вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 910/6458/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Пришедько А.Л.;
від відповідача: Бунечко В.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" (стара назва - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта")
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025
у справі №910/6458/25 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех"
до Акціонерного товариства "Укрнафта" (стара назва - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта")
про стягнення 629 700, 00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", яке в подальшому було перейменовано у Акціонерне товариство "Укрнафта" про стягнення 629 700, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для отримання гарантійного платежу та наявні підстави для його повернення, адже правочинами щодо гарантії забезпечувалось виконання договору, який було фактично виконано позивачам.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/6458/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" заборгованість у розмірі 629 700 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 556 грн 40 коп.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки матеріалами справи підтверджується виконання з боку позивача свого обов'язку поставки товару відповідачу, а тому відповідач мав повернути суму отриманої гарантії від банку у розмірі 629 700, 00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/6458/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- під час виконання договору позивачем допущено прострочення відповідних поставок,
- згідно умов гарантії вбачається можливість стягнення суми банківської гарантії у тому числі й у разі порушення постачальником своїх зобов'язань, а не лише у випадку їх повного або часткового невиконання.
- сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє відповідача права на стягнення гарантії.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6458/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.11.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіа Тех" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи та заявлені клопотання
03.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіа Тех» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець") за результатами публічної закупівлі Prozorro UA-2024-05-02-007574-a укладено Договір про закупівлю № 13/2334-МТР, за яким сторони погодили постачання товару: 40 дизельних електростанцій "СТРУМ К3ОТ" потужністю 30 кВт (п. 1.1. Договору).
Пунктом 3.2. Договору встановлена загальна вартість: 12 594 000, 00 грн у тому числі ПДВ 20 % - 2 099 000, 00 грн.
Умови поставки відповідно до Специфікації - DDP (ІНКОТЕРМС-2020), тобто постачальник несе всі витрати та ризики до моменту доставки на склад покупця.
Покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 днів після підписання видаткової накладної та акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).
При недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10 % - за прострочення 30 днів і більше (п. 7.1. Договору).
Згідно з Специфікацією до договору (Додаток № 1) Графік поставок (Таблиця № 2): перша партія (22 шт.) постачається до 90 календарних днів з дати підписання договору; друга партія (18 шт.) постачається від 110 до 130 календарних днів з дати підписання договору.
Відповідно до п. 15.1. Договору, під час укладення договору постачальник не пізніше дати його підписання надає забезпечення виконання договору в розмірі 5 % його вартості, що складає 629 700, 00 грн.
Згідно п. 15.2. Договору забезпечення виконання договору вноситься у формі банківської гарантії, яка надана банком та гарантує забезпечення виконання договору і повинна бути дійсною до кінця дії договору та протягом 90 календарних днів після закінчення строку дії договору.
Пунктом 15.3. Договору встановлено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання Договору (Банківську гарантію) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче шляхом направлення відповідної інформації банку у наступних випадках:
- після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
07.06.2024 між АТ "Юнекс Банк" (гарант) та ТОВ "АЙДІА ТЕХ" (позивачем/принципал) було укладено Договір на приєднання № 2024/1/1581/V до публічної пропозиції на укладення договору про надання банківських гарантій АТ "Юнекс Банк".
11.06.2024 між гарантом та позивачем було складено банківську гарантію № 2024/1/1581/V.
Відповідно до наведених правочинів щодо гарантії, а саме п. 1.1. Договору на приєднання № 2024/l/1581/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ "Юнекс Банк" - предметом гарантійного забезпечення є надання банківської гарантії, яка згідно Банківської гарантії № 2024/1/1581/V укладені для забезпечення виконання договору на поставку товарів. Сума гарантії складає 629 700, 00 грн, що становить 5 % від вартості основного договору - 12 594 000, 00 грн. Строк дії гарантії до 31.03.2025. Комісія банку - 12 594, 00 грн.
За умовами банківської гарантії Банк зобов'язаний сплатити кошти бенефіціару протягом 5 робочих днів після отримання письмової вимоги. Виплата відбувається без доказів порушення з боку принципала - достатньо лише вимоги бенефіціара.
Позивач вказує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а саме за умовами договору позивачем було поставлено 40 дизельних електростанцій "СТРУМ К30Т" потужністю 30 кВт, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: № 293 від 19.11.2024, № 295 від 19.11.2024, № 296 від 19.11.2024, № 297 від 20.11.2024, № 298 від 21.11.2024, № 299 від 21.11.2024 та № 300 від 21.11.2024.
Відповідно до п. 5.4. Договору датою постачання товару вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання- передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Позивач вказує, що відповідачем враховуючи прострочення строків поставки товару з боку позивача було розраховано суму штрафу у розмірі 1 259 400, 00 грн (12 594 000, 00 грн * 10 %), яку позивачем було сплачено, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо повного виконання зобов'язання за договором та наявності затримок у поставках товару передбаченого договором.
Однак, 27.03.2025 відповідач, не зважаючи на повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, звернувся до АТ "Юнекс Банк" з вимогою про сплату гарантійного платежу.
Про відповідні дії відповідача АТ "Юнекс Банк" повідомив позивача надіславши йому повідомлення про сплату вимоги бенефіціара по банківській гарантії від 11.06.2024 № 2024/1/1581/V.
03.04.2025 та 02.05.2025 (платіжне доручення № 2148, № 336, № 2147, № 335) позивач на виконання умов договору гарантії перерахував гаранту (АТ "Юнекс Банк"), а гарант в свою чергу 03.04.2025 перерахував 629 700, 00 грн на рахунок відповідача в якості гарантійного платежу.
Позивач вказує, що у відповідача були відсутні підстави для отримання гарантійного платежу та наявні підстави для його повернення, адже правочинами щодо гарантії забезпечувалось виконання договору який було фактично виконано позивачам, а від так підстав для отримання забезпечення відповідач не мав, з огляду на викладене позивач і звертається до суду на підставі ст. 1212 ЦК України з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 629 700, 00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
Відповідно до приписів ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як вбачається із Специфікації до договору (таблиця 2), товар мав бути поставлений відповідачу в строк до: I партія товару - 12.09.2024; II партія товару - 20.10.2024.
Матеріалами справи підтверджується повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме поставлено 40 дизельних електростанцій "СТРУМ К30Т" потужністю 30 кВт, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: № 293 від 19.11.2024, № 295 від 19.11.2024, № 296 від 19.11.2024, № 297 від 20.11.2024, № 298 від 21.11.2024, № 299 від 21.11.2024 та № 300 від 21.11.2024.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем зобов'язання за договором виконанні у повному обсязі, а відповідачем прийнятий товар без будь-яких зауважень.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснено поставку товару із простроченням, у зв'язку із чим відповідачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 1 259 400, 00 грн (12 594 000, 00 грн * 10 %), що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо повного виконання зобов'язання за договором та наявності затримок у поставках товару, передбаченого договором.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі банківської гарантії підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
З цих підстав Об'єднана палата зазначила про самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Водночас, за відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
А тому, враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563), а і спеціальний закон - Закон №922-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі /спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Аналогічне передбачено і у пункті 15.3 договору, згідно якого покупець повертає постачальнику забезпечення виконання Договору (Банківську гарантію) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня випадку виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі.
Вказана норма Закону та договору, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Отже, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
А тому, з огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у постановах від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, від 23.07.2025 у справі № 910/2024/24, від 11.09.2025 у справі № 910/279/25 (що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повне виконання позивачем свого зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 15.3 договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків поставки товарів.
Доводи апелянта стосовно помилковості застосування судом першої інстанції до даних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд зазначив, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст. 1212 ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Оскільки підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення продавцем дій, які складають зміст зобов'язання щодо поставки товару, чого не було встановлено у даному випадку, а тому суд першої інстанції правомірно застосував приписи ст. 1212 ЦК України з урахуванням положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнув з відповідача 629 700,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6458/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6458/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6458/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із подачею апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/6458/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 10.11.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко