вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4130/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Сітайло Л.Г.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 30.06.2025
у справі № 910/4130/25 (суддя Трофименко Т.Ю. )
за позовом Приватного підприємства "Донецька Мехколона-95"
до Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація"
про стягнення 1 172 272,08 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва надійшов позов "Донецька Мехколона-95" до Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" про стягнення 1 172 272,08 грн, з яких: 3% річних у розмірі 193 853,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 978 418,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 4/ОР-23 на виконання робіт від 05.07.2023 в частині своєчасної оплати за виконані роботи, що встановлено при розгляді справи №910/8769/24, у зв'язку з чим з відповідача за період з 13.07.2024 по 28.02.2025 відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати за порушення грошових зобов'язань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на користь Приватного підприємства "Донецька Мехколона-95" 978 418,36 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 193 012,81 грн та 14 057,17 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив його часткову необґрунтованість, оскільки дата фактичної оплати відповідачем заборгованості (28.02.2025) не повинна включатися у період прострочення. Відтак, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань за період прострочення з 13.07.2024 по 27.02.2025, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 978 418,36 грн (помилкове врахування дати оплати у періоді прострочення не вплинуло суму інфляційних втрат) та 3% річних у розмірі 193 012,81 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 30.06.2025 у справі №910/4130/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального права. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту відзиву на позовну заяву. Апелянт також зазначає про те, що оплата штрафних санкцій за минулі періоди не відповідає заходам передбаченим бюджетною программою, які підприємство уповноважено виконувати. За твердженням скаржника, суд першої інстанції не дослідив підписаний сторонами договір, неправильно визначився з характером спірних правовідносин.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
08.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві позивач наголошує, що чиним законодавством не передбачено жодної організаційно-правової форми юридичної особи, яка звільнена від відповідальності за порушення своїх договірних грошових зобов'язань.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/4130/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Cітайло Л.Г., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
11.08.2025 матеріали справи №910/4130/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4130/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
28.08.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у зв'язку перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4130/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2025, справу №910/4130/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 поновлено Державному підприємству "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4130/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація"на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4130/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4130/25 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 30.09.2025.
Розгляд справи відкладено на 21.10.2025.
У судовому засіданні 21.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 21.10.2025, з'явився представник позивача, який надав свої пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 07.10.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
05.07.2023 за результатами процедури закупівлі UA-2023-05-10-009284-a між Приватним акціонерним товариством "Донецька Мехколона-95" (надалі - позивач, підрядник) та Державним підприємством "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір підряду №4/ОР-23 на виконання робіт (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до проєктно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк виконати та здати: "Роботи з рекультивації східного торця розрізної траншеї дільниці відкритих робіт (колишній розріз "Морозівський") з прилеглими ділянками згідно з проєктом ліквідації ДП "Бурвугілля" (45112000-5 землерийні та інші земляні роботи) (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, обумовлених цим договором.
Склад, обсяги та інші характеристики робіт, що виконуватимуться відповідно до умов цього договору, визначені проєктно-кошторисною документацією, яка передається замовником підряднику, та наведені в Позиційному списку (Додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. договору).
Роботи за цим Договором виконуються підрядником за адресою: Україна, 28022, Кіровоградська обл., Олександрійський район, с. Новоселівка, ДП "Бурвугілля" (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи за цим договором з моменту підписання Договору до 31 грудня 2024 року та дати виконані належним чином роботи за цим договором замовнику. Підрядник може виконати роботи достроково (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна за цим договором становить 98 608 770 грн 64 коп. у т.ч. ПДВ. Договірна ціна вказана у Додатку №2 (п.3.2. договору).
Грошові зобов'язання замовника за договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань після взяття на облік органом Державної казначейської служби України плану використання бюджетних коштів (п. 3.13. договору).
Згідно з п. 3.14. договору договірна ціна робіт може бути зменшена сторонами залежно від реального фінансування за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідних додаткових угод до цього договору.
Пунктом 3.15. договору передбачено, що замовник сплачує підряднику ціну цього договору шляхом проміжних платежів за виконані роботи протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після посвідчення підписами та печатками сторін Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, та по мірі надходження відповідних бюджетних коштів.
Під час воєнного стану розрахунки здійснюються з урахуванням вимог Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 (п. 3.16. договору).
Прийняття замовником робіт, виконаних підрядником за цим договором, оформлюється Актами КБ-2в та Довідкою КБ-3 (п. 4.1. договору).
Відповідно до п .4.2. договору підрядник після закінчення виконання робіт надає замовнику в 3 (трьох) примірниках оформлені та підписані Акти КБ-2в та Довідку КБ-3. Замовник розглядає надані йому підрядником Акт КБ-2в та Довідку КБ-3 та у разі відсутності у нього зауважень до результатів виконаних робіт, посвідчує їх своїм підписом та печаткою і повертає по одному примірнику Акту КБ-2в та Довідки КБ-3 підряднику. Відповідно до п. 4.4. договору замовник має право відмовитись від підписання Акту КБ-2в та Довідки КБ-3 і прийняття виконаних робіт за цим Договором у разі неналежного, несвоєчасного виконання робіт, виконання робіт неналежної якості або виявлення в них недоліків.
Додатком 4 до Договору є Календарний графік виконання робіт, до якого сторони шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 06.07.2023 вносили зміни.
Водночас, 05.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої договір доповнено додатком 4а "Графік фінансування" та доповнено п.п. 3.1.1. договору та викладено його у такій редакції: " 3.1.1. З договірної ціни, зазначеної у п. 3.1. фінансування 2023 року складає 34 369 700,00 грн в т.ч. ПДВ згідно з Додатком 4ф до цього договору; фінансування 2024 року буде визначено окремою угодою".
20.09.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, якою внесли зміни до п.п. 3.1.1. договору та виклали його в такій редакції: " 3.1.1. З договірної ціни, зазначеної в п. 3.1. фінансування 2023 року складає 61 798 000,00 грн, в т.ч. ПДВ згідно з Додатком 4а до цього договору; фінансування 2024 року буде визначено окремою угодою", а також внесли зміни до додатку № 4а "Графік фінансування".
За доводами позивача, останній здійснив частину робіт без будь-яких зауважень з боку відповідача. Відповідач прийняв роботи та сплатив за них 26 425 790,24 грн з ПДВ.
Факт прийняття відповідачем робіт на вказану суму підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-05-10-009284-a, у якому вказана сума оплати за договором - 26 425 790,24 грн (в тому числі ПДВ - 4 404 298,37 грн).
Після прийнятих робіт на вказану суму підрядник продовжив виконання робіт за договором підряду. У жовтні 2023 року Позивачем було надано на підписання відповідачу Акт КБ-2в №6 від 20.10.2023 за вересень 2023 року на суму 5 424 883,99 грн, довідку КБ-3 від 20.10.2023 за вересень 2023 року, а також Акт КБ-2в №7 від 20.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 4 806 118,45 грн, довідку КБ-3 від 20.10.2023 за жовтень 2023 року.
Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що в процесі листування між сторонами відповідач відмовився від підписання вищевказаних актів за вересень та жовтень 2023 року без належних на те підстав, позивач 01.05.2024 підписав ці акти відповідно до положень ч. 4 ст. 882 ЦК України.
07.05.2024 позивач направив відповідачу листа-претензію від 06.05.2024, у якому повідомив, що Акти за вересень та жовтень 2023 року на загальну суму 10 231 002,44 грн були підписані з боку позивача відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України та просив відповідача здійснити оплату за виконані роботи на вказану суму коштів відповідно до вимог п. 3.15. договору - протягом 15 робочих днів з дня підписання актів, тобто, до 16.05.2024 включно.
У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 16.05.2024 № 240 повернув позивачу надіслані ним документи на підтвердження виконання робіт на суму 10 231 002,44 грн.
У зв'язку з відмовою відповідача у здійсненні оплати, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" заборгованості за договором у розмірі 10 278 933,98 грн, з яких: 10 231 002,44 грн основна заборгованість, 3% річних у розмірі 47 931,54 грн, нарахованих за період прострочення оплати з 17.05.2024 по 12.07.2024.
04.12.2024 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/8769/24 (суддя Лиськов М.О.) за вказаним позовом, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Донецька Мехколона-95" задоволено повністю, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10 231 002,44 грн та 3% річних у розмірі 47 931,54 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом у справі № 910/4130/25, позивач вказує, що відповідач вищевказане рішення суду у справі № 910/8769/24 виконав лише 28.02.2025, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 193 853,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 978 418,36 грн за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 13.07.2024 до 28.02.2025.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що відповідно до Статуту Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" останнє утворене з метою здійснення некомерційної діяльності (без мети отримання прибутку), фінансування підприємства здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто лише за наявності відповідного бюджетного фінансування. Водночас, документами з бюджетного фінансування Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на 2025 рік не передбачено взяття бюджетних зобов'язань щодо сплати санкцій за порушення господарських зобов'язань минулих періодів, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що питання порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором було предметом розгляду у господарській справі №910/8769/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Донецька Мехколона-95" до Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" про стягнення заборгованості в розмірі 10 278 933, 98 грн.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/8769/24, яке набрало законної сили 27.12.2024, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Донецька Мехколона-95" до Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" про стягнення заборгованості в розмірі 10 278 933, 98 грн задоволено повністю, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10 231 002,44 грн та 3% річних у розмірі 47 931,54 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
При цьому норма ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Судом вставлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач 28.02.2025 сплатив кошти у загальному розмірі 10 402 281,19 грн (заборгованість у розмірі 10 231 002,44 грн, 3% річних у розмірі 47 931,54 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 123 347,21 грн) на користь позивача.
Так, у справі №910/8769/24 було присуджено до стягнення з відповідача за прострочення оплати виконаних робіт 3% річних у розмірі 47 931,54 грн за період прострочення з 17.05.2024 по 12.07.2024. Водночас, за даним позовом позивачем нараховано 3% річних у розмірі 193 853,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 978 418,36 грн на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за договором у розмірі 10 231 002,44 грн за період прострочення з 13.07.2024 по 28.02.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його часткову необгрунтованість, оскільки дата фактичної оплати відповідачем заборгованості (28.02.2025) не повинна включатися у період прострочення, у зв'язку з чим за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 193 012,81 грн та інфляційні втрати в розмірі розмірі 978 418,36 грн, нарахованих за період з 13.07.2024 по 27.02.2025.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі фактично стосуються того, що позивач не має права стягувати з відповідача, як з Державного підприємства 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник наголошує, що його фінансування здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів, які не передбачають таких витрат, як оплату 3% річних та інфляційних втрат, тобто відсутністю бюджетних коштів на такі витрати.
Однак, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем аргументи, не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України та не нівелюють права позивача на звернення з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. У свою чергу, наведені скаржником аргументи стосуються виключно порядку фінансування його діяльності.
В контексті доводів скаржника, суд апеляційної інстанції також зазначає, що відсутність коштів у боржника, а також інші підстави, наведені відповідачем, відповідно до ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, також не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Враховуючи положення частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України і рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність державної організації, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №922/541/17, від 03.04.2018 у справі №924/29/17, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17, від 11.04.2018 у справі №915/13/17, від 12.04.2018 у справі №924/22/17.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.06.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4130/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація".
Матеріали справи №910/4130/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025
після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
Л.Г. Сітайло