вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 911/1928/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025
у справі №911/1928/25 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережна Енерджі Груп"
про стягнення 243 174,78 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі також - НЕК "Укренерго", позивач, скаржник) через систему "Електронний суд" 11.06.2025 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережна Енерджі Груп" (надалі також - ТОВ "Правобережна Енерджі Груп", відповідач), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 243 174,48 грн., з яких:
- 232 010,20 грн. основної заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1937-02024-ПП від 01.01.2024,
- 4 583,57 грн. 3% річних, нарахованих за період з 19.01.2025 по 31.05.2025
- 6 580,71 грн. інфляційних витрат, нарахованих з лютого по квітень 2025 року,
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору.
Позов обґрунтований тим, що позивач на виконання умов Договору №1937-02024-ПП від 01.01.2024 надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії у період з січня по квітень 2025 року на суму 964 099,37 грн., що підтверджується доданими Актами приймання-передачі Послуг №ПРА-0008450 за січень 2025 року, №ПРА-0009001 за лютий 2025 року, №ПРА-0009571 за березень 2025 року, №ПРА-0010137 за квітень 2025 року. У порушення умов Договору відповідач своєчасно не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив послугу з передачі електричної енергії, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правобережна Енерджі Груп" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3 374,29 грн. інфляційних втрат, 3 015,34 грн. процентів річних, 2 860,80 грн. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції перевіривши розрахунки позивача заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15 серпня 2025 року у справі № 911/1928/25 в частині відмови у стягненні 1568,23 грн 3% річних, 3206,37 грн інфляційних втрат та 57,3 грн судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що у період розгляду справи № 911/1928/25 відповідач не надав, контррозрахунку. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що Господарський суд Київської області оцінивши подані сторонами у справі № 911/1928/25 докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, прийняв 15 серпня 2025 року законне, вмотивоване і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1928/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О. судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25 - залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
09.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.01.2024 ТОВ "Правобережна Енерджі груп" (користувач) та НЕК "Укрнерего" (ОСП) шляхом підписання електронним цифровим підписом заяви-приєднання уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1937-02024-ПП, за умовами якого:
- ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п.2.1);
- для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги, які визначаються відповідно до розділу ХІ КСП (п.5.1)
- розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п.6.1);
- користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду,
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду,
3 платіж - до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, що наданої в тертій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду (п.6.2);
- користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (п.6.4);
- цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п.14.1).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання договору НЕК "Укренерго" надав, а користувач прийняв послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі послуги, а саме
№ПРА-0008450 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 258 146,56 грн.;
№ПРА-0009001 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 232 547,98 грн.;
№ПРА-0009571 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 252 374,81 грн.;
№ПРА-0010137 від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 221 030,02 грн.;
Крім того, 19.03.2025 сторони підписали акт коригування №ПРА_К-0009126 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0004485 від 30.06.2024, за яким у відповідача утворилась переплата на суму 4 558,60 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг у спірний період становить 959540,77 грн.
До моменту звернення до суду з даним позовом відповідачем сплачено 727 530,57 грн. плюс наявна переплата у розмірі 4558,60 грн., відтак станом на дату звернення до суду сума основного боргу становила 232 010,20 грн.
Після відкриття провадження у справі (ухвала від 13.06.2025) відповідач повністю погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №1873 від 15.06.2025 на суму 232 010,20 грн., у зв'язку із чим судом першої інстанції було закрито провадження у відповідній частині.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині позовних вимог, які не є предметом апеляційного оскарження
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 4 583,57 грн. 3% річних, нарахованих за період з 19.01.2025 по 31.05.2025 та 6 580,71 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період прострочення з лютого по квітень 2025 року, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Скаржник, зазначаючи в апеляційній скарзі про необґрунтованість оскаржуваного рішення та неповне з'ясування всіх обставин справи, не навів переконливих аргументів в чому полягає недоведеність обставин, визнаних судом встановленими, та якими доказами такі обставини спростовуються, скаржником не обґрунтовано суть порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення (саме в оскаржуваній позивачем частині).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, що у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 583,57 грн. 3% річних, нарахованих за період з 19.01.2025 по 31.05.2025 та 6 580,71 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період прострочення з лютого по квітень 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вказана норма надає право суду зменшити розмір неустойки, однак проценти річних та інфляційні втрати не є неустойкою.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів річних договором не встановлений.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 дійшла висновку, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі №905/600/18.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до доданого до позову розрахунку позивач розрахував та заявив до стягнення проценти річних за сукупний період 19.01.2025 по 31.05.2025, а інфляційні втрати - за березень та квітень 2025 року.
Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, вірно визначивши дати оплат та відповідно дати закінчення періодів прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем,
Місяць, вартістьДата оплатиФактично сплаченоОсновний борг, грнПеріод прострочення3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн.
січень 2025 258 146,56 грн.17.02.25 (кінцевий строк)4558,60 (переплата за актом коригування)253 587,9618.02.25-17.03.25583,60 грн.
18.03.2538 282,01 грн. (ПІ №1749)215 305,9518.03.2517,70 грн.
19.03.258 853,52 (ПІ №1752)206 452,4319.03.2516,97 грн.
20.03.252 282,81 (ПІ №1755)204 169,6220.03.2516,78 грн.
21.03.259 714,16 (ПІ №1756)194 455,4621.03.2515,98 грн.
22.03.25998,72 (ПІ №1761)193 456,7422.03.25-24.03.2547,70 грн.
25.03.25509,39 (ПІ №1766)192 947,3525.03.25-29.03.2579,29 грн.
30.03.2516 062,69 (ПІ №1771)176 884,6630.03.25-31.03.2529,08 грн.березень 25 2 653,27 грн.
01.04.2522 503,61 (ПІ №1774)154 381,0501.04.25-16.04.25203,02 грн.
17.04.251 000,00 (ПІ №1798)153 381,0517.04.2512,61 грн.
18.04.2547 153,59 (ПІ №1800)106 227,4618.04.258,73 грн.
19.04.2512 750,54 (ПІ №1803)93 476,9219.04.25-22.04.2530,73 грн.
23.04.251 000,00 (ПІ №1807)92 476,9223.04.257,60 грн.
24.04.2511 749,20 (ПІ №1810)80 727,7224.04.25-29.04.2539,81 грн.квітень 25 565.09 грн.
30.04.2580 727,72 (ПІ №1816)0--
лютий 25 232 547,98 грн.17.03.25 (кінцевий строк) 232 547,9818.03.25 - 29.04.25821,88 грн.
30.04.25210 272,28 (ПІ №1816)22 275,7030.04.25-06.05.2512,82 грн.квітень 25 155,93 грн.
07.05.2522 275,70 (ПІ №1821)0
березень 25 252 374,81 грн.15.04.25 (кінцевий строк) 252 374,8116.04.25 - 06.05.25435,61 грн.
07.05.252 724,30 (ПІ №1821)249 650,5107.05.25 - 12.05.2515,41 грн.
13.05.2527 640,31222 010,2013.05.25-30.05.25328,45 грн.
31.05.25211 030,02 (ПІ №1856)10 980,1831.05.25 (останній день строку нарахування, визначений позивачем)0,90 грн.
15.06.2510 980,18 (ПІ №1873)0---
квітень 25 221 030,02 грн.15.05.25 (кінцевий строк) 221 030,0216.05.25 - 31.05.25 (останній день строку нарахування, визначений позивачем)290,67 грн.-
15.06.25221 030,02 (ПІ №1873)0---
Всього 3 015,34 грн.3 374,29 грн.
цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 3 015,34 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 3 374,29 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов НЕК "Укренерго" частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ "Правобережна Енерджі Груп" 3374,29 грн. інфляційних втрат та 3 015,34 грн. процентів річних.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що у період розгляду справи № 911/1928/25 відповідач не надав, контррозрахунку. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, колегія суддів зазначає, що суди мають право перевіряти розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат навіть якщо контррозрахунок не надано. Суд має повноваження самостійно розраховувати належну до стягнення суму.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі, якщо відповідач не надає контррозрахунок, суд не просто має право, а зобов'язаний здійснити перевірку самостійно для забезпечення справедливого розгляду справи.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25 в оскаржуваній частині, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2025 у справі №911/1928/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго".
4. Матеріали справи № 911/1928/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім