єдиний унікальний номер справи 546/131/25
номер провадження 1-кп/546/43/25
12 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за № 12025175440000004, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 та ч. 1 ст. 182 Кримінального кодексу України,
установив:
У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває на розгляді кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за № 12025175440000004, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 та ч. 1 ст. 182 Кримінального кодексу України.
Відповідно до обвинувального акта згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2018 № 182 старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого водія 1 відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 № 343 старшого солдата по мобілізації ОСОБА_4 , солдата резерву запасної роти, призначено на посаду водія 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Згідно з вимогами статей 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Однак, старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, став на протиправний шлях та вчинив кримінальне правопорушення (проступок).
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 із подальшими змінами, посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами, а тому є важливим особистим документом.
Так, старший солдат по мобілізації ОСОБА_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2020 № 251 вибув у додаткову відпустку за раніше відпрацьований час у вихідні та святкові дні в зоні проведення ООС терміном на 14 діб з 01 по 14 вересня 2020 року в с. Покровське Решетилівського (нині Полтавського) району Полтавської області.
14 вересня 2020 року близько 16 години старший солдат по мобілізації ОСОБА_4 , повертаючись із відпустки та йдучи на залізничний вокзал по вул. Освітянській у с-щі Покровське Решетилівського (нині Полтавського) району Полтавської області, знайшов важливий особистий документ - посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із дозволом на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С» та «СЕ». У вказаний час та місці у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на викрадення важливого особистого документу, а саме вищезазначеного посвідчення водія.
У подальшому ОСОБА_4 , розуміючи важливість особистого документу, відсутність якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з особистих мотивів, вважаючи, що його дії непомітні для оточуючих, взяв до рук посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 30.11.2010 Кобеляцьким ВРЕР на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із дозволом на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С» та «СЕ», що належало ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаний час та місці, таємно викрав вищевказане посвідчення водія з метою подальшого його використання для ухилення від відповідальності та зберігав його при собі до 15.11.2023, при цьому з метою його повернення законному володільцю ОСОБА_3 , не вжив будь-яких заходів.
Вказані дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному заволодінні шляхом крадіжки важливим особистим документом, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 357 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження призначений на 12 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 12 листопада 2025 року після допиту обвинуваченого прокурор ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого у частині притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора не заперечував, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, визнав.
Потерпілий ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження в частині притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Отже, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності є закінчення, установлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком та за яке відповідно до санкції ч. 3 ст. 357 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) було передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості.
На час розгляду клопотання обвинуваченого в судовому засіданні закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Судом не установлено обставин, які свідчать про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к зазначив, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.
Ураховуючи викладене, приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 є кримінальним проступком, з моменту вчинення якого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні ст. 49 КК України не зупинявся і не переривався, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 284, 285, 286, 288, 314, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_2 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та закриття кримінального провадження в цій частині задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за № 12025175440000004, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1