04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/557/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Пономаренка А. Є.,
позивача - не з'явилися,
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 (суддя Мальована Л. Я.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 (судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Тищенко А. І.) у справі
за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради
до: 1) ОСОБА_1 , 2) Фермерського господарства "Ліра-Агро"
про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2024 року виконуючий обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Ліра-Агро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішень Яготинської міської ради всупереч вимогам законодавства без проведення земельних торгів передано в оренду ОСОБА_1 із земель комунальної власності спірні земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Яготинської міської ради. На підставі зазначених рішень Яготинською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок, якими ОСОБА_1 передано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 15 років земельні ділянки площею 86,9344 га.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, у позові відмовлено повністю.
4. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди виходили з того, що Яготинською міською радою приймались рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України у редакції, чинній на час прийняття рішень. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що прокурору ще у серпні 2018 року під час звернення до Яготинського районного суду Київської області з позовом у справі № 382/1382/18 було відомо про обставини передачі ОСОБА_1 земельних ділянок, тому днем початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах є 04.07.2016 (за 2 спірними договорами оренди) та 30.12.2016 (за 8 спірними договорами оренди). В свою чергу, прокурор звернувся із позовною заявою 28.02.2024, тобто через 8 років коли довідався (об'єктивно міг довідатися) про можливе порушення права держави або про особу, яка його порушила.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки за результатами вирішення цього спору встановлено, що права або законні інтереси позивача не були порушені, питання про застосування позовної давності апеляційним судом не розглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі заступника керівника Київської обласної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовільнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на порушення норм процесуального права (статей 2, 7, 11, 13, 52, 236, 269 ГПК України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у:
- постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, в якій суд дійшов висновку, що "з урахуванням системного тлумачення положень частини 2 статті 124, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, сформульовано висновок про те що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого приписами статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз";
- постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/89/19, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19 "землі фермерського господарства мають особливий режим і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, при цьому недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами є об'єктом перевірки в кожному конкретному випадку відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а в разі переданого на судовий розгляд спору - судом";
- постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 615/986/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 18.03.2023 у справі № 911/14/20, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19 "право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз";
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 "відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів";
- постанові Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України "право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах";
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 "після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства";
- постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19 "є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах";
- постановах Верховного Суду у справах від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 15.05.2020 у справі № 922/1151/18 "подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову) не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права";
- постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 911/1332/19 "з огляду на вимоги статей 257, 261 Цивільного кодексу України та зважаючи на обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності, фактично визнавши поважними причини її пропуску".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. 17.10.2025 на адресу Верховного Суду через "Електронний суд" надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі від 15.09.2025, та без заяви про його продовження, поданою до закінчення цього строку, у зв'язку із чим відзив залишається без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 911/557/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.10.2025.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2025 № 32.2-01/2441 у зв'язку з перебуванням судді Берднік І. С. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/557/24.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 справу № 911/557/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 911/557/24 на 04.11.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Яготинської міської ради від 31.10.2013 № 2207-39-VI ОСОБА_1 передано в оренду земельні ділянки, кадастрові номери: 3225510100:10:013:0001 площею 35,6618 га, 3225510100:09:008:0001 площею 3,6632 га, 3225510100:09:008:0021 площею 10,1536 га, 3225510100:09:029:0036 площею 9,5406 га 3225510100:09:029:0035 площею 17,1103 га.
10. Після оформлення права оренди на зазначені земельні ділянки загальною площею 76 га ОСОБА_1 в грудні 2013 року створено Фермерське господарство "Ліра-Агро", керівником якого визначено ОСОБА_1 .
11. Яготинською міською радою прийнято рішення від 22.12.2015 № 146-03-VII та від 22.12.2015 № 147-03-VII, згідно з якими ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду двох земельних ділянок площею 18 га. Кожна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Яготинської міської ради. Мета отримання - для ведення фермерського господарства.
12. В подальшому, на підставі рішення Яготинської міської ради від 17.03.2016 № 269-05-VII ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 3225510100:09:029:0037, площею 18,0000 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 04.07.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 04.08.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 15805448.
13. Рішенням Яготинської міської ради від 17.03.2016 № 270-05-VII ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 3225510100:04:003:0009, площею 18,0000 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 04.07.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 04.08.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 15811934.
14. Яготинською міською радою прийнято рішення від 17.03.2016 № 246-05-VII та від 17.03.2016 №245-05-VII, якими ОСОБА_1 також надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду двох земельних ділянок орієнтовною площею 30 га та 45 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства.
15. Після чого рішенням Яготинської міської ради від 15.12.2016 № 698-14-VII ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, кадастрові номери:
- 3225510100:09:028:0004, площею 10,0851 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18668800;
- 3225510100:09:029:0040, площею 7,2441 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18683916;
- 3225510100:09:029:0039, площею 6,4185 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18679185.
16. На підставі рішення Яготинської міської ради від 15.12.2016 № 699-14-VII ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, кадастрові номери:
- 3225510100:09:029:0038, площею 4,3612 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18686397;
- 3225510100:09:029:0041, площею 8,4441 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18687061;
- 3225510100:09:029:0042, площею 3,5012 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18689527;
- 3225510100:09:029:0043, площею 4,5241 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18689852;
- 3225510100:09:029:0044 площею 6,3561 га в адміністративних межах Яготинської міської ради для ведення фермерського господарства та 30.12.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років, який 17.01.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18690091.
17. Зі змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.07.2023 вбачається, що право оренди на зазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 .
18. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що договори оренди земельних ділянок, укладені між Яготинською міською радою та ОСОБА_1 всупереч вимог статей 122, 123, 124, 134, Земельного кодексу У країни, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство", тому набуття ОСОБА_1 у користування спірних земельних ділянок комунальної власності не відповідає вимогам земельного законодавства.
Прокурор вважає, що оскільки ОСОБА_1 отримала в 2013 році у користування земельні ділянки в адміністративних межах Яготинської міської ради на позаконкурсній основі для створення та ведення фермерського господарства та заснувала Фермерське господарство "Ліра-Агро", в якому визначена керівником, то надання їй на позаконкурсній основі для ведення фермерського господарства інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в іншому місці, зокрема і в адмінмежах Яготинської міської ради, суперечить Закону України "Про фермерське господарство" та Земельному кодексу України.
19. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 посилається на те, що спірні договори оренди укладені у відповідності до вимог чинного законодавства (на момент виникнення спірних правовідносин), що регулює земельні відносини, а саме Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди, здійснена державна реєстрація спірних договорів. Сплата орендної плати здійснюється своєчасно та у повному розмірі.
Крім того, Закон України "Про фермерське господарство" не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.
Земельні ділянки, надані в оренду до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-УІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто до 03.04.2016.
20. Відповідач-2 заперечує проти задоволення позову з підстав, зазначених відповідачем-1, а також додатково наголошує на тому, що Фермерське господарство "Ліра-Агро" є діючим фермерським господарством та має у власності таку техніку: Subaru Forester, 2016 року випуску; Ford Ranger Limited Double Cab, 2017 року випуску; Fiat Doblo, 2021 року випуску. Крім того, Фермерське господарство "Ліра-Агро" має в оренді сільськогосподарську техніку необхідну для збору урожаю, займається розведенням свійських тварин, зокрема свиней. Відповідач-2 спростовує твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не мала наміру створювати фермерське господарство, оскільки інформація щодо реєстрації будь-якої сільськогосподарської техніки за ОСОБА_1 відсутня.
Позиція Верховного Суду
21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.
23. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримала спірні земельні ділянки як громадянин, хоча вже мала зареєстроване Фермерське господарство "Ліра-Агро", з основною метою - обхід участі в земельних торгах.
Так, ОСОБА_1 на момент отримання в оренду спірних земельних ділянок вже створила Фермерське господарство "Ліра-Агро", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, для створення якого їй вже було надано на поза конкурентній основі земельні ділянки, кадастрові номери: 3225510100:10:013:0001 площею 35,6618 га, 3225510100:09:008:0001 площею 3,6632 га, 3225510100:09:008:0021 площею 10,1536 га, 3225510100:09:029:0036 площею 9,5406 га, 3225510100:09:029:0035 площею 17,1103 га.
ОСОБА_1 після отримання в оренду без проведення земельних торгів земельних ділянок, кадастрові номери: 3225510100:09:029:0037, 3225510100:04:003:0009, 3225510100:09:028:0004, 3225510100:09:029:0040, 3225510100:09:029:0039, 3225510100:09:029:0038, 3225510100:09:029:0041, 3225510100:09:029:0042, 3225510100:09:029:0043, 3225510100:09:029:0044, не було створене нове фермерське господарство. Натомість зазначені земельні ділянки перебувають в оренді ОСОБА_1 на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених з Яготинською міською радою, що підтверджується листом Яготинської міської ради від 02.10.2023 № 08-28/4574 та, одночасно, перебувають у фактичному користуванні Фермерського господарства "Ліра-Агро", що не оспорюється відповідачами.
На думку прокурора, відповідачі, всупереч вимогам Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України, безпідставно застосували спрощену процедуру (без проведення земельних торгів) отримання земель комунальної власності, відносно особи, яка таке право вже використала, а спірні земельні ділянки таким чином вибули в користування до юридичної особи Фермерського господарства "Ліра-Агро".
Прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_1 при отриманні спірних земельних ділянок на позаконкурентній основі мала на меті саме розширити вже створене нею Фермерське господарство "Ліра-Агро", а не створити нове фермерське господарство.
24. Таким чином, спірним питанням є правомірність/неправомірність договору оренди спірних земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів з урахуванням того, що таке право вже було реалізовано заявником.
25. У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, як таких, що укладені всупереч вимогам закону, стверджуючи про їх оспорюваність та посилаючись на обставини, які це підтверджують, а також заявивши вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути Яготинській міській раді спірні земельні ділянки (статті 203, 216 ЦК України).
26. Відповідачі у цій справі заперечували позовні вимоги як по їх суті, вважаючи, що договори укладені у відповідності до приписів чинного законодавства, так і шляхом подання заяви про застосування позовної давності, як законної можливості уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Цей доктринальний підхід наразі підтримується практикою ЄСПЛ та сталою позицією Верховного Суду.
27. Так, 30.10.2024 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про застосування позовної давності, мотивоване тим, що днем початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах є 04.07.2016 (за двома спірними договорами оренди) та 30.12.2016 (за 8 спірними договорами оренди), оскільки саме з цієї дати Яготинській міській раді було відомо про вчинення спірних правочинів.
28. Прокурор при цьому, звертає увагу на те, що Яготинський районний суд Київської області ухвалою від 06.04.2023 закрив провадження у цивільній справі № 382/1382/18 за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Яготинської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, рішень та визнання недійсними договорів оренди на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19. Подібні справи мають вирішуватись у господарському суді, тому прокуратурою вживалися заходи прокурорського реагування про визнання недійсними договорів оренди, укладених в 2016 році, починаючи з 2018 року, але через зміну судової практики, провадження у справі № 382/1382/18 закрито, що в свою чергу призвело до повторного звернення до суду з цим позовом, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності до спірних правовідносин.
29. За змістом частин 1- 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
30. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
31. Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
32. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
33. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької' діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
34. За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.
35. З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121,123,134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.
36. Верховний Суд у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, дійшов висновку, що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз.
37. У постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/89/19, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19 сформульовано висновки про те, що землі фермерського господарства мають особливий режим і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, при цьому недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами є об'єктом перевірки в кожному конкретному випадку відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а в разі переданого на судовий розгляд спору - судом.
38. Правовий висновок про те, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз, викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 615/986/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 18.03.2023 у справі № 911/14/20, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
39. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі.
40. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначила, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
41. Як вбачається зі матеріалів справи та обставин, встановлених судами попередніх інстанції, ОСОБА_1 , звертаючись до Яготинської міської ради із заявою про отримання спірних земельних ділянок, мала на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого Фермерського господарства "Ліра-Агро", засновником якого вона є, шляхом отримання земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.
42. Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що після укладання оспорюваних договорів оренди землі ОСОБА_1 не створила нового фермерського господарства.
43. Відсутність перевірки з боку Яготинської міської ради можливостей та намірів ОСОБА_1 щодо використання землі, а також того факту, що остання вже використала своє право на отримання землі для ведення фермерського господарства призвели до незаконної передачі їй спірної земельної ділянки.
44. Таким чином, усупереч наведеним нормам Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що громадянин право на отримання земельної ділянки може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. З огляду на викладене, суди у цьому разі повинні були досліджувати початок перебігу та момент закінчення позовної давності, наявність чи відсутність поважних причин пропуску позовної давності тощо (схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 922/1014/23, від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин).
45. Крім того, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (див. пункти 138- 140), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (див. пункт 66) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
46. Разом з тим аналіз норм матеріального права щодо "інституту позовної давності" в сукупності з нормами ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині додаткової оцінки доказів та обставин справи, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу позовної давності, однак і не обмежують його в перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 03.08.2022 у справі № 925/538/19.
47. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).
48. Тобто, після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. У зв'язку з чим позовна вимога про повернення земельної ділянки повинна заявлятися саме до фермерського господарства.
49. Наведене в сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, в тому числі в частині питання застосування наслідків спливу позовної давності та встановлення дійсного користувача спірних земельних ділянок, що в свою чергу свідчить про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення та постанова - скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
50. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. За змістом частин 3, 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права тільки цим судом.
52. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
53. Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
54. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 911/557/24 скасувати, справу № 911/557/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай