ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5286/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4170/25) у справі №916/5286/24
за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м.Київ
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника, повний текст складено та підписано 19.03.2025, суддя Демешин О.А. та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання, повний текст складено та підписано 19.03.2025, суддя Демешин О.А.
у справі №916/5286/24
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон
про банкрутство
У грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон в сумі 1 077 887 грн 78 коп. та 24 224 грн судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м. Херсон та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну (свідоцтво № 65 від 31.01.2013), вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 17.12.2024 року за № 74877.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 року визнано додаткові грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 247 256 грн 43 коп. та 4844 грн 80 коп. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 247 256 грн. 43 коп. та 4 844 грн 80 коп. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 6 056 грн; відхилено вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон у сумі 5 875 266 грн 15 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року визнано вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ в сумі 247 256 грн 43 коп. та 4 844 грн 80 коп. судового збору; Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» м. Київ, в сумі 1 759 425 грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 6 056 грн; не визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», м.Херсон є: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», м.Київ в сумі 5 875 266 грн 15 коп.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення вимог кредитора та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 за результатами попереднього засідання у справі №916/5286/24.
20.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ Миланової О.М., надійшла заява про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій остання просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що вартість правової допомоги є цілком обґрунтованою та співмірною з обсягом наданих послуг, витраченим часом, складністю спору та значенням справи для клієнта.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного господарського суду було надано такі документи:
- договір №03-09-2025/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.09.2025 року;
- акт прийому-передачі документів від 03.09.2025 року відповідно до договору №03-09-2025/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.09.2025 року;
- акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 17.10.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 року прийнято до розгляду заяву представника кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/5286/24 та вирішено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши доводи та вимоги, викладені у заяві представника кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає, що така заява є частково обґрунтованою, тому потребує часткового задоволення, враховуючи таке.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Так, з матеріалів господарської справи про банкрутство боржника вбачається, що 03 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник) та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг від 03.09.2025 року, згідно з п. 1.1. якої виконавець надає правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» котрі виникли у справі №916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», надання консультацій з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства, із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до Південно-Західного апеляційного господарського суду відповідного обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24, та відповідних клопотань/пояснень/заперечень у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24, із врахуванням норм та положень Господарського процесуального кодексу України, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за відповідною апеляційною скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.
Згідно із пунктом 1.3. договору №03-09-2025/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03 вересня 2025 року, сторони погодили, що відповідний перелік видів правової допомоги (послуг) згідно умов даного договору, є не остаточний, та може бути сторонами відповідно збільшено на власний розсуд та за необхідності. Повний та остаточний перелік виконаних робіт та наданих послуг за відповідний період їх виконання/здійснення визначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги у відповідності до умов даного договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 800 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору).
При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:
??ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1 800 грн.;
??судові засідання - 2 000 грн/судове засідання у суді апеляційної інстанції у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2 500 грн;
побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до цих сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 800/год.:
- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник повинен здійснити, сплату, грошових коштів (виконання грошового зобов'язання) наступним, чином:
100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів 1 дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №916/5986/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського сулу Одеської області по справі №916/5286/24 від 18 березня 2025 року.
Сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного на користь замовника судового рішення (відмову у повному обсязі або частково) у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області по справі №916/5286/24 від 18 березня 2025 року, в тому числі й закриттям апеляційного провадження у даній справі), яка не перевищуватиме чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.3.8. договору).
Пунктом 5.8 договору визначено, що договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до його повного виконання.
17 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг відповідно до договору №03-09-2025/1 про надання адвокатських послуг від 03 вересня 2025 року, за період із 03.09.2025 року по 14.10.2025 року про наступне:
організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту процесуальних документів та наповнення їх правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань клопотання вих.№09-1/09 від 09 вересня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про закриття апеляційного провадження у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 на підставі пункту 3 частини | статті 264 Господарського процесуального кодексу України та відзиву вих.№09-2/09 від 09 вересня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на апеляційну скаргу у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24. Підготовка щодо подання до Південно-Західного апеляційного господарського суду відзиву вих. №09-2/09 від 09 вересня 2025 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на апеляційну скаргу у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 (5 годин), із врахуванням наступного:
ознайомлення із змістом та сутністю ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24, апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24;
аналіз цивільного, господарського господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО», ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» котрі виникли у справі №916:5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ЛІЛПРИЄМСТВО» із врахуванням прийнятої ухвали Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24;
здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спору у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24;
здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями в призмі наявності порушень їх приписів та статей чинного законодавства України у справі №916 5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 за участь у судовому засіданні, котре відбулось 14 жовтня 2025 року, у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо 2 000 грн;
додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору Nє03-09-2025/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03 вересня 2025 року у зв?язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №916/5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року у справі №916/5286/24 закриттям апеляційного провадження у справі №916.5286/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 8 березня 2025 року у справі №916/5286/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України 6 000 грн.
Як вже зазначалося вище за текстом постанови, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення вимог кредитора та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 за результатами попереднього засідання у справі №916/5286/24.
В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п'ятиденний строк 20.10. 2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ надійшла заява про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з ОСОБА_1 судові витрата на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ, зокрема, обґрунтоване тим, що вартість правової допомоги, визначеної у договорі про надання правничої допомоги від 03.09.2025 року та акті здачі-приймання виконаних робіт від 17.10.2025, яка погоджена, є цілком обґрунтованою та співмірною з обсягом наданих послуг, витраченим часом, складністю спору та значенням справи для клієнта.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В даному випадку вбачається, що відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС» складається з 15 сторінок, з яких 1-3 сторінка - це реквізити сторін, у 4 сторінці викладена резолютивна частина ухвали суду першої інстанції, 5-13 сторінки-доводи апеляційної скарги, 14-15 сторінки - це щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та прохальна частина, клопотання про закриття провадження у справі складається з 11 сторінок, з яких 1-3 сторінка-це реквізити сторін, 4-11 сторінка-це обґрунтування обставин щодо закриття апеляційного провадження.
Крім того, колегія суддів також враховує, що правова позиція, викладена представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС», була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Грищенко О.М., в тому числі, надавав правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС», у суді першої інстанції, тому, відповідно, був обізнананий у справі з усіма деталями, що з неї випливають. До того ж, колегія суддів зазначає, що в апеляційному порядку переглядалося тільки питання щодо закриття апеляційного провадження. Крім того, колегія суддів зазначає, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС» приймав участь лише у одному судовому засіданні, яке тривало 22 хвилини.
Крім того, колегія суддів щодо розміру гонорару «успіху» у сумі 6000 грн., зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено наступне:
5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.
У зв'язку із вищезазначеним колегія суддів вважає, що в даному випадку заявлений гонорар успіху у вищезазначеному розмірі не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 910/2461/24 від 30 вересня 2025 року.
Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку є завищеною зазначена в акті сума в розмірі 17 000 гривень.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному її перегляді (підготовка відзиву та клопотання про закриття провадження) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС».
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад цивільного та процесуального законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО -ТАЙС» на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Замрій Марини Олексіївни, м.Київ буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, заперечень, заявлених відповідачем, судова колегія вважає, що останні підлягають задоволенню на суму 3000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу від 20.10.2025 року (вх.4170/25) у справі №916/5286/24 за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання та такою, що потребує часткового задоволення на суму 3 000 грн з відмовою в іншій частині.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу від 20.10.2025 року (вх.4170/25) у справі №916/5286/24 за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд.40, офіс 315, ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 3 000 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ у стягненні витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м.Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 про визнання та відхилення кредиторських вимог до боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року за результатами попереднього засідання у справі №916/5286/24 у розмірі 14 000 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 12.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С.Богацька Н.М. Принцевська