вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 911/2249/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Билень Т.Я.;
від відповідача: Корзаченко В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 (повний текст складено 22.08.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 (повний текст складено 22.08.2025)
у справі №911/2249/24 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Приватного підприємства "Нова Компанія"
до Приватного підприємства "Автомагістраль"
про стягнення заборгованості за договором поставки,-
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного Підприємства "Нова Компанія" до Приватного Підприємства "Автомагістраль", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 1 060 476,08 грн основного боргу, 623 881,19 грн інфляційних втрат, 116 189,25 грн 3% річних, 989 680,74 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №08/02/2022 від 08.02.2022, у зв'язку з чим позивачем заявляється до стягнення заборгованість у загальній сумі 3023042,48 грн та 45345,64 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/2249/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Автомагістраль" на користь Приватного підприємства "Нова Компанія" 1 060 476,08 грн основного боргу, 623 881,19 грн інфляційних втрат, 116 189,22 грн 3 % річних та 27 008,20 грн витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що з огляду на приписи статті 692, 693, 538 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України щодо визначення строку зобов'язання з вимоги кредитора до спірних правовідносин не застосовуються.
Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних та відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/2249/24 заяву Приватного Підприємства "Нова Компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2249/24 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного Підприємства "Автомагістраль" на користь Приватного Підприємства "Нова Компанія" 14 196,60 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування додаткового рішення суд, надавши правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, враховуючи часткове задоволення позову, дійшов до висновку про покладення на відповідача 14 196,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/2249/24 у частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/2249/24 та ухвалите нове, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 6 000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції проігноровано той факт, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів існування заявок покупця на поставку конкретного товару постачальником, як не надано і рахунків-фактур для здійснення оплати.
- умовами Договору не було врегульовано питання оплати товару, який було поставлено з порушенням п. 5.4. Договору;
- оскільки позивач жодного рахунку-фактури чи жодної письмової вимоги відповідачеві про оплату товару не надсилав, відтак, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язань відповідачем не настав, а тому позовні вимоги пред'явлені передчасно;
- стосовно вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про настання для підприємства обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
- стосовно додаткового рішення суд не врахував, що із наданих доказів не вбачається порядок обчислення гонорару (фіксований розмір чи погодинна оплата);
- суд безпідставно не зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн, як просив відповідач.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2249/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/2249/24 та призначено справу до розгляду на 21.10.2025.
Ухвалою суду від 16.09.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/2249/24 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 32 409,84 грн.
Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі №911/2249/24 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/2249/24 та призначено справу до розгляду на 21.10.2025.
Ухвалою суду від 21.10.2025 відкладено розгляд справи на 04.11.2025.
Позиції учасників справи та заявлені клопотання
26.09.2025 та 10.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08 лютого 2022 року між Приватним підприємством "Нова Компанія" як постачальником та Приватним підприємством "Автомагістраль" як покупцем укладено договір поставки №08/02/2022 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти щебінь, гранітний різної фракції, щебеневу суміш та відсів (далі - товар) та своєчасно оплати його вартість на умовах, визначених цим договором.
Поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко-завод) зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок, адреса приймання - передачі товару вказується в заявці покупця, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" (2010) (пункт 3.1 договору).
Згідно п. 3.2. договору покупець надає постачальнику підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця заявку, на поставку відповідної партії товару, наведену у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.
Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання заявки від покупця, направляє, у аналогічний способу отримання спосіб, покупцю погоджену заяву про поставку товару, погоджену заявку з коригуванням або відмови від заявки. Погодження заявки здійснюється шляхом формування для покупця рахунку-фактури на кожну конкретну партію товару (пункт 3.4 договору).
Відповідно до п. 3.6. договору товар повинен бути поставлений покупцю в термін, погоджений у заявці з постачальником, на кожну окрему партію товару, відповідно до умов цього договору.
Датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця, є дата зазначена в товарно-транспортних накладних, що підтверджується отримання товару покупцем (пункт 3.7 договору).
Відповідно до п. 5.1. договору ціна товару та порядок розрахунків погоджується сторонам та зазначається в рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно п. 5.4. договору покупець оплачує кожну партію товару на умовах повної попередньої оплати.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторонам несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.1 договору).
У випадку невиконання покупцем пункту 5.4 договору постачальник має право не поставляти товар до моменту повної оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника). В такому випадку на постачальника не поширюється пункт 6.2 цього договору (пункт 6.3 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору (пункт 8.1 договору).
Дія цього договору вважається продовженою строком на кожен наступний календарний рік у випадку відсутності заперечень сторони проти такого продовження строку дії цього договору, наданого іншій стороні протягом одного календарного місяця до моменту закінчення строку дії цього договору (пункт 8.2 договору).
Разом із вищевказаним договором між сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 08.02.2022 до договору поставки №08/02/2022 від 08.02.2022 відповідно до умов якої поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко-завод) зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок, адреса приймання - передачі товару вказується у заявці покупця, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІКОТЕРМ" (2010).
Дана специфікація набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до видаткових накладних №30 від 09.02.2022, №33 від 10.02.2022, №34 від 11.02.2022, №37 від 14.02.2022, №39 від 15.02.2022,№40 від 16.02.2022,№43 від 17.02.2022,№46 від 18.02.2022, №50 від 21.02.2022,№55 від 22.02.2022, №63 від 23.02.2022,№448 від 31.08.2023, №445 від 30.08.2023, №440 від 29.08.2023, №434 від 28.08.2023, що містяться в матеріалах справи, на виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 2410476,08 грн.
Відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 1 350 000,00 грн.
Як вказує позивач, відповідач взяті на себе грошові зобов'язання з оплати товару в повному обсязі не виконав, отриманий за договором товар оплатив лише частково, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у розмірі 1 060 476,08 грн, що стало підставою для нарахування позивачем на суму боргу також інфляційних втрат, 3% річних і пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже було зазначено вище, на виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 2 410 476,08 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень видатковими накладними № 30 від 09.02.2022, №33 від 10.02.2022, №34 від 11.02.2022, №37 від 14.02.2022, №39 від 15.02.2022,№40 від 16.02.2022,№43 від 17.02.2022,№46 від 18.02.2022, №50 від 21.02.2022,№55 від 22.02.2022, №63 від 23.02.2022,№448 від 31.08.2023, №445 від 30.08.2023, №440 від 29.08.2023, №434 від 28.08.2023.
Колегія суддів також вказує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару, підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та відповідають вимогам, передбаченим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Проти підпису видаткових накладних та факту поставки товару відповідач не заперечує.
Крім того, відповідач частково здійснив оплату поставленого товару у розмірі 1 350 000,00 грн.
Твердження апелянта, що у зв'язку із відсутністю заявок покупця та не направлення рахунків-фактур у відповідача не настав строк виконання ним свого зобов'язання з оплати поставленого товару колегія суддів відхиляє, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
У той же час, виставлення заявки є обов'язком саме відповідача, тоді як її відсутність не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку із здійснення оплати товару, який був поставлений відповідачу та прийнятий останнім без зауважень та заперечень.
Колегією суддів враховано, що у пункті 5.4. договору та специфікації зазначено, що покупець оплачує кожну партію товару на умовах попередньої оплати.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Наведене свідчить, що здійснення продажу обумовленого договором товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №925/31/17.
З огляду на те, що позивачем передано відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу узгоджений товар, який прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, а відтак, з врахуванням приписів статті 538 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити переданий йому товар з моменту їх отримання у відповідності до вимог статті 692 Цивільного кодексу України.
За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 060 476,08 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням останнім свого обов'язку з оплати поставленого товару.
Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат за період березень 2022 - січень 2025 та 3 % річних за період з 24.02.2022 по 17.02.2025, колегія суддів погоджується із висновком суду, що позивачем здійснено помилку при розрахунку 3 % річних, у зв'язку із чим судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 116 189,22 грн 3% річних та 623 881,19 грн інфляційних втрат.
Стосовно нарахованої пені суд першої інстанції правомірно вказав, що сторони у договорі не погодили розмір пені, який підлягає сплаті за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, а тому відсутні правові підстави для її стягнення.
Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення останнього від відповідальності за порушенням умов договору, правомірно були відхилені судом першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Згідно п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у випадку виникнення обставин непереборної сили таких як пожежа, повінь, епідемія, страйк, війна тощо, що не залежать від сторін та які перешкоджають виконанню умов цього договору.
Відповідно до п. 7.2. договору сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 20 днів надати підтверджуючі документи. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили в строки, вказані в цьому пункті, позбавляє сторону, що прострочила повідомлення, права посилатися на ці обставини для виправдання.
В той же час, в порушення умов п. 7.2. договору в матеріалах даної справи також відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2).
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства на підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікату торгово-промислової палати.
Колегія суддів також враховує, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір та отримуючи товар без зауважень та заперечень, зокрема, і після введення на території України воєнного стану, відповідач повинен був об'єктивно оцінити можливість виконання свого зобов'язання із оплати товару.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Введення воєнного стану в Україні, на яку посилається відповідач як на підставу форс-мажорних обставин, негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.
Колегія суддів також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати поставленого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зав'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, обстрілом та пошкодженням адміністративної будівлі відповідача у селі Крячки Фастівського району Київської області та неможливістю виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором.
З викладеного вище колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини, за конкретних обставин даної справи не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором відсутні.
Також, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/2249/24 заяву Приватного Підприємства "Нова Компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2249/24 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного Підприємства "Автомагістраль" на користь Приватного Підприємства "Нова Компанія" 14 196,60 грн витрат на правову допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи додано копію договору про надання правової допомоги від 01.05.2024 та акту виконаних робіт від 19.03.2025.
Так, відповідно до укладеного договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2024 Адвокатське Об'єднання "Апріорі Груп" представляючи та діючи в інтересах Приватного Підприємства "Нова Компанія", здійснює комплексний юридичний супровід у всіх без винятку органах державної влади, підприємствах, установах і організаціях будь-якої форми власності, в т.ч. і у справі № 911/2249/24 за позовом до Приватного Підприємства "Автомагістраль" про стягнення заборгованості.
Згідно з актом надання послуг від 19.03.2025 Адвокатське об'єднання "Апріорі Груп" надало Приватному підприємству "Нова Компанія" правову допомогу адвоката в межах справи №911/2249/24 за позовом Приватного Підприємства "Нова компанія" до Приватного Підприємства "Автомагістраль" про стягнення коштів всього на суму 33000,00 грн.
Твердження відповідача про відсутність у договорі порядку обчислення гонорару колегія суддів відхиляє, оскільки у п. 3.1. договору передбачено, що винагорода АО сплачується у розмірі, визначеному в актах про надані послуги за результатами виконання цього договору..
Згідно правового висновку Верховного Суду по справі № 923/726/18 (постанова від 09.07.2019 р ), по справі № 910/14371/18 (постанова від 26.02.2020), по справі №823/2638/18 (постанова від 16.05.2019 р.) та по справі № 816/2096/17 (постанова від 13.12.2018 р.) від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем а галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Так у суді першої інстанції відповідач клопотав про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд першої інстанції, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, що у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, а в подальшому позивачем було зменшено розмір позовних вимог, що пов'язане з його попередніми помилками при здійсненні розрахунків у позовній заяві, докази проведення медіації у справі суду не надано, вірно вказав, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 33 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
А тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є 22 000,00 грн.
Відповідач не навів обґрунтувань та доказів, які б підтверджували необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн.
З цих підстав, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача по 14 196,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі № 911/2249/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі № 911/2249/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі № 911/2249/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із подачею апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/2249/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 10.11.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко