вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа № 910/2163/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бєлкін Л.М.
від відповідача: Стецеко Т.М., Саад Ш.М.
від третьої особи: Виноградов В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.05.2025) (суддя Лиськов М.О.)
у справі № 910/2163/24 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Банк Альянс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
про визнання недійсним рішення та визнання договору укладеним
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", Банк, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої судом до розгляду, просив суд:
- визнати недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформлене протоколом № 45 від 04.12.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,69 грн у кількості 16 000 000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача;
- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований позивачем між сторонами спору щодо обов'язкового викупу належних позивачу 39 800 простих іменних акцій відповідача за ціною 76,9728 грн за одну акцію на загальну суму 3 063 517,40 грн, в редакції позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача як акціонера на справедливу компенсацію, враховуючи затвердження наглядовою радою відповідача заниженої ціни викупу акцій.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 позовні вимоги задоволено та визнано недійсним рішення наглядової ради АТ "Банк Альянс", оформлене протоколом № 45 від 04 грудня 2023 року, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ "Банк Альянс" в розмірі 28,69 грн в кількості 16 000 000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій АТ "Банк Альянс".
Визнано укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований позивачем, між АТ "Банк Альянс" та акціонером ОСОБА_1 щодо обов'язкового викупу належних йому 39 800 простих іменних акції АТ "Банк Альянс" за ціною 76,9728 грн за 1 акцію на загальну суму 3 063 517,4 грн, у відповідній редакції.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач після звернення до нього позивача з вимогами про викуп акцій у порядку, визначеному законом, викупу не здійснив, договору у формі, визначеній ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства", не уклав, з відповідними пропозиціями не звертався. Суд виходив із того, що в разі наявності волевиявлення акціонера на здійснення в нього обов'язкового викупу акцій укладення договору викупу акцій для емітента є імперативним у силу закону, тоді як акціонерне товариство ухиляється від його укладення, у зв'язку із чим права акціонера в даній справі підлягають захисту в судовому порядку. Рішення наглядової ради відповідача № 45 діяло з 04.12.2023 до 29.04.2024, права позивача як акціонера відповідача були порушеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24, АТ "Банк Альянс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 9, ст. 95, 102, 103 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 3, 5, 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 73, 76-79, 86, 231, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі або відмовити в позові повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що предметом позову є визнання недійсним рішення наглядової ради, яке згодом скасоване, а тому суд дійшов хибного висновку, що спір існував до його скасування. У матеріалах справи відсутні докази порушення порядку скликання та проведення засідання наглядової ради.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Банк Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2025 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.07.2025.
Через загрозу безпеці учасників процесу, у зв'язку з тим, що 02.09.2025 о 09:20 у місті Києві була оголошена повітряна тривога (повідомлення мобільного за стосунку "Київ Цифровий") судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 розгляд апеляційної скарги в даній справі призначено на 08.09.2025 о 13:20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги АТ "Банк Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.10.2025 о 09:45.
Позиції учасників справи
18.07.2025 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР, третя особа) подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує свою правову позицію, викладену в поясненнях від 15.05.2024 за вих. № 14/04/10596, які містяться в матеріалах справи та в яких третя особа зазначала, що наглядовою радою Банку 29.03.2024 прийнято рішення про відмову від емісії акцій, затверджено результати емісії акцій та звіт про результати емісії акцій у нульовому обсязі, а на підставі рішення НКЦПФР від 18.04.2024 № 481 зареєстровано звіт про результати емісії акцій та видано розпорядження № 59-ДР-СТ-А від 18.04.2024 про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 08/1/2024-Т від 31.01.2024. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд розглянути дану справу без участі її представника.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду 20.07.2025, просить суд твердження апеляційної скарги відповідача відхилити в повному обсязі, апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги неодноразово спростовувалися Верховним Судом, є безпідставними та необґрунтованими.
Також, під час розгляду апеляційної скарги позивач та відповідач надали суду заяви (клопотання) щодо застосування правових позицій Верховного Суду.
Крім того, поза межами строку, встановленого в ухвалі від 02.07.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень (до 21.07.2025), до Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано додаткові пояснення від 27.08.2025, позивачем, у свою чергу, клопотання від 28.08.2025 про залишення пояснень від 27.08.2025 відповідача без розгляду заяву, а також письмові спростування пояснень відповідача від 27.08.2025, відповідачем - пояснення від 01.09.2025 щодо вказаних спростувань позивача, позивачем - письмові спростування спростувань від 01.09.2025; відповідачем - клопотання від 28.08.2025 про призначення експертизи, позивачем, у свою чергу, заперечення від 30.08.2025 проти призначення експертизи і проти обрання запропонованої відповідачем експертної установи, відповідачем - заяву від 01.09.2025 щодо безпідставності заперечень представника позивача на клопотання про призначення експертизи; відповідачем - клопотання про призначення судової експертизи (подано до суду 13.10.2025) із заявою від 13.10.2025 про продовження строку для подання клопотання про призначення у справі судової експертизи, позивачем, у свою чергу, заперечення від 14.10.2025 проти продовження строку подачі клопотання про призначення експертизи; відповідачем - заяву від 17.10.2025 про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить із того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 21.07.2025), учасники справи не звертались до Північного апеляційного господарського суду із заявами про продовження строку для подання документів (клопотань, заяв, пояснень, заперечень (спростувань)).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, документи (клопотання, заяви, пояснення та заперечення (спростування)), які подані після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 21.10.2025 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні представники відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Представник третьої особи у розгляді апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є акціонером АТ "Банк Альянс", що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах, кількість акцій АТ "Банк Альянс", які належать позивачу - 39 800 штук номінальною вартістю однієї акції 28,69 грн.
21.12.2023 за участю позивача відбулись позачергові загальні збори акціонерів відповідача, які були проведені дистанційно (дата завершення голосування: 21.12.2023) та були присвячені здійсненню збільшення статутного капіталу АТ "Банк Альянс". Рішення зборів оформлені протоколом № 5/2003 від 21.12.2023.
Зокрема, по першому пункту порядку денного було вирішено здійснити збільшення статутного капіталу АТ "Банк Альянс" з 457 280 000,00 грн до 691 636 000,00 грн на 234 356 000,00 грн шляхом розміщення 8 200 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 28,69 грн за рахунок додаткових внесків. Усі інші рішення, прийняті зборами, мають похідний характер.
Ціна акцій для здійснення емісії визначена рішенням наглядової ради відповідача, прийнятим на її засіданні 04.12.2023 та оформленим протоколом № 45, зокрема, зазначеним протоколом затверджено ринкову вартість однієї простої іменної акції АТ "Банк Альянс" у розмірі 28,69 грн в кількості 16 000 000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій АТ "Банк Альянс" від 04.12.2023, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність" (далі - ТОВ "Бізнес-Група Співдружність").
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач вирішив здійснити емісію за мінімально можливою ціною, що, за його (позивача) переконанням, є неприйнятним.
При цьому, за посиланням позивача, для проведення оцінки цілісного майнового комплексу застосовуються такі основні методичні підходи: майновий; дохідний; порівняльний. Виходячи з положень Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.01.2016, у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Тобто ціна викупу акцій не може бути нижче вартості акцій за балансом. Відповідно до вказаної Методики вартість акцій за балансовим майновим методом визначається за формулою "вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства". За наведеною формулою, за розрахунком позивача, ціна однієї акції (власний капітал поділено на кількість акцій), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, становить 76,9728 грн.
Отже, позивач вважав, що затвердивши занижену вартість акцій як ринкову, відповідач порушив право позивача на отримання належної ціни обов'язкового викупу товариством належних позивачу акцій у порядку ст. 102, 103 Закону України "Про акціонерні товариства".
Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на те, що наглядовою радою АТ "Банк Альянс" були дотримані порядок і вимоги щодо проведення засідань із спірних питань та дотриманий порядок прийняття рішень наглядовою радою. При цьому, спірне рішення наглядової ради прийняте у зв'язку із збільшенням статутного капіталу Банку, а не задля викупу акцій, як зазначає позивач. Також, відповідачем вказано, що спірним рішенням наглядової ради погоджено вартість однієї простої іменної акції на підставі звіту, який відповідно до рецензії відповідає вимогам нормативно-правових актів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За змістом частин першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання, і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових перешкод для реалізації цього права. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішенні спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 09.10.2018 у справі № 923/415/17 та від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, невідповідність вимогам законодавства рішення наглядової ради в частині затвердження ринкової вартості акцій є підставою для визнання такого рішення недійсним. Такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій є належним.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням наглядової ради АТ "Банк Альянс", оформленим протоколом № 45 засідання наглядової ради АТ "Банк Альянс" від 04.12.2023, зокрема, затверджено ринкову вартість однієї простої іменної акції АТ "Банк Альянс", що дорівнюватиме ціні обов'язкового викупу, в розмірі 28,69 грн в кількості 16 000 000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій АТ "Банк Альянс", складеного ТОВ "Бізнес-Група Співдружність".
Відповідно до Звіту про оцінку цінних паперів - однієї простої акції в 100%-му пакеті емітованої АТ "Банк Альянс" станом на 01.12.2023, складеного 04.12.2023 ТОВ "Бізнес-Група Співдружність" (далі - Звіт) шляхом порівняльного (ринкового) та майнового (витратного) методичних підходів, станом на 01.12.2023 ринкова вартість об'єкта оцінки - емітованої АТ "Банк Альянс" однієї простої акції в 100 % пакеті, реєстраційний номер випуску 27/1/2021, дата реєстрації НКЦПФП 03.06.2021 - становить (без включення ПДВ) округленням до сотих часток гривні: 28,69 грн.
У пунктах 3, 15 частини першої статті 2 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства" (далі - Закон України "Про акціонерні товариства") визначено, що викуп акцій - це придбання акціонерним товариством розміщених ним акцій за плату; обов'язковий викуп акцій - це обов'язкове придбання акціонерним товариством за плату розміщених таким товариством акцій на вимогу акціонера у випадках, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства.
Частиною першою статті 22 вказаного Закону встановлено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо відповідного акціонерного товариства.
За статтею 23 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій або інших цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції, лише за рішенням загальних зборів (крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини). Рішення про емісію акцій для забезпечення погашення конвертованих облігацій товариства приймається наглядовою радою або радою директорів.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство здійснює емісію або продаж кожної викупленої ним акції за ціною, не нижчою за ринкову вартість такої акції, що затверджується наглядовою радою або радою директорів. Акціонерне товариство не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність товариства. Одна проста голосуюча акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені законодавством та статутом акціонерного товариства.
Відповідно до частини першої статті 102 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значних правочинів; 3) надання попередньої згоди на вчинення приватним акціонерним товариством значних правочинів; 4) вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість; 5) зміну розміру статутного капіталу; 6) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення; 7) емісію конвертованих облігацій; 8) внесення змін до статуту акціонерного товариства у випадках, передбачених статтею 99 цього Закону.
Частиною третьою статті 102 зазначеного Закону визначено, що акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, зобов'язано викупити належні акціонерові акції.
Згідно із частиною четвертою статті 102 Закону України "Про акціонерні товариства" перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частин першої і другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, зареєстрованих для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.
Статтею 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.
У пункті 4 частини третьої статті 961 ЦК України передбачено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України "Про акціонерні товариства" правочини щодо акцій вчиняються в письмовій формі.
Статтею 103 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено порядок реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій, зокрема:
- ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 9 цього Закону. Ціна викупу акцій затверджується акціонерним товариством не пізніше дня розміщення в установленому порядку повідомлення про проведення загальних зборів, до порядку денного яких включено питання, прийняття рішення щодо якого стане підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення у встановленому порядку повідомлення про проведення загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій є укладеним з моменту отримання вимоги акціонера (ч. 1);
- акціонерне товариство протягом п'яти робочих днів з дати оприлюднення протоколу загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, у порядку, встановленому наглядовою радою або радою директорів, надсилає акціонерам, які мають право вимагати обов'язкового викупу акцій, повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, в якому зазначаються: 1) ціна викупу акцій; 2) кількість акцій, викупу яких має право вимагати акціонер; 3) загальна вартість акцій у разі викупу акцій товариством; 4) строк укладення товариством договору та здійснення оплати вартості акцій (у разі отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій) (ч. 2);
- протягом 30 днів з дати оприлюднення протоколу загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає до товариства письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій зазначаються прізвище (найменування) акціонера, його місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером додається виписка з рахунку у цінних паперах, що підтверджує його право власності на акції товариства станом на дату не пізніше дати оформлення вимоги. Акціонер не може здійснювати оформлення обов'язкового викупу акцій до дати оприлюднення протоколу загальних зборів на веб-сайті товариства (ч. 3);
- протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити всі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, передбачених цією статтею, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати (ч. 4).
Враховуючи викладене, відповідно до приписів статей 961, 116 ЦК України та статей 26, 102, 103 Закону України "Про акціонерні товариства" позивач набув право вимагати від відповідача здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій за вартістю не меншою за ринкову, визначеною відповідно до статті 9 названого Закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна (включно з цінними паперами) та цінних паперів, емісію яких здійснено акціонерним товариством, визначається відповідно до вимог цього Закону та затверджується наглядовою радою або радою директорів такого товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами). Ринкова вартість майна (крім цінних паперів та інших фінансових інструментів) у разі здійснення його оцінки відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на основі результатів незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Згідно із частиною другою статті 9 вказаного Закону ринкова вартість емісійних цінних паперів, у тому числі акцій товариства, та інших фінансових інструментів визначається як: 1) середній курс за результатами торгів таких цінних паперів або інших фінансових інструментів на відповідному організованому ринку, розрахований оператором такого організованого ринку капіталу за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів. Ринкова вартість цінних паперів або інших фінансових інструментів, допущених до торгів на двох і більше організованих ринках капіталу, визначається в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 2) вартість цінних паперів та інших фінансових інструментів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, за умови відсутності середнього курсу за результатами торгів, визначеного відповідно до пункту 1 цієї частини. Вимоги пункту 1 цієї частини не застосовуються, якщо ситуація на організованому ринку капіталу, на якому відповідні фінансові інструменти допущені до торгів, відповідає критеріям, визначеним Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема у разі встановлення факту маніпулювання, що має вплив на ціну відповідного фінансового інструменту.
Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою акціонерного товариства або радою директорів (у процесі створення товариства - зборами засновників, а в разі створення акціонерного товариства однією особою - засновником) (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про акціонерні товариства").
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що вимоги цієї статті також застосовуються у разі визначення ринкової вартості акцій для цілей статей 93-96 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених зазначеними статтями.
Відповідно до частин п'ятої-восьмої статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства" звіт суб'єкта оціночної діяльності, отриманий відповідно до цієї статті, підлягає обов'язковому рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Незалежна оцінка акцій товариства, що проводиться відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) 5 і більше відсотків простих акцій товариства (у випадку, передбаченому статтею 95 цього Закону, - більше 1 відсотка простих акцій товариства). У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає (укладають) з суб'єктом оціночної діяльності договір про проведення незалежної оцінки акцій товариства відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Витрати, пов'язані з проведенням незалежної оцінки акцій товариства, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого (яких) проводилася така оцінка. Загальні збори можуть ухвалити рішення про відшкодування акціонеру (акціонерам) витрат на проведення такої оцінки.
Акціонерне товариство протягом 10 днів з дати отримання запиту акціонера (акціонерів) про проведення незалежної оцінки акцій товариства разом з копіями документів, що підтверджують його (їх) право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги, та копією договору про проведення незалежної оцінки акцій товариства, укладеного з суб'єктом оціночної діяльності, відповідно до частини шостої цієї статті зобов'язане забезпечити суб'єкту оціночної діяльності можливість проведення такої оцінки. У зазначений строк головний виконавчий директор або виконавчий орган має надати акціонеру (акціонерам) відповідь з інформацією щодо дати початку оцінки.
Незалежна оцінка акцій товариства на вимогу акціонера (акціонерів) відповідно до частини шостої цієї статті може проводитися не більше двох разів протягом одного календарного року.
У разі проведення незалежної оцінки акцій товариства за заявою акціонера (акціонерів) головний виконавчий директор або виконавчий орган товариства на вимогу такого акціонера (акціонерів) протягом п'яти робочих днів з дати отримання відповідного запиту суб'єкта оціночної діяльності зобов'язаний надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх необхідних для проведення оцінки документів або надати доступ до таких документів.
Спори, пов'язані з оцінкою майна, вирішуються в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 було затверджено Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Національний стандарт № 1), який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 частки (паї, акції) належать до об'єктів оцінки у нематеріальній формі (фінансові інтереси).
Пунктом 4 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінка майна проводиться з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.
Відповідно до пункту 10 Національного стандарту № 1 принцип найбільш ефективного використання полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об'єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.
Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки (пункт 13 Національного стандарту № 1).
Пунктом 38 Національного стандарту № 1 передбачено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об'єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів (абз. 6 п. 40 Національного стандарту № 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2006 № 1655 затверджено Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" (далі - Національний стандарт № 3), який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.
Згідно з пунктом 8 Національного стандарту № 3 майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу.
Відповідно до пунктів 9, 10 Національного стандарту № 3 основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів. Оцінювачами може застосовуватися метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу, а також інші методи майнового підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обґрунтувати. Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 цього Стандарту.
Пунктом 11 Національного стандарту № 3 передбачено, що оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей: необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів; необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування); поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування); матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації; довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості; векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення; поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту.
Принцип найбільш ефективного використання втілюється під час проведення оцінки цілісних майнових комплексів шляхом здійснення під час прогнозування грошових потоків цілісного майнового комплексу припущення про раціональне розпорядження майном, що включає оцінюваний цілісний майновий комплекс. Раціональним вважається розпорядження майном цілісного майнового комплексу, що спрямоване на максимізацію поточної вартості очікуваних чистих грошових потоків такого цілісного майнового комплексу і отже - на максимізацію його ринкової вартості (пункт 20 Національного стандарту № 3).
За змістом п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку визначення оціночної вартості пакетів акцій акціонерних товариств, що пропонуються для продажу на аукціоні, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.12.2019 № 1456, застосування майнового підходу до оцінки пакета акцій передбачає визначення чистої вартості активів акціонерного товариства, яка обчислюється як різниця між вартістю його активів та вартістю його зобов'язань.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 924/684/24.
При цьому відповідно до висновків щодо застосування статті 8 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, положення статті 8 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" кореспондуються з положеннями статті 9 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства".
Так, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, усуваючи розбіжності в судовій практиці, уточнив правові висновки щодо застосування, зокрема, статті 8 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" наступним чином:
"- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100 % пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;
- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт № 3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за № 924/15615 (реєстраційний номер Методики № 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом № 1.".
Зазначений висновок Верховного Суду є загальним щодо застосування статті 8 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства", яка кореспондується зі статтею 9 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства", при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій.
При цьому, Верховий Суд зауважив про необхідність врахування не тільки самого висновку Верховного Суду, а й мотивів відповідного висновку.
Так, Верховний Суд враховує, що мотивами прийняття відповідного висновку Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 було наступне: "Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни. В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем. Акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, пов'язані із депозитарним обліком своїх акцій. Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичайно цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством. Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).".
Матеріалами справи підтверджено, що повідомленням про право вимоги обов'язкового викупу акцій № 014-017/014 від 09.01.2024 відповідач повідомив позивача про таке. Дистанційними позачерговими загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс" (дата завершення голосування 21.12.2023) прийняті рішення про збільшення статутного капіталу АТ "Банк Альянс" шляхом розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків та про емісію акцій АТ "Банк Альянс" із зазначенням учасників розміщення). У зв'язку з голосуванням ОСОБА_1 проти зазначеного рішення та на виконання ч. 2 ст. 103 Закону України "Про акціонерні товариства" АТ "Банк Альянс" повідомило про право вимоги обов'язкового викупу акцій, які належать акціонеру, в АТ "Банк Альянс" як емітента. Ринкову вартість акцій Банку визначено відповідно до вимог ст. 9 та 103 Закону України "Про акціонерні товариства". Ринкова вартість однієї простої іменної акції АТ "Банк Альянс" станом на 01.12.2023 за незалежною оцінкою, що виконана оцінювачем - суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Бізнес-Група Співдружність", становить 28,69 грн. Ціна викупу акцій: за одну акцію 28,69 грн; кількість акцій, викупу яких має право вимагати акціонер: 39 800 штук; загальна вартість акцій у разі викупу акцій Банком: 1 141 862,00 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як обґрунтовано встановлено судом, Звіт, складений 04.12.2023 ТОВ "Бізнес-Група Співдружність" (оцінювачі Сердюков К.Г. та Платонов Б.О.), здійснений шляхом порівняльного (ринкового) та майнового (витратного) методичних підходів, з огляду на що, з урахуванням вищевикладеного, цей Звіт не можна визнати таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Як наслідок, відсутні підстави вважати, що ринкова вартість емітованої АТ "Банк Альянс" однієї простої акції, яка визначена у Звіті в розмірі 28,69 грн (без включення ПДВ), відповідає приписам ст. 9 Закону України "Про акціонерні товариства", як того вимагає ч. 1 ст. 103 цього Закону.
З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються посилання відповідача на рецензію від 04.12.2023 на Звіт, складену оцінювачами Ковтюх Н.П. та Фесенко В.В., в якій висновком зазначено, що Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Щодо посилання відповідача на те, що 29.03.2024 наглядовою радою АТ "Банк Альянс" прийнято рішення, оформлене протоколом № 19 від 29.03.2024 (питання 1.1), про відмову від емісії акцій АТ "Банк Альянс" у кількості 8 200 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 234 356 000,00 грн, рішення про яку було прийняте дистанційними позачерговими загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс" (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023); крім того, позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс" (дата проведення 29.04.2024) прийнято рішення, оформлене протоколом № 3/2024 від 29.04.2024, що складений 02.05.2024 (п. 1), про скасування рішень, прийнятих позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс", скликаними 21.12.2023 (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023), тому фактично предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає закриттю, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20).
Як слушно враховано місцевим господарським судом, якщо рішення органу юридичної особи спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, воно може бути визнане правочином. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (п. 104) вказала, що учасник товариства уповноважений брати участь у вищому органі товариства при вирішенні ним питання про розподіл прибутку, в тому числі при вирішенні питання про виплату за рахунок прибутку дивідендів учасникам. Зазначене повноваження не є суб'єктивним правом на одержання дивідендів, і таке повноваження належить учаснику в силу закону, тобто незалежно від вирішення спору у справі, що переглядається. Лише у разі прийняття товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, в учасників виникає суб'єктивне право вимоги до товариства щодо сплати сум дивідендів у визначеному рішенням товариства розмірі.
З урахуванням викладеного вище, рішення наглядової ради не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.
Разом із тим, учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
За своєю правовою суттю "визнання рішення недійсним" та "скасування рішення" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта (рішення).
Наслідки скасування рішення не тотожні правовим наслідкам його недійсності. Визнання недійсним означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття. Скасування означає втрату чинності на майбутнє. Скасування рішення означає, що воно скасовується з дати прийняття рішення про скасування.
Подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21.
Відтак, керуючись положеннями ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, підстава для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, є відмінність правових наслідків, які зумовлює "визнання рішення (правочину) недійсним" та "скасування рішення (правочину)" через різницю в часі дії акта (правочину).
Отже, спірне рішення наглядової ради АТ "Банк Альянс" діяло з 04.12.2023 до 29.04.2024, відповідно, права позивача як акціонера відповідача були порушеними.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для закриття провадження у справі за клопотанням відповідача.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.07.2023 у справі № 924/641/20.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформленого протоколом № 45 від 04.12.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,69 грн у кількості 16 000 000 штук (в електронній формі) станом на 01.12.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача.
Щодо вимоги позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонованого позивачем між сторонами спору щодо обов'язкового викупу належних позивачу 39 800 простих іменних акцій відповідача за ціною 76,9728 грн за одну акцію на загальну суму 3 063 517,40 грн, в редакції позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно з правовою позицією Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 Господарського кодексу України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частині першій статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із частинами першою, другою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Спір у даній справі виник при укладенні господарського договору, укладення якого є обов'язковим в силу приписів статей 961, 116 ЦК України та статей 26, 102, 103 Закону України "Про акціонерні товариства", та внаслідок того, що сторони не погодили істотні умови відповідних договорів, оскільки відповідач не акцептував пропозицію позивача укласти договір на запропонованих позивачем умовах, а позивач не прийняв пропозицію відповідача укласти договір на запропонованих відповідачем умовах.
Позови про спонукання до укладення договору і позови про врегулювання розбіжностей за договором є різними способами захисту, однак вони можуть мати спільний характер у тому числі, коли відповідач під час судового розгляду позову про спонукання до укладення договору, відмовляючись від підписання такого договору на запропонованих позивачем умовах, наведе ґрунтовні заперечення щодо цих умов.
У такому випадку, на суд покладається обов'язок оцінити умови договору на предмет наявності в ньому всіх істотних умов та всіх доводів сторін, а також вирішити по суті наявні розбіжності сторін і сформулювати умови договору відповідно до вимог законодавства.
Отже, якщо особа, яка зобов'язана укласти договір, ухиляючись від підписання договору, який є для неї обов'язковим, під час розгляду справи зазначила про розбіжності з умовами запропонованого проекту, то суд зобов'язаний їх розглянути. Фактично вирішення судом спору про спонукання до укладення договору як при ухиленні від укладення договору, так і при виникненні розбіжностей щодо його умов, зводиться по суті до внесення визначеності в правовідносини сторін і встановлення судом умов, що не врегульовані сторонами в досудовому порядку.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2025 у справі № 924/684/24.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на інших умовах, а саме: укласти договір про обов'язковий викуп акцій АТ "Банк Альянс" за запропонованою ним ціною за одну акцію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після звернення до нього позивача з вимогами про викуп акцій у порядку, визначеному законом, викупу не здійснив, договору у формі, визначеній ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства", не уклав.
Відповідач, що ним не заперечується, договору у запропонованій редакції не підписав, протоколу розбіжностей до договору у випадку незгоди із запропонованою позивачем редакцією не надав.
У разі наявності волевиявлення акціонера на здійснення в нього обов'язкового викупу акцій укладення договору викупу акцій для емітента є імперативним в силу закону, тоді як акціонерне товариство ухиляється від його укладення, у зв'язку із чим права акціонера у даній справі підлягають захисту в судовому порядку.
У силу положень ч. 1 ст. 102 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, про зміну розміру статутного капіталу.
Акціонерне товариство, у свою чергу, у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, зобов'язано викупити належні акціонерові акції (ч. 3 ст. 102 Закону України "Про акціонерні товариства").
Як встановлено вище, рішення про збільшення статутного капіталу АТ "Банк Альянс", на підставі якого у позивача виникло право вимагати здійснення обов'язкового викупу Банком належних йому простих акцій, було прийнято на загальних зборах акціонерів відповідача, які відбулись 21.12.2023 та оформлені протоколом № 5/2003 від 21.12.2023.
Разом і тим, як свідчать матеріали справи, 29.03.2024 наглядовою радою АТ "Банк Альянс" було прийнято рішення про відмову від емісії акцій Банку у кількості 8 200 000,00 грн штук простих іменних акцій номінальною вартістю 234 356 000,00 грн, рішення про яку було прийняте дистанційними позачерговими загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс" (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023).
З пояснень третьої особи вбачається, що на підставі рішення НКЦПФР від 18.04.2024 № 481 було зареєстровано звіт про результати емісії акцій та видано розпорядження № 59-ДР-СТ-А від 18.04.2024 про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 08/1/2024-Т від 31.01.2024.
29.04.2024 позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс" (протокол № 3/2024 від 29.04.2024) прийнято рішення, зокрема, про скасування рішень, прийнятих позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів АТ "Банк Альянс", скликаними на 21.12.2023 (протокол № 5/2023 від 21.12.2023, складений 26.12.2023).
Таким чином, рішення загальних зборів акціонерів АТ "Банк Альянс", яке надало позивачу право вимагати викуп акцій, скасовано, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на такий викуп, позаяк відсутнє рішення про емісію акцій.
Як наслідок, підстави для укладення між АТ "Банк Альянс" та позивачем як його акціонером договору про обов'язковий викуп акцій - відсутні.
Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання договору укладеним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведені вище висновки суду апеляційної інстанції та вимоги апеляційної скарги, остання підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 в частині визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонованого позивачем - ОСОБА_1 - між АТ "Банк Альянс" та акціонером ОСОБА_1 щодо обов'язкового викупу належних ОСОБА_1 39 800 простих іменних акцій АТ "Банк Альянс" за ціною 76,9728 грн за 1 акцію на загальну суму 3 063 517,4 грн, у редакції договору, запропонованій позивачем, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
У частині визнання недійсним спірного рішення наглядової ради відповідача рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині визнання недійсним рішення наглядової ради відповідача, а в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 422,40 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви. Відтак, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає зміні.
У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4 542,00 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 в частині визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонованого позивачем - ОСОБА_1 - між Акціонерним товариством "Банк Альянс" та акціонером ОСОБА_1 щодо обов'язкового викупу належних ОСОБА_1 39 800 простих іменних акцій Акціонерним товариством "Банк Альянс" за ціною 76,9728 грн за 1 акцію на загальну суму 3 063 517,4 грн у редакції договору, запропонованій позивачем, - скасувати.
3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонованого позивачем - ОСОБА_1 - між Акціонерним товариством "Банк Альянс" та акціонером ОСОБА_1 щодо обов'язкового викупу належних ОСОБА_1 39 800 простих іменних акцій Акціонерним товариством "Банк Альянс" за ціною 76,9728 грн за 1 акцію на загальну суму 3 063 517,4 грн у редакції договору, запропонованій позивачем, - відмовити.
4. У частині розподілу судового збору рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 - змінити.
5. Викласти пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 в такій редакції:
"1. Позовні вимоги задовольнити частково.".
6. Викласти пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 в такій редакції:
"4. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.".
7. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/2163/24 залишити без змін.
8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп.
9. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
10. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
11. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву та перебуванням суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. з 28.10.2025 по 30.10.2025 (включно) у відпустці, а судді Ходаківської І.П. - з 28.10.2025 по 09.11.2025 (включно) на лікарняному, повна постанова складена та підписана - 10.11.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська