61022, м. Харків, пр. Науки, 5
12.11.2025 Справа №905/821/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд ЛТД»
доДержавного підприємства «Селидіввугілля»
простягнення 757 729,45 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд ЛТД» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення основного боргу у розмірі 662214,00 грн, 3% річних у розмірі 17621,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 77894,43 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання №Т1/40-2024 від 02.04.2024 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/821/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Ухвала від 27.08.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 27.08.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом було також надіслано відповідачу ухвалу про відкриття провадження на електронну пошту, а саме: gpselug11@ukr.net (вказана електронна пошта зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.08.2025 була доставлена на електронну адресу відповідача 28.08.2025.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
Крім того, судом здійснювалась телефонограма відповідачу від 28.08.2025 за номерами телефону, які містяться в матеріалах справи. Однак, телефонограму передати не вдалося, оскільки не вдалося встановити зв'язок.
Згідно відповіді №1696830 від 25.08.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації відповідача є 85401, Донецька обл., м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41.
Оскільки поштові відділення у місті Селидове не функціонують, 29.08.2025 судом було розміщено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для відповідача, в якому було повідомлено зміст ухвали від 27.08.2025.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та станом на даний час строк дії воєнного стану продовжено.
В той же час, судом враховано, що ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/821/25 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд ЛТД» (поклажодавець) та Державним підприємством «Селидіввугілля» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №ЗБ-28/03/2024 відповідно до якого зберігач зобов'язується зберігати товар, переданий йому поклажодавцем і повернути цей товар поклажодавцеві у цілісності та схоронності.
За цим договором на зберігання передається майно перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в актах прийому-передачі, що видаються зберігачем поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання. Повернення товару зберігачем поклажодавцеві здійснюється також на підставі відповідного акту приймання-передачі майна (п.1.2 Договору).
Пунктом 1.3. Договору визначено строк зберігання майна - до 31.12.2024.
Згідно з п.п. 4.1 - 4.2 Договору відповідальне зберігання за цим договором є оплатним. Сторони погодили наступний розмір плати за зберігання майна: 150 грн з урахуванням ПДВ (20%) за весь час зберігання. Зазначена плата за зберігання включає всі витрати зберігача на зберігання. Сторони після закінчення строку дії договору протягом 5 днів підписують Акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначають об'єм наданих послуг та їх вартість. Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для виписки рахунку для внесення поклажодавцем плати за зберігання майна зберігачу. Поклажодавець сплачує зберігачу вартість послуг по зберіганню майна протягом 10 банківських днів після виписки рахунку зберігачем.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. Договору та закінчується 31 грудня 2024 року (п.п. 7.1 -7.2 Договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
02.04.2024 між Державним підприємством «Селидіввугілля» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд ЛТД» (постачальник, позивач) підписано договір №ТІ/40/2024 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця наступний товар, за кодом ЄЗК ДК 021:2015:42120000-6: Насоси та компресори, (далі - товар), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з заявкою покупця але не більше ніж 3 тони за одну поставку. Строк (термін) поставки товару протягом 14-ти календарних днів з моменту замовлення.
Вантажоодержувачами товару є відокремлені підрозділи покупця, які зазначаються у специфікаціях до Договору (п.2.4 Договору).
Постачання товару здійснюється автотранспортом постачальника та/або за рахунок його коштів (п.2.5 Договору).
Згідно з п. 2.6 Договору датою поставки товару покупця вважається дата, яка вказана на товаросупроводжувальних документах, наданих покупцю постачальником. Ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов'язок несення витрат, пов'язаних з товаром несе постачальник.
Відповідно до п. 2.8 Договору покупець та/або вантажоодержувач повинен здійснити перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару даним, вказаним в товаросупроводжувальних документах та Договорі. Покупець та/або вантажоодержувач має право відмовитись від прийняття товару у разі невідповідності його якості, технічного стану, комплектності.
Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає 662214,00 грн з ПДВ. У тому числі ПДВ становить 110369,00 грн. Ціна на товар, що поставляється постачальником, встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
Розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національний валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати поставки.
Розділом 4 Договору закріплені права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема п. 4.1.1 закріплено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, та п.4.3.1 та 4.3.2. закріплено обов'язки постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором і передати покупцю товар згідно комплектації за специфікацією цього Договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором (п. 5.1 Договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного та належного їх виконання (п.8.1 Договору).
Специфікацією №1, яка є додатком №1 до Договору сторони визначили найменування предмету закупівлі, кількість та ціну. Строк поставки - протягом 14-х календарних днів з дати замовлення. Розрахунки за поставлений товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати поставки. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок його коштів до складу покупця за адресою вантажоодержувача: Донецька обл., м. Гірник, вул. Терриконна, 1 (склад ВІТ «Шахта «Курахівська»).
Суд зазначає, що Договір та специфікація підписані та скріплені печатками сторін.
Сторонами 03.04.2024 підписано та скріплено печатками акт №1 прийому-передачі майна з відповідального зберігання (згідно Договору відповідального зберігання №ЗБ-28/03/2024 від 28.03.2024), відповідно до якого зберігач передав, а поклажодавець прийняв з тимчасового відповідального зберігання товарно-матеріальні цінності, згідно доданого списку на загальну суму 662214,00 грн.
Позивач зазначає про виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару на адресу відповідача та передачі товару з відповідального зберігання, відповідач, в свою чергу, товар прийняв, але оплату не здійснив. За фактом поставки товару було підписано видаткову накладну №188 від 03.04.2024. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (відповідачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити (зокрема, підписи представників відповідача).
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 662214,00 грн відповідно до наявної в матеріалах справи підписаної між сторонами видаткової накладної №188 від 03.04.2024.
Суд зазначає, що вказана накладна підписана з боку відповідача без зауважень. В графі «отримав» зазначено «ОСОБА_1», та стоїть підпис. До матеріалів справи долучено довіреність №102 від 03.04.2024, яку видано ОСОБА_1 на отримання від ТОВ «Спецтрейд ЛТД» цінностей за Договором №Т1/40-2024 від 02.04.2024.
Крім того, на підтвердження здійснення поставки та отримання товару відповідачем позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну №158 від 03.04.2024 на суму 662214,00 грн, податкову накладну №2 від 03.04.2024 та квитанцію про реєстрацію в ЄРПН.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару другій стороні (покупцю), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що зобов'язання позивача щодо поставки товару за договором були виконані, що підтверджено належними та допустимими доказами у вигляді первинних документів.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
До матеріалів справи долучено рахунок №161 від 03.04.2024 на суму 662214,00 грн.
Умовами договору, що кореспондуються з умовами Специфікації №1, передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 180 календарних днів з дати поставки.
Датою поставки вважається дата, яка вказана в товаро-супроводжувальних документах (п.2.6. Договору).
Відповідно до умов договору та Специфікації, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості за поставлену продукцію, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 662214,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що він є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судом розглядалась позовна вимога майнового характеру про стягнення 757729,45 грн.
При поданні даного позову позивачем згідно платіжної інструкції №399 від 20.08.2025 сплачено судовий збір у розмірі 9308,75 грн.
У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
В той же час, ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір» (п. 8.23).
Відтак, враховуючи, що даний позов подано в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд», то для визначення розміру судового збору підлягає застосуванню встановлений наведеною нормою коефіцієнт пониження, виходячи з якого розмір судового збору, яким підлягає оплаті заявлена за поданим позовом майнова вимога становить 9092,76 (757729,45 грн*1,5% * 0,8).
Таким чином, 215,99 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Суд не вирішує питання повернення позивачу надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 215,99 грн під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85401, Донецька обл., м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ідентифікаційний код 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд ЛТД» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, б. 13, оф.25, ідентифікаційний код 39110746) заборгованість у розмірі 662214 (шістсот шістдесят дві тисячі двісті чотирнадцять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 17621 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 77894 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 43 коп. та судовий збір у розмірі 9092 (дев'ять тисяч дев'яносто дві) грн 76 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова