Справа № 357/18116/25
Провадження № 2-а/357/623/25
11.11.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
В листопаді 2025 року адвокат Касьяненко Юрій Яковлевич, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.
Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, дана справа була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримано для розгляду 05 листопада 2025 року.
У силу норм ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 168 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у ст. 160 і 161 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву з додатками, проаналізувавши положення чинного законодавства, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі з наступних підстав.
Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до суду. Подати позов - означає звернутися до суду із заявою, в якій повинно міститься прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.
Позовна заява складається з вступної, описової, мотивувальної і прохальної частини.
В прохальній частині містяться безпосередньо позовні вимоги.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Встановлено, що адвокат Касьяненко Юрій Яковлевич, як уповноважений представник позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому зміст позовних вимог якої полягає у тому, що він просить визнати протиправною та скасувати постанову складену відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. та поновити строк звернення до суду.
Одночасно зі змісту позовної заяви та додатків, вбачається, що позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП постановою, яка винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на зазначене, представником позивача не конкретизовано зміст позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняють процесуальні дії. Процесуальні строки встановлено законом, а якщо такі строки законом не визначено - їх установлює суд.
Процесуальні строки визначають днями, місяцями й роками, а також можуть бути визначені вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 5,6 ст. 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Аналізуючи зміст ст. 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Тобто, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З доданої до позовної заяви копії постанови головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Карпенко Н.В. про відкриття виконавчого провадження № 79231186 вбачається, що стягувачем ІНФОРМАЦІЯ_4 пред'явлено до примусового виконання постанову № БЦРТЦК/1822 від 25.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 , штрафу у сумі 51 000,00 грн в дохід держави.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що саме постанову №БЦРТЦК/1822 від 25.07.2025, звертаючись з даним позовом, оскаржує представник позивача, а тому враховуючи положення ч. 2 ст. 286 КАС України, до суду з адміністративним позовом він повинен був звернутись на протязі 10 днів з дня винесення зазначеної постанови, тобто до 04.08.2025 включно. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства, представник позивача з даним позовом звернувся до суду лише 04.11.2025, тобто позивачем (представником позивача) дійсно було пропущено встановлений чинним законодавством процесуальний строк звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 фактично дізнався про оскаржувану постанову лише 02.10.2025, коли в застосунку «Дія» отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 79231186.
При цьому, документального підтвердження коли саме позивач дізнався про оскаржувану постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 до позовної заяви не додано.
Отже, доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суддя вважає, що представником позивача не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача непереборних та об'єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову, а тому клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз вказаної норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Всупереч зазначеному представником позивача до позовної заяви не додано копію оскаржуваної постанови,
Згідно положень ч. 7 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення (ч. 9 ст. 44 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Всупереч зазначеному, представником позивача не надано доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно з частиною першою та другою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачу (його представнику) строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду позовної заяви в новій редакції, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 160 КАС України з конкретизованою прохальною частиною; докази, що підтверджують вказані обставини (копію оскаржуваної постанови); обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в якій слід зазначити підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об'єктивну неможливість звернення до суду у визначений законом строк; докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 294 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. І. Орєхов