04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2414/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Доманського В. П. (адвокат),
відповідача - Рєпкіна Н. І. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - Бажана В. П. (адвокат),
третьої особи-3 - Ярличенка І. В. (в порядку самопредставництва),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 (суддя Картавцева Ю. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (головуючий - Кравчук Г. А., судді Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 295
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірини Леонідівни,
та за участю третіх осіб-2- 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради; Дніпровської міської ради
про визнання протиправним та скасування наказу.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 11.05.2023 Житлово-будівельний кооператив № 295 (далі - ЖБК № 295, Кооператив, позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, Міністерство, відповідач), за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірини Леонідівни (далі - приватний нотаріус Стаднік І. Л., Нотаріус, третя особа-1), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Департамент, заявник скарги, третя особа-2), Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міськрада, Міськрада, третя особа-3), про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту від 11.04.2023 № 1297/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ № 1297/5, оспорюваний наказ), згідно з пунктом 2 якого скаргу Департаменту від 13.01.2022 № 6/1-3 (далі - скарга № 6/1-3) було задоволено та скасовано рішення від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797 і від 08.12.2021 № 62120434, прийняті приватним нотаріусом Стаднік І. Л., посилаючись на положення статей 3, 6, 7, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2, 5, 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство допустило розгляд скарги, яка за умовами, визначеними цим Законом, мала бути залишена без розгляду, а саме у зв'язку з: 1) наявністю судового спору, оскільки відповідачу достеменно було відомо та повідомлялося позивачем про те, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/2160/22 за позовною заявою ЖБК № 295 до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" (далі - МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", Музична школа) про звільнення нежитлових приміщень та за зустрічною позовною заявою МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" до Кооперативу про скасування рішень про державну реєстрацію прав та припинення права власності; 2) відсутністю порушеного права (Департамент у поданій скарзі не навів і не довів наявності в нього будь-яких майнових (або інших) прав та інтересів щодо об'єктів нерухомого майна, державна реєстрація прав щодо яких оскаржується).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 (суддя Мілєва І. В.), постановленою на підставі статей 27, 30, 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), матеріали справи № 904/2414/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 1297/5 у частині пункту 2 щодо скасування рішень від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797 і від 08.12.2021 № 62120434, прийнятих Нотаріусом. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у частині скасування пункту 2 оспорюваного наказу з огляду на те, що Мін'юст неправомірно розглянув по суті скаргу № 6/1-3, незважаючи на наявність передбачених пунктами 3, 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 26.07.2022) підстав для залишення зазначеної скарги без розгляду, оскільки: 1) станом на момент розгляду Міністерством скарги № 6/1-3 в провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебувала справа № 904/2160/22, предметом позову в якій було, зокрема, скасування рішень приватного нотаріуса Стаднік І. Л. від 07.12.2021 і від 08.12.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо права власності ЖБК № 295 на нежитлові приміщення №№ 595, 596, 594, 597, зареєстровані за індексними номерами: 62109943, 62109554, 62110407, 62120434, тобто предметом спору в справі № 904/2160/22 є оскарження тих самих рішень у сфері державної реєстрації прав, що є предметом скарги Департаменту; 2) Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 904/2160/22 виснував про те, що проведена в грудні 2021 року державна реєстрація за Кооперативом права власності на спірні приміщення не зачіпає прав та інтересів Музичної школи як орендаря цих приміщень.
Водночас, апеляційний суд зауважив, що хоча Департамент обґрунтовував порушення своїх прав обставинами розташування в спірних нежитлових приміщеннях МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", підпорядкованої заявнику скарги, і вчинення позивачем дій, спрямованих на виселення Музичної школи із займаних приміщень, проте, ані в скарзі № 6/1-3, ані в складеному за результатами її розгляду висновку колегії від 23.11.2023 не зазначено доказів та не наведено доводів на підтвердження наявності майнових прав на спірні приміщення в Департаменту та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", в інтересах якої звернувся Департамент зі скаргою до Міністерства.
Разом з тим суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для скасування наказу № 1297/5 в інших його частинах, крім пункту 2, позаяк Кооператив не обґрунтував порушення своїх прав у частинах, що стосуються безпосередньо прав та обов'язків приватного нотаріуса Стаднік І. Л., Офісу протидії рейдерству та Державного підприємства "Національні інформаційні системи".
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 16.08.2024 Департамент (скаржник-1) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо скасування пункту 2 наказу № 1297/5 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У свою чергу, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 19.08.2024 Мін'юст (скаржник-2) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 02.11.2016 до 25.07.2022) в подібних правовідносинах (в контексті того, що частиною 2 статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Мін'юсту щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд Міністерством відповідної скарги), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21;
2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 2 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 3, частини 2 статті 5, пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в подібних правовідносинах.
7. У свою чергу, на обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 02.11.2016 до 25.07.2022) в подібних правовідносинах (в контексті того, що частиною 2 статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Мін'юсту щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд Міністерством відповідної скарги), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норм статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 7 Порядку № 1128 в подібних правовідносинах (в контексті того, що пунктом 7 Порядку № 1128 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких комісія відмовляє у задоволенні скарги без розгляду по суті, а в усіх інших випадках мотивована відмова в задоволенні скарги може бути прийнята лише за результатом розгляду такої скарги по суті), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20;
3) суди не врахували висновку щодо застосування положень частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 9 Порядку № 1128 в подібних правовідносинах (в контексті того, що до Мін'юсту оскаржується дія або бездіяльність відповідного державного реєстратора, а не факт незаконної реєстраційної дії, а тому, розглядаючи таку скаргу, відповідач повинен надавати оцінку безпосередньо діям державного реєстратора, а не факту незаконних реєстраційних дій), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. ЖБК № 295 у відзивах на касаційні скарги Департаменту та Мін'юсту просить залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Приватний нотаріус Стаднік І. Л. і Міськрада не скористалися правом на подання відзивів на касаційні скарги.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 904/2414/23 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 15.10.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2024 відкрито та зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Мін'юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 904/2414/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2024 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 904/2414/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2025 поновлено провадження за касаційними скаргами Департаменту та Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 904/2414/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 04.11.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 11.04.2023 Мін'юст видав наказ № 1297/5, яким задовольнив подану Департаментом скаргу № 6/1-3 та скасував рішення від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797 і від 08.12.2021 № 62120434, прийняті приватним нотаріусом Стаднік І. Л.
11. Підставою для видачі оспорюваного наказу є складений за результатами розгляду скарги № 6/1-3, зареєстрованої в Мін'юсті 18.01.2022 за № СК-240-22, висновок центральної колегії Міністерства від 23.11.2022 (далі - висновок колегії від 23.11.2022), зі змісту якого вбачається, що підставою подання скарги стало те, що у спірних нежитлових приміщеннях, зареєстрованих на праві власності за ЖБК № 295, розташований МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", який підпорядкований заявнику скарги (Департаменту). При цьому приватний нотаріус Стаднік І. Л. прийняла оскаржувані рішення від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797, від 08.12.2021 № 62120434 на підставі документів, які не давали можливості встановити факт виникнення права власності Кооперативу на нежитлові приміщення, що на думку третьої особи-2, є підставою для скасування цих рішень.
Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно центральною колегією Міністерства встановлено, що приватним нотаріусом Стаднік І. Л. на підставі оскаржуваних рішень внесено запис про право власності ЖБК № 295 на нежитлові приміщення. Оскаржувані рішення прийнято Нотаріусом за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності №№ 49584941, 49584025, 49582857, 49590967 (далі - Заяви), до яких додано, зокрема, розпорядження від 25.05.1984 № 139/1р, видане Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР (далі - розпорядження), яке не давало змоги встановити факт виникнення у ЖБК № 295 права власності на нежитлові приміщення. Тобто оскаржувані рішення прийнято приватним нотаріусом Стаднік І. Л. з порушенням вимог статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Також у висновку колегії від 23.11.2022 у розділі "Мотиви рішення у розгорнутому викладенні (Мін'юстОфіційно)" зазначено про прийняття колегією Мін'юсту до розгляду письмових пояснень по суті скарги, зокрема, пояснень ЖБК № 295 від 22.08.2022 № 37 (вхідний № СК-1945-22 від 23.08.2022), від 22.11.2022 (вхідний № СК-3369-22 від 22.11.2022) як від заінтересованих осіб.
У вказаних поясненнях Кооператив акцентував увагу Міністерства на недоведеності Департаментом порушення його прав та інтересів прийнятими рішеннями державного реєстратора, а в поданому поясненні від 22.11.2022 повідомляв про прийняття до розгляду Господарським судом Дніпропетровської області в справі № 904/2160/22 зустрічної позовної заяви МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" до ЖБК № 295 про скасування рішень державного реєстратора, які є предметом оскарження за скаргою № 6/1-3.
12. До видачі Міністерством оспорюваного наказу, а саме в липні 2022 року ЖБК № 295 звернувся до суду з позовом про зобов'язання МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40, якими Музична школа користувалася на підставі договору оренди від 10.02.2020 № 1, а саме: приміщення № 139 (нова нумерація 594), № 140 (нова нумерація 595), № 141 (нова нумерація 596), № 142 (нова нумерація 597) (справа № 904/2160/22).
На обґрунтування позовних вимог Кооператив послався на те, що вказаний договір оренди припинений, а відповідач не звільнив займаних приміщень.
Музична школа в зустрічному позові, поданому в серпні 2022 року, просила скасувати рішення приватного нотаріуса Стаднік І. Л. від 07.12.2021 та від 08.12.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо права власності ЖБК № 295 на нежитлові приміщення №№ 595, 596, 594, 597, розташовані за зазначеною вище адресою і зареєстровані за індексними номерами: 62109943, 62109554, 62110407, 62120434, та припинити право власності Кооперативу на це майно.
На обґрунтування своїх позовних вимог МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" послався на те, що Нотаріус належним чином не перевірив документи, що подавалися ЖБК № 295 для здійснення державної реєстрації його прав на нерухоме майно, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, реєстрація спірного майна за Кооперативом є незаконною.
13. 27.12.2022 Господарський суд Дніпропетровської області в справі № 904/2160/22 ухвалив рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову з тих підстав, що: 1) договір оренди від 10.02.2020 № 1 припинився 30.09.2020, тоді як державну реєстрацію за ЖБК № 295 права власності нежитлових приміщень здійснено лише 03.12.2021; 2) Кооператив не довів фінансування ним будівництва спірних приміщень, тому в момент укладення з Музичною школою договору оренди в ЖБК № 295 були відсутні права на спірне нерухоме майно і, як наслідок, він не мав права передавати його в найм, а рішення Нотаріуса, який вчинив державну реєстрацію права приватної власності ЖБК № 295 на це майно, є незаконним.
14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 904/2160/22, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 та ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові з тих мотивів, що: 1) договір оренди від 10.02.2020 № 1 продовжив свою дію після 30.09.2020, оскільки жодною із сторін протягом місяця після закінчення строку його дії не заявлялося про його припинення; 2) оскільки після того, як 07.02.2022 ЖБК № 295 відмовився від договору оренди від 10.02.2020 № 1, Музична школа не звільнила займаних приміщень, то права та інтереси Музичної школи оспорюваними рішеннями про державну реєстрацію прав та обтяжень не порушені, спір у цій справі не стосується права власності ЖБК № 295 на спірне майно, а на розгляд суду передано лише питання щодо законності користування приміщеннями Музичною школою як орендарем.
При цьому апеляційний суд відхилив доводи Музичної школи про набуття ЖБК № 295 права власності на спірні приміщення лише в момент здійснення їх державної реєстрації, позаяк така реєстрація лише засвідчує право власності особи на майно, яка вже його набула, тоді як відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату укладення договору оренди (10.02.2020) записів про реєстрацію права приватної власності ЖБК № 295 на спірне нерухоме майно не свідчить про відсутність у Кооперативу речового права на це майно.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційних скарг наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Департаменту необхідно задовольнити, а касаційну скаргу Мін'юсту - задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для часткового скасування наказу № 1297/5 (в частині пункту 2 цього наказу) з огляду на те, що Міністерство неправомірно розглянуло скаргу № 6/1-3 по суті, не врахувавши передбачених пунктами 3, 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 26.07.2022) підстав для залишення зазначеної скарги без розгляду, позаяк станом на момент розгляду скарги № 6/1-3 та видачі Мін'юстом оспорюваного наказу (11.04.2023) в провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебувала справа № 904/2160/22, предметом зустрічного позову в якій було скасування рішень приватного нотаріуса Стаднік І. Л. від 07.12.2021 і від 08.12.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо права власності ЖБК № 295 на нежитлові приміщення №№ 595, 596, 594, 597, тобто предметом позову в справі № 904/2160/22 було оскарження тих самих рішень у сфері державної реєстрації прав, що є предметом скарги Департаменту.
17. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, з огляду на нижченаведене.
18. Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
19. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
20. Згідно з пунктами 3, 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 26.07.2022, тобто на час видачі Мін'юстом оспорюваного наказу) Міністерство, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено.
21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 904/2414/23, що розглядається, сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 ГПК України в подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Мін'юсту, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
22. При цьому Велика Палата Верховного Суду в справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Мін'юсту як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
23. Як убачається з матеріалів цієї справи та зі змісту судових рішень у справі № 904/2160/22, при поданні до Міністерства скарги № 6/1-3 в січні 2022 року Департамент обґрунтовував порушення своїх прав передусім обставинами розташування в спірних нежитлових приміщеннях МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", управління яким здійснюється заявником скарги, і вчинення позивачем (Кооперативом) дій, спрямованих на виселення Музичної школи із займаних приміщень.
Тобто Департамент шляхом подання скарги № 6/1-3 ініціював скасування державної реєстрації права власності ЖБК № 295 на спірні приміщення, оскільки вважає, що право користування (оренди) ними належить МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", який є комунальним закладом культури.
24. Водночас, колегія суддів зауважує, що за змістом частини 2 статті 23 Закону України "Про культуру" до базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).
Відповідно до частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частинами 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного наказу) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
25. Ураховуючи наведені положення чинного законодавства, Верховний Суд зазначає, що спір про речові права (в цьому випадку про право власності) на нежитлові приміщення №№ 595, 596, 594, 597, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40, виник між Кооперативом і Дніпровською міськрадою як суб'єктом права комунальної власності, а не між ЖБК № 295 і Мін'юстом, із яким у позивача немає спору про речові права (схожий за змістом висновок викладено в пункті 9.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
Адже, в поданому 12.09.2023 клопотанні про залучення Дніпровської міськради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що було задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023, Міськрада чітко зазначала про те, що нежитлові приміщення, на право власності щодо яких претендує ЖБК № 295 і які є предметом спору в цій справі, фактично є нежитловими приміщеннями, власником яких є територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міськради, відтак, рішення в справі № 904/2414/23 безпосередньо вплине на права Міськради.
26. Беручи до уваги те, що у вказаному спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра в особі Міськради, а також виходячи з правової природи спірних відносин, колегія суддів вважає, що саме до Дніпровської міськради як юридичної особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушене, на його думку, право власності на нерухоме майно (схожий за змістом висновок викладено в пункті 9.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
У зв'язку з цим Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів і підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на нежитлові приміщення.
27. Крім того, зважаючи на те, що сторони цього спору (Кооператив і Міськрада) наразі не пов'язані зобов'язальними відносинами та, виходячи з мети позову про скасування наказу № 1297/5 як такого, що мав наслідком скасування реєстрації за ЖБК № 295 речового права (права власності), а також наведених у позові обґрунтувань, заявлену позивачем вимогу слід інтерпретувати як спрямовану на введення його у володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації відповідного речового права (схожий за змістом висновок викладено в пункті 9.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
28. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що залучення судом першої інстанції до участі в справі Дніпровської міськради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21), від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22).
29. Таким чином, вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу № 1297/5 у частині пункту 2 (щодо скасування рішень від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797 і від 08.12.2021 № 62120434, прийнятих Нотаріусом), пред'явлених лише до Мін'юсту, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку статті 48 ГПК України належного співвідповідача, яким є особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту, оскільки з останнім у позивача немає спору про речові права.
При цьому колегія суддів зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
30. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання відповідачем і третьою особою-2 касаційної скарг у цій справі (16.08.2024 і 19.08.2024), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 стані 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційних скарг з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеною вище правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача в порядку, передбаченому статтею 48 цього Кодексу.
32. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги посилання апеляційного суду на обґрунтування часткового задоволення позову на висновок щодо застосування норми пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 02.11.2016 до 25.07.2022), викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (предмет позову - визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно), оскільки, по-перше, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, тобто в цьому випадку йдеться про правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
33. По-друге, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 висновок не є релевантним до спірних правовідносин у справі № 904/2414/23, які виникли в зв'язку з видачею Міністерством оспорюваного наказу значно пізніше - в квітні 2023 року.
Тобто застосована судами в справі № 916/4093/21 норма пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" втратила чинність з 26.07.2022, а тому не може регулювати спірних правовідносин у цій справі, позаяк зовсім інші підстави для залишення Міністерством скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті врегульовано пунктами 3, 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 26.07.2022, тобто на час видачі Мін'юстом оспорюваного наказу).
34. Пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність у Верховного Суду надавати оцінку будь-яким іншим аргументам і доводам скаржника (схожі за змістом висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18), від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 105), від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 (пункт 9.63)).
У зв'язку з цим колегія суддів відхиляє, як передчасні, зазначені на обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, доводи скаржників як про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 02.11.2016 до 25.07.2022) та пунктів 7, 9 Порядку № 1128 в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 та в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22, так і про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 2 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 3, частини 2 статті 5, пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в подібних правовідносинах.
35. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, позаяк такий висновок судів не відповідає висновку щодо застосування положень статті 48 ГПК України (в контексті визначення належного суб'єктного складу відповідачів за позовом власника нерухомого майна про визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту, яким було скасовано рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речового права позивача на нерухоме майно), викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
36. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
37. Оскільки пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів, ураховуючи на підставі частини 4 статті 300 ГПК України правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, вважає, що касаційну скаргу Департаменту необхідно задовольнити, оскаржувані рішення та постанову - скасувати в частині задоволення позовних вимог (щодо скасування пункту 2 наказу № 1297/5), ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, тоді як у іншій частині позову (щодо скасування інших пунктів оспорюваного наказу) судові рішення слід залишити без змін.
38. При цьому Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу № 1297/5 в усіх інших його частинах, крім пункту 2, позаяк Кооператив не обґрунтував порушення своїх майнових прав у частинах, що стосуються безпосередньо прав та обов'язків приватного нотаріуса Стаднік І. Л., Офісу протидії рейдерству та Державного підприємства "Національні інформаційні системи", зокрема пунктів 3- 5 оспорюваного наказу, якими Міністерство застосувало до Нотаріуса такий захід відповідальності, як тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (строком на 1 місяць), та поклало виконання цього наказу на Офіс протидії рейдерству та Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
За таких обставин у цій частині позову (щодо оскарження пункту 3 наказу № 1297/5) належним відповідачем є саме приватний нотаріус Стаднік І. Л., а тому колегія суддів звертає увагу на те, що залучення судом першої інстанції до участі у справі Нотаріуса як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)).
39. Ураховуючи викладене вище та зважаючи на те, що суть вимог касаційної скарги Міністерства зводиться до скасування оскаржуваних рішення та постанови повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення зазначеної касаційної скарги (на відміну від касаційної скарги Департаменту - третьої особи-2).
40. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи позивача, викладені у відзивах на касаційні скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
42. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
43. За наведених обставин, а саме за умов незалучення належного співвідповідача в цій справі висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову не відповідає положенням статей 45, 48, 86, 236, 269 ГПК України.
44. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в частині задоволених позовних вимог ухвалено з порушенням норм процесуального права.
45. Отже, суд касаційної інстанції згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційних скарг із метою врахування висновку щодо застосування норми статті 48 ГПК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, та, як наслідок, касаційну скаргу Департаменту слід задовольнити, касаційну скаргу Мін'юсту - задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанову - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункту 2 наказу № 1297/5 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Натомість у іншій частині позову (щодо скасування інших пунктів оспорюваного наказу) оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
Розподіл судових витрат
46. Оскільки касаційні скарги Департаменту та Міністерства підлягають задоволенню повністю та частково (з огляду на сформульовані в них вимоги) з фактичним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру повністю, а чинне процесуальне законодавство не передбачає пропорційного розподілу судового збору за результатами розгляду такої немайнової вимоги, то, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд убачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника-1 (третьої особи-2) у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 6307,40 грн (2013+4294,40) та судових витрат скаржника-2 (відповідача) у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 7381 грн (2013+5368), понесених ними у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради задовольнити.
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 904/2414/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2023 № 1297/5 "Про задоволення скарги" (щодо скасування рішень від 07.12.2021 №№ 62109943, 62109554, 62108797, від 08.12.2021 № 62120434, прийнятих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стаднік Іриною Леонідівною).
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у цій справі залишити без змін.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 295 на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради 6307 (шість тисяч триста сім) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 295 на користь Міністерства юстиції України 7381 (сім тисяч триста вісімдесят одну) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Накази доручити видати Господарському суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай