримінальному правопорушенні розкаювався, з приводу призначення йому покарання не заперечував проти запропонованого прокурором.
Потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив, що посвідчення водія він загубив у 2019 році та протягом трьох місяців зробив нові. У 2024 році йому прийшов лист із рішенням суду про накладення на нього штрафу у розмірі 1700,00 гривень. Через застосунок «Дія» він побачив наявність щодо себе виконавчого провадження по адміністративним штрафам. Після цього він звернувся до органів поліції. На суворому покаранні не наполягав.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом установлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не установлено.
Мотиви призначення покарання
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При обранні виду і міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку. Також суд ураховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та те, що він критично відноситься до своїх дій та зобов'язується у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень. Також суд ураховує стан здоров'я обвинуваченого, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має. Крім цього судом ураховується думка прокурора, яка просила призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Санкцією ч. 1 ст. 182 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення).
Ураховуючи сукупність цих обставин, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік та на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю один рік.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також передбачені п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що обвинувачений з'являвся до суду за викликами суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз'яснити положення частини 7 статті 128 КПК України про те, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
По даному кримінальному провадженню процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 182 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_3 на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пунктів 2, 4 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі частини 4 статті 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 не обирати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме кримінальне провадження № 12019170310000275 від 09.08.2019, яке розпочате за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у двох томах (том 1 на 255 (двохсот п'ятдесяти п'яти) аркушах та том 2 на 208 (двохсот восьми) аркушах), а також речові докази, які підшиті у дане кримінальне провадження:
документи з вільними зразками підписів потерпілого ОСОБА_4 :
- товарно-транспортна накладна № 6951-000523 від 01.09.2023;
- товарно-транспортна накладна № 6954-000567-2 від 05.08.2023;
- товарно-транспортна накладна № 6954-000567-1 від 05.08.2023;
- накладна на переміщення № 4614 від 21.03.2023;
- накладна на переміщення № 6848 від 17.04.2023;
- накладна на переміщення № 9602 від 02.05.2024;
- накладна на переміщення № 13643 від 29.06.2023;
посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 703012 від 15.11.2023, яка винесена на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
документи з вільними зразками підписів та почерку ОСОБА_3 :
- заява ОСОБА_3 від 05.04.2021, яка адресована військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- анкета ОСОБА_3 від 2022 року;
- акт технічного стану військового майна № 82/423 автомобіль легковий УАЗ-31514 військовий номер 0370 Б4 ш. 507215 від 03.12.2020;
- акт технічного стану військового майна № 82/424 бортовий автомобіль УРАЛ-4320 військовий номер НОМЕР_7 ш. 011906 від 03.12.2020;
- службова характеристика на військовослужбовця військової частини НОМЕР_8 ОСОБА_3 ;
- довіреність ОСОБА_3 від 30.03.2018, посвідчена секретарем Піщанської сільської ради Решетилівського району ОСОБА_9 , зареєстрована в реєстрі за № 22;
- копія сторінок паспорта на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 ;
- заява ОСОБА_3 від 06.06.2022 про надання тарифної відпустки за 2021 рік;
- заява ОСОБА_3 від 18.07.2022 про надання відпустки за відпрацьовані дні за 2022 рік;
- заява ОСОБА_3 (без дати) про надання додаткової оплачуваної відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2022 рік на 14 днів;
документи, вилучені у Решетилівському районному суді Полтавської області:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 654703 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матеріали, додані до протоколу:
- оригінал акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на ім'я ОСОБА_4 ;
- оригінал направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.11.2023 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення по праві про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ
№ 703012 від 15.11.2023, винесена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- оригінал довідки про безперервну зйомку відео реєстратором (бодікамерою);
- оригінал довідки про належність автомобіля Peugeot 405 р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_6 ;
- оптичний диск, на якому мається рукописний напис барвником чорного кольору « ОСОБА_4 , 08.12.1988 Протокол ААД 654703 ч. 1 ст. 130 КУпАП 15.11.23»;
- копія постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.03.2024 про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 546/1628/23);
- копія постанови Полтавського апеляційного суду по справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2024 про скасування постанови судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.03.2024 та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення
залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
Суддя ОСОБА_1