вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/12716/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Остапенка О.М.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Стужень"
на ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р.
(повний текст складено 25.08.2025р.)
у справі №910/12716/24 (суддя Стасюк С.В.)
за заявою ТОВ "Стужень"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ДС Ексім"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою господарського суду м.Києва від 21.08.2025р. у справі №910/12716/24 відмовлено ТОВ "Стужень" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім"; заяву ALTALUSSE s.r.o. з грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" на суму 28 475 843,60 грн. та заяву ТОВ "Стужень" з додатковими грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 6 985 498, 29 грн. та додані до них документи повернуто заявникам.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 04.09.2025р. ТОВ "Стужень" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю і ухвалити нове рішення, яким заяву повністю задовольнити; відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім"; визнати наступні вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Стужень" до боржника на загальну суму 15 734 058,79 грн., з яких: перша черга: 102 280 грн. (30 280 грн. - судовий збір та 72 000 грн. - авансування винагороди арбітражному керуючому); четверта черга: 15 631 778,79 грн. - сума боргу; ввести мораторій на задоволення вимог ТОВ "ДС Ексім"; ввести процедуру розпорядження майном боржника строком на сто шістдесят календарних днів; призначити розпорядником майна боржника - ТОВ "ДС Ексім" арбітражного керуючого Святецького Дмитра Вікторовича; встановити арбітражному керуючому основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ДС Ексім" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень; заборонити власнику майна (органу уповноваженому управління майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ДС Ексім" просить відмовити ТОВ "Стужень" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р. у справі №910/12716/24 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025р., зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стужень" на ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р. у справі №910/12716/24; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Стужень" призначено на 19.11.2025р. о 09 год. 30 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025р. у справі №910/12716/24 виправлено описку у даті та часі розгляду апеляційної скарги ТОВ "Стужень" на ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р. на 10.11.2025р. об 11 год. 30 хв. Дана ухвала є невід'ємною частиною ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025р. по справі №910/12716/24.
07.11.2025р. до апеляційного суду від представника ТОВ "Стужень" надійшли додаткові пояснення у справі.
Колегія суддів залишає без розгляду додаткові пояснення представника ТОВ "Стужень", оскільки п.4 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025р. учасникам провадження у справі було встановлено строк для подання, зокрема, пояснень протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №910/12716/24, але не пізніше 20.10.2025р. Як вбачається з довідок про доставку електронного документа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 02.10.2025р. у справі №910/12716/24 було доставлено до електронного кабінету ТОВ "Стужень" та представника Норова Г.О. - 02.10.2025р. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення присічного строку (до 20.10.2025р.) для подання пояснень не впливає на початок перебігу 15-ти денного строку встановленого судом в ухвалі від 02.10.2025р. на подання таких документів та автоматично не продовжує такий строк до визначеної судом присічної дати. Також, пояснення були подані з пропуском встановленого судом строку для подання пояснень, без клопотання про поновлення процесуальних строків на їх подання. Згідно ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у даній справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
ТОВ "Стужень" звернулося до господарського суду м.Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім" у зв'язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості у розмірі 15 631 778,79 грн.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 20.01.2025р. було відкрито провадження у справі 910/12716/24 про банкрутство ТОВ "ДС Ексім"; визнано грошові вимоги ТОВ "Стужень" до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 14 799 514,61 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ДС Ексім"; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "ДС Ексім"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Святецького Дмитра Вікторовича; офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім" у встановленому законодавством порядку.
20.02.2025р. до господарського суду м.Києва звернулось ТОВ "Стужень" із заявою з додатковими грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 6 985 498, 29 грн.
24.02.2025р. до господарського суду м.Києва звернулось ALTALUSSE s.r.o. (Товариство з обмеженою відповідальністю ALTALUSSE) із заявю з грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" на суму 28 475 843,60 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025р. апеляційну скаргу ТОВ "ДС Ексім" задоволено частково, ухвалу господарського суду м.Києва від 20.01.2025р. у справі № 910/12716/24 скасовано.
Ухвалою місцевого суду від 01.08.2025р. у справі №910/12716/24 було призначено підготовче засідання на 21.08.2025р.
19.08.2025р. до господарського суду м.Києва надійшла заява ТОВ "Стужень" сформована директором Давидовим А.М. в якій вказано, що заявник підтримує заяву про відкриття провадження у даній справі, відкликає повноваження всіх представників, які представляли інтереси заявника до 06.08.2025р.. Також вказано, що представниками заявника в цій справі будуть адвокати Норов Г.О. (документи вже в матеріалах справи) та Шевчук І.В. (документи будуть надані пізніше).
У підготовчому засіданні 21.08.2025р. представник ТОВ "Стужень" Норов Г.О. надав пояснення по суті поданої Товариством заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та просив суд відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім".
Згідно приписів ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 КУзПБ, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДС Ексім" зареєстровано за адресою: 03179, м.Київ, вул.Котельникова Михайла, буд.87; ідентифікаційний код: 42868720.
27.01.2021р. між ТОВ "Стужень" (постачальник) та ТОВ "ДС Ексім" (покупцем) був укладений договір поставки №27-01-21, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари.
На виконання зазначеного договору за фактом поставки окремих партій товару у вигляді електротоварів (освітлювальних приладів) у період з 29.02.2021р. по 19.04.2021р. постачальником були складені та надані покупцю видаткові накладні, які були підписані покупцем.
Заявник стверджує, що у період з 02.03.2021р. по 04.01.2022р. покупець майже щомісячно здійснював часткові оплати за поставлений товар на поточний рахунок постачальника, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Втім, у зв'язку із неповним виконанням покупцем своїх зобов'язань за договором поставки зі сплати коштів за поставлений товар, в останнього утворилася заборгованість перед постачальником, яка на переконання заявника становить 14 799 514,61 грн. та станом на час розгляду заяви ТОВ "ДС Ексім" не погашена.
У зв'язку з чим, зважаючи на неспроможність боржника погасити свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Стужень", заявник звернувся до суду із заявою про ініціювання провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім".
Натомість, у відзиві боржник заперечує щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім" та вказує, що ТОВ "Стужень" не надано жодних документів на підтвердження доставки товару покупцю та його транспортного перевезення, реальної поставки товару не було, оскільки ТОВ "Стужень" не має жодного складу за адресою: Київська область, село Бузова, вул. Дніпровська, буд. 28 б. Також боржник стверджує, що заявник не надав товарно-транспортної документації на підтвердження транспортного перевезення товару, а видаткові накладні не містять усіх обов'язкових реквізитів.
Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені ст.34 КУзПБ.
За змістом ч.1 ст.35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021р. у справі №911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Згідно ч.2 ст.8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч.3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022р. у справі №910/13242/21).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №914/2404/19, від 28.01.2021р. у справі №910/4510/20).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021р.р у справі №911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч.6 ст.39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020р. у справі №910/4658/20, від 03.09.2020р. у справі №910/4658/20 та від 16.09.2020р. у справі №911/593/20, від 15.06.2021р. у справі №904/3074/20, від 15.10.2020р. у справі №922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
Суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Відповідно до вимог ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов укладеного між сторонами договору поставки №27-01-21 від 27.01.2021р., зокрема, пунктів 1.1., 4.1. та 4.2. в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари (надалі іменується "товар"). Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), сторони визначають у специфікації, що є додатком №1 до цього договору.
Загальна сума договору складає 19 396 807 грн. 68 коп.
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у Специфікації. Оплата товарів покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника частковими платежами, у сумах, узгоджених сторонами, але в будь-якому випадку остаточний розрахунок по договору має бути здійснено не пізніше 31.12.2022р.
Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 8.5 основного договору).
Місцевим судом правильно встановлено, що до заяви кредитора не було додано додаток №1 до основного договору, який є його невід'ємною частиною, та визначає деталізовані характеристики товару, що мав поставлятися в межах основного договору. Не було додано цей додаток №1 кредитором й після отримання відзиву боржника на заяву кредитора.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що за змістом основного договору неможливо встановити який саме товар, якої кількості, з якими характеристиками та за якою ціною кредитор зобов'язувався поставити боржнику, у свою чергу, норми ст.266 ГК України, так само, як і в п.1.1 основного договору, визначають Специфікацію обов'язковою частиною договору поставки, що безпосередньо визначає його предмет та ціну кожної окремої одиниці товару.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав про відсутність Специфікації на поставку товару - додатка № 1 до основного договору, оскільки, ТОВ "Стужень" не було надано відповідної Специфікації до основного договору, що мала б містити інформацію про істотні умови поставки, а саме, про зміст поняття "товар" та його узгоджену ціну в межах основного договору. Така Специфікація в матеріалах справи відсутня.
Означені обставини позбавляють суд можливості встановити інформацію про істотні умови поставки, а саме, про зміст поняття "товар" та його узгоджену ціну в межах основного договору.
З поданого боржником місцевому суду відзива вбачається, що ТОВ "ДС Ексім" посилається на те, що видаткові накладні, надані кредитором, містять істотні недоліки, а саме, відсутня інформація (ПІБ, посада) про особу, яка ніби то підписувала видаткові накладні від імені ТОВ "ДС Ексім", що унеможливлює висновок про приналежність зазначеного підпису конкретній особі - ОСОБА_1 .
Доводи боржника стосовно того, що директор ТОВ "ДС Ексім" ОСОБА_1 не підписував особисто пред'явлені кредитором видаткові накладні, що підтверджується, зокрема, заявою свідка ОСОБА_1 від 09.11.2024р., вірно враховано місцевим судом.
Вбачається, що на підтвердження вказаного було спрямовано адвокатський запит №60/А.З. від 06.11.2024р. (додано до відзиву) до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби та повідомлено місцевий суд про подання додаткових доказів по даному факту.
Так, листом від 08.11.2024р. №19 - 78027/18/24 - Вих. ГЦОСІ ДПС України (додано до клопотання від 28.11.2024р.) у відповідь на адвокатський запит №60/А.З. від 06.11.2024р. підтверджується, що ОСОБА_1 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ) виїхав з території України 04.03.2021р. о 16:33 на автомобілі д.н.з. НОМЕР_2 через пункт пропуску Грушів (прикордонний пункт Грушів - Будомєж - пункт пропуску через польсько-український кордон), після чого в'їзд до України здійснив 25.03.2021р. о 14:48 на автомобілі д.н.з. НОМЕР_2 через пункт пропуску Краківець (прикордонний пункт Краківець - Корчова - пункт пропуску через польсько-український кордон).
Також банківською випискою ОСОБА_1 за 25.03.2021р. (додано до клопотання від 28.11.2024р.) підтверджується, що 25.03.2021р. о 19:11 ОСОБА_1 здійснив придбання пального на АЗС в селі Улашанівка Пулинського району Житомирської області по напрямку руху автошляхом Е40 до міста Києва, а також, о 20:24 в селі Калинівка Бучанського району Київської області, тобто, ще за 60 км до міста Києва.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ОСОБА_1 фізично не міг отримувати товари загальною вартістю 2 789 622,18 грн. від ТОВ "Стужень" згідно з дев'ятьма видатковими накладними від 25.03.2021р., що додані до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з перебуванням ним за територією країни.
Разом з тим, за твердженнями заявника спірний товар ніби то поставлявся та фізично знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, приміщення площею 104,00 кв.м. за вказаною адресою було передано ОСОБА_1 в орендне користування ТОВ "Стужень" на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №311220 від 31.12.2020р.
Судом першої інстанції правильно враховано заперечення боржника стосовно "доставки" вказаного товару йому за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, за вказаною адресою розташований об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 284,7 м2, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування будинку №4670 від 16.12.2011р., що підтверджується інформаційною довідкою №402431511 від 05.11.2024р. (додано до відзиву), вказаний житловий будинок не є об'єктом, через який можливе провадження господарської діяльності ТОВ "Стужень".
Крім того, як вказує боржник, свідок ОСОБА_1 стверджує, що в будинку в селі Бузова в період з 01.01.2020р. - 01.10.2021р. він фактично безперервно проживав разом зі своїм рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У даних запереченнях від 20.01.2025р. було повідомлено, що додаткові свідчення будуть подані у формі заяви свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст. 88 ГПК України.
Подати таку заяву одночасно із цими запереченнями було неможливо, у зв'язку з проживанням вказаної особи за межами України, а саме в Словаччині в місті Братислава, через що посвідчення заяви свідки та її направлення до України потребує тривалого часу.
Так, заявою свідка ОСОБА_2 від 28.01.2025р. стверджується, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належав рідному братові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є засновником та директором ТОВ "ДС Ексім" (ЄДРПОУ 42868720).
В означеному будинку в період з 01.01.2020р. - 01.10.2021р. свідок фактично безперервно проживав разом зі своїм рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зазначений період ТОВ "Стужень" (ЄДРПОУ 42686374) не здійснювало жодних поставок жодних господарських товарів, ні приладів освітлення, ні будь яких інших товарів за адресою: 08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Дніпровська 28б.
Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи наявні платіжні інструкції, долучені боржником до відзиву, про здійснені ним платежів на рахунок кредитора у період з 02.03.2021р. по 06.02.2023р., згідно з якими боржник, як покупець за договором поставки, здійснював часткові оплати за поставлений товар на поточний рахунок кредитора як постачальника. Всього за даними боржника, останнім було частково сплачено за поставлений згідно Договору поставки від 27.01.2021р. товар на суму 813 000,00 грн.
Натомість, в матеріалах справи відсутня вимога ТОВ "Стужень" до ТОВ "ДС Ексім" про сплату заборгованості за Договором поставки №27-01-21 від 27.01.2021р.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені обставини у своїй сукупності, через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою суду під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Отже, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в цій заяві спору про право, що є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно п.п.2, 4 ч.2 ст.42, ст.43 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Тому, враховуючи наявність спору про право між заявником та боржником, місцевий суд законно і обгрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім".
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого судового рішення.
Крім того, в матеріалах справи містяться заяви кредиторів, подані після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі № 910/12716/24 про банкрутство ТОВ "ДС Ексім" на підставі ухвали господарського суду м.Києва від 20.01.2025р., зокрема, заява ALTALUSSE s.r.o. (Товариство з обмеженою відповідальністю ALTALUSSE) з грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" на суму 28 475 843,60 грн. та заява ТОВ "Стужень" з додатковими грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 6 985 498, 29 грн.
Згідно приписів ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025р. ухвалу господарського суду м.Києва від 20.01.2025р. у справі №910/12716/24 скасовано, а справу №910/12716/24 направлено до господарського суду м.Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, а також те, що право конкурсного кредитора на звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника виникає з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, та враховуючи, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім", то за таких обставин, заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника та додані до них документи, вірно були поверненні заявникам.
Місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ТОВ "Стужень" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім" та повернув заяву ALTALUSSE s.r.o. з грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" на суму 28 475 843,60 грн. та заяву ТОВ "Стужень" з додатковими грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 6 985 498, 29 грн. заявникам.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Стужень" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 21.08.2025р. у справі №910/12716/24 - без змін.
Справу №910/12716/24 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 12.11.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді О.М. Остапенко
О.В. Тищенко