Постанова від 12.11.2025 по справі 910/5645/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/5645/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.11.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 (повний текст складено 15.08.2025)

у справі № 910/5645/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Акціонерного товариства «Київгаз»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», у якому просило:

- визнати незаконними дії відповідача щодо включення позивачу до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу об'ємом 97,652 тис.куб.м. та зобов'язати здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором №295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об'єму розподіленого природного газу до 265947,626 тис.куб.м.;

- зобов'язати відповідача скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого позивачу природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265947,626 тис.куб.м., шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС - (Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи»), в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу позивачем у листопаді 2018 року в обсязі (об'ємі) 265947,626 тис.куб.м.

Позов обґрунтовано тим, що:

- за листопад 2018 року позивач отримав від відповідача для погодження Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об'єктам позивача, загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511,774 тис.куб.м., до якого без жодних обґрунтувань безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, яким зокрема збільшено обсяг розподіленого газу на 577,865 тис.м.куб.;

- вказаний неузгоджений обсяг (577,865 тис.м.куб.), складається із двох незаконно нарахованих обсягів, зокрема: 1) 480,213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214 за листом з розрахунком відповідача від 01.02.2019 № 235/09 по об'єктам КТМ; 2) 97,652 тис.куб.м. розподіленого по ТЕЦ - 6, який є предметом спору у даній справі, оскільки у справі № 910/4560/19 встановлено незаконність нарахування відповідачем позивачу 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214;

- для уникнення загрози техногенних наслідків від припинення газопостачання у розпал опалювального сезону в столиці, позивачем підписано наданий відповідачем акт наданих послуг, із зазначенням розбіжностей в обсязі 577,865 тис.м.куб., щодо незаконно донарахованих обсягів розподіленого газу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, в задоволенні позову відмовлено, з посиланням на наступне:

- як стверджує позивач, незаконно нарахований обсяг природного газу, складається із двох обсягів: 480,213 тис.куб.м. нарахованих за актом про порушення від 05.11.2018 № 214 по об'єктам КТМ; та 97,652 тис.куб.м. обсяг природного газу по ТЕЦ- 6, останній обсяг фактично є предметом оскарження за цим позовом, зважаючи на судове рішення у справі № 910/4560/19, яким встановлено неправомірність включення відповідачем 480,213 тис.куб.м. обсягу розподіленого природного газу до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018;

- постановою Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до АТ «Київгаз» про визнання протиправною та скасування застосовної відповідачем до позивача оперативно - господарської санкції, у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 577,865 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907, скасовано постанову апеляційного суду та змінено рішення суду першої інстанції та викладено його у наступній редакції: « 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Визнати недійсним акт - розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 480,213 тис.м.куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 №295907. 3. В іншій частині відмовити»;

- у п. 4.21. вказаної постанови у справі № 910/4560/19 Верховний Суд зазначив, що з висновком суд першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може, цей об'єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС;

- матеріалами справи підтверджується, що між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго» укладено ряд типових договорів постачання природного газу, за якими НАК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу у листопаді 2018 КП «Київтеплоенерго», що підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому-передачі природного газу;

- з урахуванням викладеного, суди зробили висновок, що обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу, підписаних НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго». Крім того, за умовами п. 3.8. договорів на постачання природного газу, виключно споживач (позивач) несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів природного газу, що зазначені в актах приймання-передачі природного газу, а тому жодних правових підстав для коригування обсягів природного газу поставленого НАК «Нафтогаз України» позивачу немає, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2024 скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, а справу №910/5645/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що:

- з огляду на норми глави 3 розділу IX Кодексу ГРС можна зробити висновок, що вказаними положеннями визначено чітку послідовність встановлення та фіксації обсягів розподіленого природного газу. Водночас, за наявності спору між споживачем, що не є побутовим, та Оператором ГРМ в частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого природного газу, судам необхідно встановити на підставі поданих сторонами доказів фактичний обсяг (об'єм) споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, за спірний період. (Схожий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21);

- положеннями укладеного сторонами договору, зокрема, визначено, що споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.2. Договору);

- незважаючи на вищезазначене, судами не було встановлено, на підставі поданих сторонами доказів, фактичний обсяг (об'єм) споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, судами не було належним чином перевірено аргументів та доводів позивача, та не надано оцінки запереченням відповідача. Як вбачається з судових рішень у справі, суди фактично усунулись від надання оцінки як доводам позивача, так і запереченням відповідача, обмежившись лише цитуванням їх тверджень;

- з урахуванням положень, як процесуального так і спеціального законодавства, яким врегульовано правовідносини з надання послуг розподілу природного газу, судам необхідно було встановити обставини щодо виконання умов укладеного сторонами договору, дослідити відповідні докази на підтвердження обсягів розподіленого природного газу, за наявності розбіжностей в таких обсягах розподіленого природного газу, встановити причини таких розбіжностей. Судами не надавалась оцінка умовам договору розподілу природного газу, актам приймання - передачі послуг розподілу природного газу, звітам про витрати природного газу, звітам обчислювачів ТЕЦ -5, ТЕЦ-6, та СП «Завод-Енергія», судами не було виконано порівняння, на предмет відповідності даних в актах з даними звітів комерційних вузлів обліку газу щодо обсягів спожитого природного газу;

- у судових рішеннях суди фактично цитували доводи визначені позивачем у позові та інших поданих ним документах. Крім того, суди, встановлюючи правильність обсягів розподіленого природного газу у акті за листопад 2018 року, посилались на те, що між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго» укладено ряд типових договорів постачання природного газу, а саме № 1018-1819-ЕЕ від 12.10.2018, № 2750-18-ТЕ-41 від 12.10.2018, № 2751-18-БО-41 від 12.10.2018, № 2752-18-КП-41 від 12.10.2018 та № 2753-18-РО-41 від 12.10.2018. На виконання умов вище перелічених договорів НАК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу у листопаді 2018 КП «Київтеплоенерго», що підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому-передачі природного газу. Отже, суди встановили, що обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу, а тому відсутні підстави для задоволення позову;

- посилаючись на договори та акти, укладені та підписані між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго», суди не вказали, яким чином вказані акти підтверджують саме правильність визначення відповідачем обсягів розподіленого природного газу у акті за листопад 2018 року. Судами не було враховано, що позивач послідовно посилався на те, що внаслідок безпідставного зазначення відповідачем у акті за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу об'ємом 97,652 тис.куб.м. збільшено загальний обсяг розподіленого газу на 577,865 тис. м. куб за вказаний період. Судами не було перевірено та досліджено аргументів позивача, щодо того, що дані вказані відповідачем у акті за листопад 2018 року не відповідають даним з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображені у поданих позивачем звітах за листопад 2018 року по об'єктам ТЕЦ -6 та подобовим звітам ВОГ СП «Завод Енергія», загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб.;

- не з'ясувавши зазначеного, суди обмежились лише посиланням на преюдиційні обставини встановлені судами у справі № 910/4560/19, в якій, за аргументацією судів, вже було розглянуто та визначено всі спірні між сторонами обсяги розподілу природного газу за договором між сторонами. Такі обґрунтування судів є помилковими, зважаючи на наступне.

1) Так, суди вказали, що у п. 4.21. постанови Верховного Суду у справі № 910/4560/19, Суд зазначив, що з висновком суд першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може, цей об'єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС;

2) Водночас, судами не враховано, що спір у справі № 910/4560/19 стосувався визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим, наявність або відсутність підстав для задоволення позову суди розглядали зважаючи на положення глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, саме, щодо порядку оформлення акта про порушення споживачем, положень визначених Кодексом ГРС, яким передбачено відповідальність за такі порушення: несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу), наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. З урахуванням встановлених порушень, вказаним розділом врегульовано порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу;

3) Тоді як, у даній справі заявлено вимоги про визнання незаконними дій АТ «Київгаз» щодо включення до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу, та зобов'язання здійснити перерахунок наданих послуг з розподілу природного газу, а також, зобов'язання скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого природного газу у листопаді 2018 року, шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу у листопаді 2018 року в обсязі (об'ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.;

4) Тобто, як вже вказувалось, спір у справі виник у зв'язку з незгодою позивача з обсягами розподіленого відповідачем природного газу, визначеними у акті за листопад 2018 року, отже, правовідносини необхідно розглядати з урахуванням, інших положень Кодексу ГРС, якими врегульовано питання фіксації наданих послуг розподілу природного газу та відповідного обрахунку таких послуг, зокрема, розділів IX, Х Кодексу ГРС та інших розділів кодексу, якими врегульовано питання надання таких послуг, а не розділів, що регулюють питання порушень споживачем положень Кодексу ГРС та відповідний перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

- судами не було враховано, що:

1) у справі № 910/13532/20 КП «Київтеплоенерго» зверталось до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 361 142,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно включив 577,865 тис. куб. м. газу в акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, послуги з транспортування якого позивач оплатив;

2) Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 361 138,76 грн. боргу, в іншій частині позову відмовлено. Розглядаючи справу судами встановлено, що не є підтвердженими надання послуг з транспортування газу за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу магістральними газопроводами становить 202 226,007 тис. м куб., та за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу становить 64 299,484 тис.м.куб., у сумі 577,859 тис.м.куб. (266 525,491 тис.м.куб. (сума об'ємів протранспортованого газу за цими двома актами) - 265 947,632 тис. м. куб. (підтверджений об'єм розподіленого газу), що свідчить про неправомірність включення відповідачем до наведених вище двох актів послуг з транспортування 97,646 тис.м.куб. (577,859 тис.м.куб. - 480,213 тис.м.куб.). Таким чином, позивачем доведено неправомірне включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018 року (202 226,007 тис.м.куб. та 64 299,484 тис.м.куб.) обсяг газу у розмірі 97,646 тис.м.куб., оскільки дані в цих актах не відповідають даним звітів комерційних вузлів обліку газу про обсяги спожитого природного газу. Доводи позивача щодо неправомірного включення до цих актів послуг з транспортування 0,006 тис.м.куб. газу (97,652 тис.м.куб. - 97,646 тис.м.куб.) не знайшли свого підтвердження. Загальний обсяг газу, послуги з транспортування якого неправомірно включені відповідачем до актів за листопад 2018 року, становить 577,859 тис.м.куб.

3) отже, хоча у справі № 910/13532/20 оспорювалася вартість наданих послуг з транспортування природного газу, водночас, судам необхідно було врахувати, що у вказаній справі спір також виник у зв'язку з незгодою позивача з обсягами послуг з транспортування газу у розмірі 97,646 тис.м.куб, внесеними відповідачем у акт за листопад 2018.

Під час нового розгляду учасниками справи надані наступні пояснення.

Відповідач:

- наголосив на необхідності врахування преюдиціальних фактів встановлених за наслідками розгляду справи №910/4560/19, у якій Верховним Судом було відмовлено у задоволенні вимог про скасування застосованої відповідачем оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб.;

- вказав, що необлікований (донарахований) природний газ в об'ємі 97,652 тис.м.куб, був встановлений за наслідками перевірки комерційного ВОГ та його складових за адресою об'єкта позивача, про що були складені акт про порушення №216 від 07.11.2018, який рішенням комісії з розгляду актів про порушення від 15.11.2018 задоволений, вказаний акт та рішення позивачем не оскаржувалося, а тому останній визнає їх законність та легітимність донарахованого необлікованого об'єму природного газу;

- зауважив на тому, що обраний позивачем способу захисту не передбачений чинним законодавством, а заявлені вимоги за своєю суттю є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки, як неналежного виконання учасниками зобов'язань за договором. При цьому визначений спосіб захисту згідно постанови Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №910/4237/23 не може відновити порушене право, оскільки виконати фактично таке рішення неможливо, з огляду на відсутність у відповідача можливості коригувати інформацію на інформаційній платформі Оператора ГТС. З метою підтвердження неможливості виконання судового рішення у справі №910/4237/23, відповідач просить суду поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи листи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та НКРЕКП щодо виконання судового рішення у справі №910/4237/23.

- просив, задля дотримання принципів господарського судочинства та на виконання вимог постанови Верховного суду України у даній справі щодо встановлення обставин та належної їх правової оцінки, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст. ст.73, 74, 86, 236 ГПК України, поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для подачі доказів та долучити до матеріалів справи копію акту-розрахунку Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса об'єкта споживання: м. Київ, Пухівська, 1 А (ТЕЦ-6)).

Третя особа, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/16744/17 та постанову Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22, наголосила, що позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач:

- зазначив, що відповідач у даній справі невірно трактує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 01.07.2020 у справі №910/4560/19, предметом якої було скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 577,865 тис.м.куб. Так, задовольняючи позовні вимоги частково у згаданій справі, Верховний Суд наголосив на тому, що вимоги в частині необґрунтовано нарахованого необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу у розмірі 480,213 тис.м.куб. є доведеними, у той же час суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог в частині скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб слід відмовити, оскільки такий обсяг не був встановлений в акті порушення, а тому не може вважатися необлікованим (донарахованим) об'ємом природного газу. У той же час у справі №910/13532/20 судом встановлено неправомірність включення АТ «Укртрансгаз» до актів надання послуг з транспортування газу за спірний період обсягу транспортованого газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб, оскільки дані в таких актах не відповідають звітам комерційних вузлів обліку про обсяги спожитого природного газу, що свідчить про те, що АТ «Укртрансгаз» не транспортувало на користь позивача газ в об'ємі 97,652 тис.м.куб, а відтак відповідач не міг його розподілити на об'єкти позивача;

- наголосив на недобросовісній поведінці відповідача, з огляду на те, що лише через чотири роки після розгляду справи №910/4560/19, позивач в ході розгляду даної справи дізнається про існування акту про порушення від 07.11.2018 №216 та рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 15.11.2018 №163, на підставі яких відповідач встановив споживання позивачем необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб. При цьому, не дивлячись на приховування відповідачем загаданих вище документів, останнім не додано акту-розрахунку до акту порушення від 07.11.2018 №216 та рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 15.11.2018 №163, який повинен був складатися комісією в разі задоволення акту про порушення у відповідності до пунктів 11, 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, адже за своїм змістом акт-розрахунок є єдиним документом передбаченим Кодексом ГРС у якому визначаються, зокрема, період нарахування та обсяг донарахованого природного газу.

В свою чергу, позивач звернувся до суду з клопотанням про визнання доказів недопустимими, в якому просив суд визнати недопустимими доказами акт-розрахунок необлікованого об'єму природного газу, витяг з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС від 15.11.2018 №163, акт порушення від 07.11.2018 №216 та акт перевірки вузла комерційного обліку газу від 07.11.2018 №МО-315, оскільки вказані докази були приховані відповідачем, що свідчить про недобросовісну поведінку останнього, крім того, перелічені документи містять ряд неточностей та виправлень.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, та не прийняв долучені до додаткових пояснень докази, зазначивши, що:

- відповідач не повідомив суд першої інстанції про те, що докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об'єктивних причин;

- відповідач, подаючи додаткові пояснення з доказами, не обґрунтував неможливість подання доказів у визначений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від нього, а заявлене клопотання про поновлення строку не містить аргументів та доводів на рахунок того, що означені докази не могли бути подані раніше;

- зі змісту клопотання про поновлення вбачається, що на думку відповідача означені листи з приводу виконання судового рішення у справі №910/4237/23 слід прийняти виключно з підстави виконання вимог постанови Верховного Суду у даній справі, однак суд наголошує, що за своїм змістом постанова Верховного Суду у даній справі не ставила перед судом та учасниками справи необхідність з'ясування порядку виконання судового рішення у справі №910/4237/23, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду у даній справі, суд не приймає.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, висновки викладенні у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і під час вирішення справи в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 справа № 910/5645/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23 з наданням десятиденного строку з дня отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

11.09.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 6954 від 10.09.2025 про сплату 1 073,60 грн., в призначенні платежу вказано: «доплата суд.збору, за апел.скарг.АТ «Київгаз» на ріш. Госп.суду м.Києва від 30.01.2025 по спр.№910/5645/23,Пн.апел.госп.суд».

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 № 09.1-08/2187/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5645/23 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 справа № 910/5645/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Майданевич А.Г., судді Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

16.09.2025 суддя Майданевич А.Г. з метою недопущення сумнів в неупередженості суду, що можуть виникнути у зв'язку з тим, що близькі родичі судді працюють в Акціонерному товаристві «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», заявив про самовідвід від розгляду справи № 910/5645/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи № 910/5645/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 задоволено; матеріали справи № 910/5645/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 № 09.1-07/594/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5645/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 справа № 910/5645/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 справу № 910/5645/23 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/5645/23 призначено до розгляду на 29.10.2025 о 10:00 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5645/23.

10.10.2025 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення відзив на апеляційну скаргу в яких третя особа, з посиланням на те, що обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» позивачу у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу та на те, що , як передбачено умовами укладених договорів, виключно КП «Київтеплоенерго» несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів природного газу, що зазначені в актах приймання-передачі природного газу, просила враховувати надані пояснення при розгляді апеляційної скарги.

13.10.2025 матеріли цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у період з 28.10.2025 по 01.11.2025 у відрядженні, у період з 03.11.2025 по 07.11.2025 у відпустці, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, справу № 910/5645/23, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23 призначено на 12.11.2025 о 09:30 год.

Станом на 12.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники відповідача та третьої особи апеляційну скарги підтримали у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та інших заяв по суті спору, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

30.04.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як споживачем, та Акціонерним товариством «Київгаз», як оператором ГРМ, укладено договір розподілу природного газу №295907 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого визначено, що цей договір розподілу природного газу відповідає типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 2.1 договору Оператор ГРМ зобов'язався надавати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

Позивач вказує, що на виконання п.5.6 договору, та п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРС, ним було доведено відповідачу інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого і спожитого природного газу, згідно визначених за даними опломбованих відповідачем комерційних вузлів обліку газу у листопаді 2018 року по усім об'єктам позивача у розмірі 265933,909 тис.м.куб. (без врахування виробничо-технологічних витрат та втрат обсягом 13,717 тис.м.куб., із врахуванням таких втрат - 265947, 626 тис.м.куб.) зокрема:

- листом від 04.12.2018 № 40/1/4/3933 по об'єктам СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 103 995,250 тис.м.куб. (у т.ч. 81 951,949 тис.м.куб. по котельням та 22 043,301 тис.м.куб. по малим теплоджерелам);

- листом від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об'єктам СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 161 934,378 тис.м.куб. (у т.ч. 68 065,850 тис.м.куб. по ТЕЦ-6 та 93 868,528 тис.м.куб. по ТЕЦ-5) та подобовим звітом ВОГ за об'єктом СП «Завод Енергія» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 4,281 тис.м.куб (за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 між позивачем та ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», з врахуванням 0,006 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат обсяг 4,287 тис.м.куб. (4, 287 (за актом) - 4,281 (за звітом вузла обліку) = 0,006)).

Відповідно до п. 10 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ (відповідачем) послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписаний уповноваженим представником Оператора ГРМ (пункт 6.6.1 договору).

Згідно пункту 6.6.2 договору споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством.

Позивач вказує, що:

- за листопад 2018 року отримав від відповідача Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018 із визначеним по усім об'єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу 266 511,774 тис.м.куб (266 525,491 тис.м.куб, з урахуванням 13,717 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат), до якого без жодних обґрунтувань останнім безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, що призвело до збільшення обсягу розподіленого газу на 577,865 тис. м. куб.;

- співставивши надану позивачем відповідачу інформацію з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображені у поданих позивачем звітах за листопад 2018 року (листами від 04.12.2018 № 40/1/4/3933 по об'єктам КТМ, від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об'єктам ТЕЦ та подобовим звітом ВОГ СП «Завод Енергія») загальним обсягом 265 933,909 тис.м.куб. із вказаними відповідачем даними в Акті за листопад 2018 року про обсяг 266 511,774 тис.м.куб розподіленого газу, позивач дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно включено до Акта об'єм розподіленого природного газу 577,865 тис.м.куб. При цьому визначений у Акті приймання-передачі обсяг виробничо-технологічних витрат та втрат обсягом 13,717 тис.м.куб не є спірним;

- при цьому, з огляду на загрозу техногенних наслідків від припинення газопостачання у розпал опалювального сезону в столиці внаслідок не оформлення обсягів природного газу за листопад 2018 року, підписав наданий Оператором ГРМ (відповідачем) Акт наданих послуг із зазначенням зауваження в частині розбіжностей в обсязі 577,865 тис.м.куб. щодо незаконно донарахованих обсягів розподіленого газу;

- даний неузгоджений обсяг (577,865 тис.м.куб.) складається із двох безпідставно нарахованих обсягів, зокрема: 480,213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214 та листом з розрахунком відповідача від 01.02.2019 № 235/09 по об'єктам КТМ та 97,652 тис.куб.м. безпідставність нарахування яких по ТЕЦ 6 є предметом оскарження за цим позовом.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та, зокрема, регулюються положеннями Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) від 30.09.2015 №2494, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Так, ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) регламентовано, зокрема, такі визначення: ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG; замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG; розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Главою 5 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано діяльність з розподілу природного газу.

Статтею 37 цього Закону визначено, що оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов'язаних з розподілом природного разу.

Водночас, згідно статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРС та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Таким чином, господарська діяльність щодо переміщення природного газу газорозподільною системою здійснюється на підставі договору, з метою задоволення потреб споживача, та з наданням однієї з таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу ГРС (в редакції чинній на момент укладення договору розподілу природного газу) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначається, що вузол обліку природного газу /вузол обліку/ ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.

Розділом IХ Кодексу ГРС визначено правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.

Главою 3 розділу IX Кодексу ГРС визначено, що визначення об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), розрахунок об'єму втрат та витрат природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, додаються/віднімаються до/від об'єму, визначеного комерційним вузлом обліку.

Для визначення об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Період, за який по об'єкту споживача визначається фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокація), є календарний місяць.

Споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційних вузлів обліку за розрахунковий період. При цьому, якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об'єму газу, до звіту додається протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень. У разі наявності в протоколах даних про втручання та/або аварійні ситуації Оператору ГРМ надаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об'єму газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу.

При обладнанні комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних за домовленістю Оператора ГРМ та споживача інформація для визначення об'єму (обсягу) приймання-передачі природного газу формується через канали дистанційного зв'язку. У такому разі перевірка достовірності даних комерційних вузлів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців (з урахуванням строку для контрольного огляду вузла обліку), про що складається відповідний акт контрольного зняття показань ЗВТ.

У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційних ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного зняття показань ЗВТ (у тому числі через відмову в доступі до об'єкта споживача) протягом розрахункового періоду об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за розрахунковий період визначається за величиною підтвердженого обсягу природного газу по об'єкту споживача на цей період. У такому разі Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за попередній розрахунковий місяць.

При цьому, якщо протягом (за підсумками) поточного місяця споживач: надав звіт про дані комерційних ВОГ або за наявності у цей період контрольного зняття показань ЗВТ - визначення об'єму спожитого природного газу за цей місяць здійснюється з урахуванням фактичних даних комерційних ВОГ без коригування попереднього періоду; не надав звіт про дані комерційних ВОГ - об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за цей місяць та подальші періоди визначається за номінальною потужністю газового обладнання споживача та кількістю годин їх використання, що визначені договором розподілу природного газу, без подальшого перерахунку (коригування) попередніх періодів. При цьому Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (місяць). Відновлення розрахунків за даними комерційних ВОГ здійснюється за заявою споживача до Оператора ГРМ та після складання акта про фіксацію даних комерційних ВОГ, підписаного Оператором ГРМ та споживачем.

На підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об'єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку, або на підставі зміненого режиму нарахування по об'єкту споживача Оператор ГРМ забезпечує: 1) визначення загального об'єму споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація) по об'єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об'ємів споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація); 2) переведення визначеного загального об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу в одиниці енергії (обсяг) відповідно до розділу XV цього Кодексу; 3) складення акта приймання-передачі природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період із зазначенням величини об'єму (м куб.) та обсягу (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) споживання (розподілу) природного газу та передавання його споживачу; 4) передавання даних Оператору ГТС про фактичний об'єм (м куб.) та обсяг (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС (підтвердження алокації).

Визначений Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичний об'єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об'єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей в частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

З огляду на зазначені норми глави 3 розділу IX Кодексу ГРС можна зробити висновок, що вказаними положеннями визначено чітку послідовність встановлення та фіксації обсягів розподіленого природного газу. Водночас, за наявності спору між споживачем, що не є побутовим, та Оператором ГРМ в частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого природного газу, судам необхідно встановити на підставі поданих сторонами доказів фактичний обсяг (об'єм) споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, за спірний період.

Схожий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №904/3866/21.

Положеннями укладеного сторонами договору, зокрема, визначено, що споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.2 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наявних в матеріалах справи звітів витрат природного газу по позивачу у листопаді 2018 вбачається, що відповідачем було розподілено 265 933,915 тис.м.куб. (103 995,25 тис.м.куб. + 161 934,378 тис.м.куб. + 4,287 тис.м.куб.). Обсяг виробничо-технічних втрат у цей період склав 13,717 тис.м.куб., відтак загальний обсяг розподіленого відповідачем газу по позивачу у листопаді 2018 становить 265 947,632 тис.м.куб.

При цьому, ані відповідач, ані третя особа не заперечили проти наведених у звітах по витратах природного газу по об'єктах позивача у листопаді 2018 року.

Як встановлено вище, постановою Верховного Суду від 18.04.2024 у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скасовані, а справу №910/5645/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, з посиланням на те, що під час нового розгляду суду необхідно звернути увагу на доцільність врахування преюдиційних обставин встановлених у справі № 910/13532/20 та розгляду правовідносин у даній справі з урахуванням інших положень Кодексу ГРС, якими врегульовано питання фіксації наданих послуг розподілу природного газу та відповідного обрахунку таких послуг, зокрема, розділів IX, Х Кодексу ГРС та встановлення на підставі поданих сторонами доказів, фактичного обсягу (об'єму) споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З урахуванням вищезазначеного, в контексті спору та тривалих взаємовідносин, які виникли між учасниками даної справи, суду необхідно встановити всі обставини справи, на підставі поданих доказів, та з урахуванням, обставин встановлених у справі №910/4560/19 та у справі №910/13532/20.

Як встановлено вище:

- в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за листопад 2018 року позивач отримав для погодження від відповідача Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об'єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511,774 тис.куб.м., до якого без жодних обґрунтувань безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, яким, зокрема, збільшено обсяг розподіленого газу на 577,865 тис.м.куб.;

- даний неузгоджений обсяг (577,865 тис.м.куб.), як вказує позивач, складається із двох безпідставно нарахованих обсягів, зокрема: 480,213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214 та листом з розрахунком відповідача від 01.02.2019 № 235/09 по об'єктам КТМ та 97,652 тис.куб.м. безпідставність нарахування яких по ТЕЦ 6 є предметом оскарження за цим позовом.

Так, у справі №910/4560/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до АТ «Київгаз» про визнання протиправною та скасування застосовної відповідачем до позивача оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 577,865 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907, Верховним Судом скасовано постанову апеляційного суду та змінено рішення суду першої інстанції, з викладенням його у наступній редакції: « 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Визнати недійсним акт - розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 480,213 тис.м.куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 №295907. 3. В іншій частині відмовити».

У вказаній постанові Верховного Суду у справі № 910/4560/19 зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено порушення прав позивача з тих підстав, що відповідачем здійснено безпідставно донарахування 480,213 тис.м.куб. природного газу згідно з актом-розрахунком вартості необлікованого (донарахованого) об'єму, а помилкова кваліфікація позивачем спірних правовідносин не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправною та скасування застосовної оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) природного газу, стосується саме оскарження рішення оператора ГРМ про задоволення акта про порушення та донарахування об'єму та обсягу природного газу та його вартості, а тому має розглядатися судом, як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта оператора ГРМ, відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

Водночас, з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб., включеного до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, Верховний Суд не погодився, з підстав того, що цей об'єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Верховний Суд також зауважив, що суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача про неправомірне включення відповідачем до складу донарахованого (не облікованого) обсягу газу (акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018) і 97,652 тис.м.куб. (577,865 куб м - 480,213 куб. м), з тих підстав, що жодного документального і нормативного обґрунтування таких нарахувань відповідач суду не надав і підстав для неврахування визначених ВОГ позивача обсягу розподіленого природного газу не навів, порушив принцип змагальності та переклав на відповідача тягар спростування обставин, які має доводи позивач, у зв'язку з чим висновки суду щодо задоволення позову в цій частині визнав не обґрунтованими.

При цьому, спір у справі №910/4560/19 стосувався визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, включеного до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим наявність або відсутність підстав для задоволення позову суди розглядали зважаючи на положення глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, саме щодо порядку оформлення акта про порушення споживачем, положень визначених Кодексом ГРС, яким передбачено відповідальність за такі порушення: несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу), наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. З урахуванням встановлених порушень, вказаним розділом врегульовано порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу.

Отже, у вказаній справі №910/4560/19 судами не було встановлено правомірність включення до обсягів спожитого позивачем природного газу 97,652 тис.куб.м., адже у вказаній справі у задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено з підстав того, що цей об'єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС.

У даній же справі заявлено вимоги про визнання незаконними дій АТ «Київгаз» щодо включення до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу та зобов'язання здійснити перерахунок наданих послуг з розподілу природного газу та зобов'язання скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого природного газу у листопаді 2018 року шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу у листопаді 2018 року в обсязі (об'ємі) 265 947,626 тис.м.куб.

Тобто, спір у справі виник саме у зв'язку з незгодою позивача з обсягами розподіленого відповідачем природного газу, визначеними у акті за листопад 2018 року, відтак правовідносини необхідно розглядати з урахуванням, положень Кодексу ГРС, якими врегульовано питання фіксації наданих послуг розподілу природного газу та відповідного обрахунку таких послуг, зокрема, розділів IX, Х Кодексу ГРС та інших розділів кодексу, якими врегульовано питання надання таких послуг.

У свою чергу, у справі №910/13532/20 КП «Київтеплоенерго» зверталось до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 361 142,51 грн, з підстав того, що відповідач безпідставно включив 577,865 тис. куб.м. газу в акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, послуги з транспортування якого позивач оплатив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 361138,76 грн боргу, в іншій частині позову відмовлено.

Розглядаючи справу судами встановлено, що не є підтвердженим надання послуг з транспортування газу за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу магістральними газопроводами становить 202 226,007 тис. м куб., та за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу становить 64 299,484 тис.м.куб., у сумі 577,859 тис.м.куб. (266 525,491 тис.м.куб. (сума об'ємів протранспортованого газу за цими двома актами) - 265 947,632 тис.м.куб. (підтверджений об'єм розподіленого газу), що свідчить про неправомірність включення відповідачем до наведених вище двох актів послуг з транспортування 97,646 тис.м.куб. (577,859 тис.м.куб. - 480,213 тис.м.куб.). Судом було встановлено, що позивачем доведено неправомірне включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018 року (202 226,007 тис.м.куб. та 64 299,484 тис.м.куб.) обсяг газу у розмірі 97,646 тис.м.куб., оскільки дані в цих актах не відповідають даним звітів комерційних вузлів обліку газу про обсяги спожитого природного газу, втім не доведено неправомірного включення до цих актів послуг з транспортування 0,006 тис.м.куб. газу (97,652 тис.м.куб. - 97,646 тис.м.куб.), а відтак загальний обсяг газу, послуги з транспортування якого неправомірно включені відповідачем до актів за листопад 2018р., становить 577,859 тис.м.куб.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, хоч у справі № 910/13532/20 оспорювалася вартість наданих послуг з транспортування природного газу, втім спір виник саме у зв'язку з незгодою позивача з обсягами послуг з транспортування газу у розмірі 97,646 тис.м.куб, внесеними відповідачем у акт за листопад 2018 року.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов'язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/5814/17).

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

За таких обставин, оскільки преюдиційним судовим рішенням у справі №910/13532/20 встановлено факт, що спірний об'єм природного газу у розмірі 97,652 тис.м.куб. не транспортувався позивачу, очевидною є неможливість розподілу та постачання природного газу, який фактично не надходив до газорозподільної системи.

Тобто, відповідач, як Оператор ГРМ, взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через системи газопроводу, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в спірному об'ємі не відбулась.

Відповідно до приписів пункту 5.6 договору після визначення загального об'єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, шо має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт*год, в - Гкал, в - МДж.

Дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт*год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором.

Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Згідно пункту 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до глави 3 розділу XIV Кодексу ГРС Оператор ГРМ передає Оператору ГТС, зокрема, відомості про фактичні обсяги природного газу, розподілені за споживачами, підключеними до/через ГРМ.

Зважаючи на вище встановлене, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що недостовірна інформація щодо обсягу спожитого позивачем природного газу за листопад 2018 року була передана АТ «Київгаз» на інформаційну платформу Оператора ГТС, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Відтак, з огляду на встановлені вище розбіжності у частині визначення об'єму природного газу, спожитого у листопаді 2018 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання незаконними дії Акціонерного товариства «Київгаз» та зобов'язання відповідача скоригувати раніше подану ним до інформаційної платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподілу позивачу природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС.

Щодо посилань відповідача та третьої особи на обрання позивачем неефективного та неналежного способу захисту, який не призведе до реального поновлення прав та законних інтересів, слід зазначити наступне.

Частинами 1, 2 статті 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із пунктами 1, 3 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; припинення дії, яка порушує право.

В силу положень частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі між сторонами виник з приводу визначення відповідачем обсягу розподіленого газу у листопаді 2018 року, а позивач у цій справі прагне захистити порушене право, шляхом зобов'язання відповідача до вчинення дій - здійснити перерахунок обсягів розподіленого природного газу у листопаді 2018 та здійснити облік фактично спожитого природного газу на підставі даних комерційного вузла обліку (ВОГ), у тому числі скорегування на інформаційній платформі оператора ГТС інформації про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу.

У аспекті наведеного, слід звернутись до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: 1) кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; 2) особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Водночас у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду з огляду на принцип процесуальної економії.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку у боржника.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

У цій справі позивач заявив вимогу про зобов'язання відповідача скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого, тобто припинити дії з нарахування та включення спірних обсягів розподіленого газу до первинних документів, якими оформлюються послуги з розподілу.

Таким чином, вимоги позивача про визнання дій відповідача незаконними (необґрунтоване завищення відповідачем обсягів розподіленого газу) та зобов'язання здійснити коригування (перерахунок) розподіленого газу відповідно до приписів абзацу 3 підпункту 3 пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ є обгрунтованими.

Заявлені у цій справі вимоги по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов'язку з оплати такого обсягу, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов'язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника.

Відтак, з огляду на наявність розбіжностей у частині визначення об'єму природного газу у акті за листопад 2018 року, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що обраний позивачем спосіб захисту права не суперечить закону і забезпечує поновлення його порушеного права.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №910/4237/23.

Водночас доводи відповідача та третьої особи про необхідність врахування правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/15651/17 та у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22, в контексті обрання позивачем неналежного способу захисту є неспроможними, з огляду на те, що правовідносини, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у цих справах є різними, а тому висновки Верховного Суду по відношенню до цієї справи є нерелевантними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається учасник спору для обґрунтування своїх вимог та заперечень, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/15651/17 та Верховного Суду у справі №910/3232/22, відповідач та третя особа не наводять належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених ними справах є подібними.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виникли спори у перелічених відповідачем та третьою особою справах, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності, суд зазначає, що фактичні обставини у зазначених справах є відмінними від обставин у справі, яка розглядається.

При цьому, слід врахувати, що хоч вимога про визнання дій відповідача незаконними є фактично вимогою щодо встановлення певного факту - незаконності дій відповідача і не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, втім позивач звертаючись до суду з даним позовом одночасно заявляє вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, яка, у свою чергу, в нерозривному слідуванні з первісною вимогою спрямована на захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу.

Також суд першої інстанції цілком вірно відхилив доводи відповідача про визнання позивачем законності та легітимності донарахованого облікового об'єму природного газу у розмірі 97,652 тис.м.куб., згідно акту про порушення №216 від 07.11.2018, рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС від 15.11.2018 та акту-розрахунку необлікованого об'єму природного газу, з огляду на те, що позивачем вказані документи не оспорювалися, виходячи з того, що:

- постановою Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до АТ «Київгаз» про визнання протиправною та скасування застосовної відповідачем до позивача оперативно - господарської санкції, у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 577,865 тис.м.куб., включеного до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907, скасовано постанову апеляційного суду, змінено рішення суду першої інстанції та викладено його у наступній редакції: « 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Визнати недійсним акт - розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 480,213 тис.м.куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 №295907. 3. В іншій частині відмовити»;

- у пункті 4.21 вказаної постанови у справі № 910/4560/19 Верховний Суд зазначив, що з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб., включеного до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може з підстав того, що цей об'єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС;

- з викладеного вбачається, що станом на час розгляду відповідної справи, у матеріалах справи №910/4560/19 були відсутні акт про порушення №216 від 07.11.2018, рішення комісії з розгляду актів від 15.11.2018 та акт-розрахунок необлікованого об'єму природного газу в об'ємі 97,652 тис.м.куб, втім такі документи на момент розгляду справи вже існували, з огляду на дату їх складення, а тому могли вплинути на вирішення спору по суті;

- за приписами розділу XI Кодексу ГРМ у разі донарахування обсягу газу на підставі акту порушення, об'єм донарахованого природного газу має визначатися виключно актом-розрахунком Оператора ГРМ, проте зі змісту судових рішень у справах № 910/13532/20 та № 910/4560/19 вбачається, що будь-якого акту-розрахунку спірного об'єму природного газу (97,652 тис.м.куб.) у цих справах не міститься, і лише на новому розгляді у даній справі, відповідачем було подано означений акт-розрахунок з клопотанням про поновлення строку на подання доказів.;

- за приписами пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Акт про порушення, акт-розрахунок та рахунок на сплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, а також документи, які підтверджують факт їх отримання споживачем (несанкціонованим споживачем), та інші документи, пов'язані з актом про порушення, зберігаються Оператором ГРМ не менше трьох років від дати оформлення акта про порушення (абз. 2 п. 13 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС);

- отже, процедура донарахування природного газу за актом порушення передбачає обов'язкову наявність доказів направлення Оператором ГРМ споживачу акта-розрахунку та рахунку на сплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, проте матеріали справи не містять жодного доказу направлення відповідачем позивачу акта-розрахунку та рахунку на сплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який є спірним у цій справі;

- факт ненадання відповідачем акта-розрахунку при розгляді судом справи № 910/4560/19 про оскарження такого донарахування на підставі розділу ХІ Кодексу ГРС та у справі № 910/13532/20 є свідченням прояву недобросовісної поведінки відповідача, оскільки, у наданих суду письмових поясненнях від 26.07.2019 № 1939/09-1 у справі № 910/4560/19, АТ «Київгаз» заперечував факт донарахування спірного обсягу природного газу (97,652 куб.м), зазначивши: «Різниця по об'єму донарахувань в розмірі 97672 куб.м нам (АТ «Київгаз») не відома»;

- як вбачається з матеріалів справи, на лист позивача від 03.01.2019 №28АУ/6/1/23 відповідач листом від 01.02.2019 №235/09 не повідомляв про причин донарахування спірного обсягу газу (97,652 куб.м) та не надав акту-рахунку на вказаний обсяг;

- відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 ГПК України учасники справи, серед іншого, зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

- учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина 1 статті 43 ГПК України);

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 ст. 13 ГПК України;

- процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, відповідач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для "безцеремонної процесуальної гри". Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №229/7156/19, від 22.01.2025 у справі №757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 у справі №532/1550/23);

- в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17);

- при цьому, добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21);

- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;

- отже, враховуючи враховуючи що відповідач під час судового розгляду у справах №910/4560/19 та № 910/13532/20 не заявляв і не надав акт про порушення від 07.11.2018 № 216, рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 15.11.2018 № 163 та акт-розрахунок спірного об'єму донарахованого природного газу, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що, в силу приписів процесуального закону, така недобросовісна поведінка відповідача виключає право останнього посилатися на такі докази (доктрина заборони суперечливої поведінки), на чому було наголошено у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20).

З таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про:

- визнання незаконними дії відповідача щодо включення позивачу до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу об'ємом 97,652 тис.куб.м. та зобов'язання здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором №295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об'єму розподіленого природного газу до 265947,626 тис.куб.м.;

- зобов'язання відповідача скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого позивачу природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265947,626 тис.куб.м., шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС - (Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи»), в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу позивачем у листопаді 2018 року в обсязі (об'ємі) 265947,626 тис.куб.м.

Рішення суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Київгаз» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/5645/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров

Попередній документ

131721428

Наступний документ

131721430

Інформація про рішення:

№ рішення:	131721429
№ справи:	910/5645/23
Дата рішення:	12.11.2025
Дата публікації:	13.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.11.2025)
Дата надходження:	03.09.2025
Предмет позову:	визнання дій незаконними та зобов`язання здійснити перерахунок

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

22.05.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
19.06.2023 09:45	Господарський суд міста Києва
31.10.2023 12:15	Північний апеляційний господарський суд
19.12.2023 12:00	Північний апеляційний господарський суд
14.03.2024 11:30	Касаційний господарський суд
18.04.2024 11:30	Касаційний господарський суд
28.05.2024 15:45	Господарський суд міста Києва
30.07.2024 15:45	Господарський суд міста Києва
15.10.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
07.11.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
05.12.2024 12:00	Господарський суд міста Києва
21.01.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
30.01.2025 13:45	Господарський суд міста Києва
29.10.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
12.11.2025 09:30	Північний апеляційний господарський суд